Постанова № 26165337, 20.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2012 року № 2а-7237/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 427"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі місті Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування наказу № 3227 від 08.11.2011 та податкових повідомлень-рішень №0001642360 від 06.12.2011 та №0001652360 від 06.12.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин № 427" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі місті Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001642360 від 06.12.2011 та №0001652360 від 06.12.2011.

У судовому засіданні 18.07.2012 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд прийняти уточнену та доповнену позовну заяву, в якій він виклав позовні вимоги в наступній редакції: "1.Визнати протиправним Наказ ДПІ в Голосіївському районі м. Києва № 3227 від 08.11.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Магазин № 427; 2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 06.12.2011р. № 0001642360 та від 06.12.2011р. № 0001652360; 3.Стягнути з ДПІ в Голосіївському районі м. Києва судові витрати у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень. " Зазначені уточнення прийняті судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

У відповідача були відсутні правові підстави для винесення наказу № 3227 від 08.11.2011, оскільки позивачем на запит відповідача викладений в листі № 520 від 13.10.2011 було надано відповідні пояснення та їх документальне підтвердження, при цьому повідомлення про проведення перевірки було направлено на адресу позивача того ж дня коли і було розпочато проведення перевірки.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань, зокрема, стало визнання податковим органом фінансово - господарських взаємовідносин позивача з СПД ОСОБА_1 за період з 01.10.2010 по 01.03.2011 такими, що не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з СПД ОСОБА_1, які мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано товари та послуги, які були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач зазначив про те, що він не будучи пов'язаною з СПД ОСОБА_1 особою не має можливості контролювати виконання останньою свої податкових зобов'язань

Водночас позивач зазначив про те, що рішення про результати розгляду первинної скарги № 619/10/12-114 від 20.02.2012 було прийнято Державною податковою службою в місті Києві 20.02.2012, у той час, як строк розгляду скарги було продовжено лише до 19.02.2012, а отже з порушенням встановлених строків.

Представник позивача у судовому засіданні 27.08.2012 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 18.07.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Наказ № 3227 від 08.11.2011 було прийнято з огляду на те, що у зв'язку з отриманням акту від 20.07.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань визначення показників декларацій з ПДВ та підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами, яким було зафіксовано порушення податкового законодавства, позивачу було направлено запит у відповідь на який позивачем супровідним листом № 520 від 13.10.2010 надано пояснення та документи, з аналізу яких було встановлено, що документи надані не в повному обсязі.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки позивача стосовно взаємовідносин з СПД ОСОБА_1 за період з 01.10.2010 по 01.03.2011 (акт перевірки № 526/1-23-60-19479732 від 15.11.2011).

Від ДПІ у Подільському районі м. Києва отримано Акт № 2/17-420/НОМЕР_3 від 20.07.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань визначення показників декларацій з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010, січень 2011 року, лютий 2011 року, відповідно до якого в ході перевірки встановлено відсутність у СПД ОСОБА_1 необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей або надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, та відсутність СПД ОСОБА_1 за юридичною адресою, яка відображена в статутних та звітних документах, а також встановлено ведення СПД ОСОБА_1 податкового обліку безтоварних операцій, які пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до зазначеного акту податковим органом встановлено, що всі договори між СПД ОСОБА_1 та контрагентами відповідно до пунктів 1,2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Свідоцтво платника податку на додану вартість СПД ОСОБА_1 анульоване 22.08.2011 та стан платника - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

У судове засідання 27.08.2012 відповідач не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача беручи до уваги, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №427" було направлено запит № 15795/10/23-6011-9 від 03.10.2011 "Про надання інформації", в якому було викладено вимогу щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження для перевірки правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 01.03.2011 по СПД ОСОБА_1 та зазначено перелік документів, які необхідно надати.

У відповідь на зазначений запит Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин №427" на адресу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби супровідним листом № 520 від 12.10.2011 було направлено копії прибуткових накладних, податкових накладних та актів отриманих послуг.

08.11.2011 Головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Голосіївському районі, першим заступником Голови ДПА у м. Києві видано наказ № 3227 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", яким з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства наказано забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Магазин № 427" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум по податку на прибуток та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з СПД ОСОБА_1 за період з 01.10.2010 по 01.03.2011.

09.11.2011 зазначений наказ разом з повідомленням № 285/10/23-6011 від 09.11.2011 та повідомленням про запрошення № 18444/10/23-60 від 09.11.2011 направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 427"

В період з 09.11.2011 по 15.11.2011 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі повідомлення № 285/10/23-6011 від 08.11.2011 та наказу № 3227 від 08.11.2011 та згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №427" стосовно взаємовідносин з СПД ОСОБА_1 за період з 01.10.2010 по 01.03.2011.

Перевіркою було встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 344 172 грн. та підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 275 337 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "Магазин № 427" та СПД ОСОБА_1 існували фінансово - гоподарській відносини, а саме, згідно рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт було відвантажено товар (продовольчі товари) та надано клірингові та транспортні послуги.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від СПД ОСОБА_1 включені ТОВ "Магазин № 427" до складу податкового кредиту на загальну суму 275 337 грн., а вартість отриманих від СПД ОСОБА_1 товарів була віднесена до складу валових витрат у загальній сумі 1 376 685 грн.

Від ДПІ у Подільському районі м. Києва отримано Акт № 2/17-420/НОМЕР_3 від 20.07.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань визначення показників декларацій з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010, січень 2011 року, лютий 2011 року, відповідно до якого в ході перевірки встановлено відсутність у СПД ОСОБА_1 необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей або надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, та відсутність СПД ОСОБА_1 за юридичною адресою, яка відображена в статутних та звітних документах, а також встановлено ведення СПД ОСОБА_1 податкового обліку безтоварних операцій, які пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до зазначеного акту податковим органом встановлено, що всі договори між СПД ОСОБА_1 та контрагентами відповідно до пунктів 1,2 статті 215, пунктів 1,5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Свідоцтво платника податку на додану вартість СПД ОСОБА_1 анульоване 22.08.2011 та стан платника - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що єдиною метою укладання угод між СПД ОСОБА_1 та ТОВ "Магазин № 427" є штучне створення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат для ТОВ "Магазин № 427", з огляду на що договори укладені між ТОВ "Магазин № 427" та СПД ОСОБА_1 є нікчемними

За результатами перевірки складено акт № 526/1-23-60-19479732 від 15.11.2011 на підставі якого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби винесено податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин № 427" збільшено грошове зобов'язання №0001642360 від 06.12.2011 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 420 725,00 грн. та №0001652360 від 06.12.2011 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 336 581,00 грн.

21.12.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин № 427" було подано до Державної податкової адміністрації в місті Києва скаргу на податкові повідомлення - рішення №0001642360 від 06.12.2011 та №0001652360 від 06.12.2011, яку рішенням № 619/10/12-114 від 20.02.2012 про результати розгляду первинної скарги задоволено частково скасовано податкове повідомлення - рішення №0001652360 від 06.12.2011 в частині 1,0 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

05.03.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин № 427" було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкові повідомлення - рішення №0001642360 від 06.12.2011 та №0001652360 від 06.12.2011, яку рішенням № 11925/7/10-215 від 24.04.2012 про результати розгляду повторної скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин № 427" не погоджуючись з наказом № 3227 від 08.11.2011 та податковими повідомленнями - рішеннями №0001642360 від 06.12.2011 та №0001652360 від 06.12.2011, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, документальна невиїзна перевірка, може бути проведена за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, зокрема, у випадку якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, за умови прийняття керівником органу державної податкової служби наказу про її проведення та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії такого та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідачем листом № 15795/10/23-6011-9 від 03.10.2011 "Про надання інформації" було направлено на адресу позивача запит щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження для перевірки правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 01.03.2011 по СПД ОСОБА_1 та зазначено перелік документів, які необхідно надати.

Супровідним листом № 520 від 13.10.2010 позивачем направлено відповідачу документи щодо правовідносин з ФОП ОСОБА_1, водночас з аналізу зазначеного листа та наданих документів вбачається, що позивачем не було надано відповідачу будь - яких письмових пояснень щодо правовідносин з ФОП ОСОБА_1 та не надано всього переліку витребовуваних документів, зокрема, будь - яких договорів, документів на підтвердження транспортування товарів, розрахункових документів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, а також витребовуваних декларацій, при цьому не надано жодних пояснень, щодо причин ненадання зазначених документів.

Таким чином, позивачем не було надано відповідачу на його запит викладений в листі № 15795/10/23-6011-9 від 03.10.2011 відповідних письмових пояснень та всього переліку документів, а отже у відповідача були наявні правові підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Наказ № 3227 від 08.11.2011 підписано Головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

З урахування наведеного суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно видано наказ № 3227 від 08.11.2011.

Посилання позивача, як на підставу відсутності у позивача права на проведення перевірки на те, що наказ та відповідні повідомлення були направлені йому лише 09.11.2011, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що право на проведення документальної невиїзної перевірки відповідно до положень Податкового кодексу України у податкового органу виникає, як після вручення платнику податків повідомлення та наказу на проведення перевірки під розписку, так і після направлення зазначених документів платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пунктів 56.8 та 56.9 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Пунктом 56.13 статті 56 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

З огляду на зазначене є необґрунтованими посилання позивача на те, що рішення про результати розгляду первинної скарги № 619/10/12-114 від 20.02.2012 було прийнято Державною податковою службою в місті Києві з порушенням строків розгляду скарги, оскільки строк розгляду скарги було продовжено лише до 19.02.2012, з огляду на те останній день строку на розгляд скарги позивача, а саме 19.02.2012 припав на неділю та наступним робочим днем був понеділок - 20.02.2012, тобто дана винесення рішення.

Щодо правомірності податкових повідомлень - рішень №0001642360 від 06.12.2011 та №0001652360 від 06.12.2011 суд звертає увагу на наступне.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, як в період дії Закону України "Про податок на додану вартість", так і Податкового кодексу України, та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність його господарських відносин з СПД ОСОБА_1, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги та товар використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з СПД ОСОБА_1 позивачем надано суду копії видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі - прийняття робіт та виписок з розрахункового рахунку.

У видаткових накладних, наданих позивачем суду, в графі "замовлення" зазначено рахунки - фактури, водночас будь - яких рахунків фактур позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання зазначених документів.

В податкових накладних виписаних СПД ОСОБА_1 на ім'я позивача умовами поставки зазначено рахунки, однак зазначених рахунків позивачем суду також надано не було.

Підставами для виконання робіт, які були прийняті відповідно до акті здачі - прийняття робіт зазначено рахунки - фактури та договори, водночас зазначених документів позивачем суду не надано та не зазначено при причини неможливості їх надання.

З аналізу виписок з особового рахунку позивача наданих суду на підтвердження здійснення оплати за надані послуги та отриманий товар вбачається, що перерахування коштів здійснювалось відповідно до рахунків, водночас реквізити зазначених рахунків не збігаються з реквізитами рахунків та рахунків - фактур, які зазначені в видаткових накладних, податкових накладних та актах здачі - приймання, при цьому копії зазначених рахунків або їх оригінали для огляду у судовому засіданні позивачем суду не були надані.

Документів на підтвердження використання отриманих від ТОВ ОСОБА_1 послуг та товарів у власній господарській діяльності позивачем суду не надано, як і не зазначено яким саме чином зазначені послуги та товар були використані у господарській діяльності.

Таким чином позивачем не надано суду, як належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентом СПД ОСОБА_1П, так і на підтвердження використання отриманих послуг та товару у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з СПД ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 427" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі місті Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу № 3227 від 08.11.2011 та податкових повідомлень-рішень №0001642360 від 06.12.2011 та №0001652360 від 06.12.2011 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов