Постанова № 26165290, 17.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2012 року № 2а-9459/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Технобуд"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008491501 від 24.05.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008491501 від 24.05.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення містить недостовірні відомості щодо періоду перевірки, так як охоплює період 2008 та 2010 роки, хоча періодами, які перевіряються, у вступній частині акту зазначені тільки 9 місяців 2008 року та 2008 рік, а в частині щодо накладення штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань, які відповідно до акту перевірки були погашені 23.12.2008 та 05.02.2009, то відповідачем було порушено строки застосування штрафних санкцій встановлені статтею 102 Податкового кодексу України. Також позивач зазичив про те, що камеральна перевірка своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року та 11 місяців 2008 року вже проводилась відповідачем та за її результатами було винесено податкове повідомлення - рішення № 0027221501/0 від 30.07.2010, яке було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 в адміністративній справі № 2а-11768/10/2670, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011. Водночас позивач посилався на те, що відповідачем в акті перевірки було невірно визначено граничні строки сплати податкових зобов'язань.

У судовому засіданні 22.08.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 22.08.2012 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заперечень на адміністративний позов та документів витребуваних ухвалою суду від 30.07.2012 відповідач суду не надав.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби проведено камеральну перевірку за звітний період 9 місяців 2008 року, 2008 рік декларації з податку на прибуток платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд" .

Перевіркою встановлено порушення платником податків термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств протягом строків визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: податкове зобов'язання у розмірі 20900,00 грн. з граничним строком плати 19.11.2008 було сплачено 23.12.2008 з затримкою сплати на 34 дні; податкове зобов'язання у розмірі 16332,60 грн. з граничним строком плати 19.11.2008 було сплачено 05.02.2008 з затримкою сплати на 78 днів; податкове зобов'язання у розмірі 20879,00 грн. з граничним строком плати 30.12.2008 було сплачено 05.02.2008 з затримкою сплати на 37 днів; податкове зобов'язання у розмірі 28461,00 грн. з граничним строком плати 23.09.2010 було сплачено 18.11.2010 з затримкою сплати на 56 днів; податкове зобов'язання у розмірі 39705,00 грн. з граничним строком плати 23.09.2010 було сплачено 18.02.2011 з затримкою сплати на 148 днів.

За результатами перевірки складено акт № 2270/15-1-13667869 від 15.05.2012 на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0008491501 від 24.05.2012, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд" зобов'язано сплатити штраф у сумі 25255,52 грн.

Приватне підприємство "Технобуд" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0008491501 від 24.05.2012, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 21.1.1 статті 21 Податкового кодексу України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до акта № 2270/15-1-13667869 від 15.05.2012 відповідачем було проведено камеральну перевірку за звітний податковий період 9 місяців 2008 року, 2008 рік декларації позивача з податку на прибуток.

Станом на 2008 рік був чинний Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".

Згідно із підпунктом 4.14 пункту 4.1статті 4 зазначеного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином граничними термінами сплати податкових зобов'язань визначених в деклараціях з податку на прибуток підприємств камеральну перевірку яких, відповідно до акту № 2270/15-1-13667869 від 15.05.2012, проводив відповідач є: за 9 місяців 2008 року - 30.09.2008 та за 2008 рік - 10.03.2009.

Відповідно до зазначеного акту позивачем порушено терміни сплати самостійно визначених податкових зобов'язань граничними термінами сплати яких є 19.11.2008, 30.12.2008 та 23.09.2010.

Таким чином відповідачем при проведені камеральної перевірки податкової звітності позивача за звітний податковий період 9 місяців 2008 року та 2008 рік, фактично було проведено перевірку декларацій не за зазначений період, а за ІІІ квартал 2008 року та 11 місяців 2008 року, а також декларації за звітний період 2010 року строк сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання за якою на думку відповідача настав 23.09.2010.

Щодо встановлення відповідачем факту порушення строків сплати податкових зобов'язань граничний строк сплати яких настав 19.11.2008 та 30.12.2008, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідачем вже було проведено камеральну перевірку декларацій з податку на прибуток підприємств позивача за ІІІ квартал 2008 року та 11 місяців 2008 року за результатами якої складено акт № 10934/15-1-13667869 від 30.02.2011, яким встановлено те саме порушення строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, що й актом № 2270/15-1-13667869 від 15.05.2012.

На підставі акту № 10934/15-1-13667869 від 30.02.2011 було винесено податкове повідомлення - рішення № 00272211501/0 від 30.07.2010, яке було оскаржено позивачем до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 в адміністративній справі № 2а-11768/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0027221501/0, яка залишено в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0027221501/0 від 30.07.2010, з огляду на те, що судом було встановлено, що позивач ініціював переказ коштів спрямованих на погашення податкових зобов'язань самостійно визначних в деклараціях з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2008 року та 11 місяців 2008 року у строки встановлені чинним законодавством.

Частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань самостійно визначних в деклараціях з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2008 року та 11 місяців 2008 року.

З огляду на викладене, відповідачем не тільки фактично повторно проведено камеральну перевірку, за період за який вона вже проводилась та за результатами якої було винесено податкове повідомлення - рішення, а й повторно встановлено факт порушення позивачем податкового законодавства, відсутність якого в діях позивача встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що відповідачем було неправомірно встановлено порушення позивачем строку сплати самостійно визначених грошових зобов'язань граничний строк сплати яких настав 19.11.2008 та 30.12.2008.

Щодо встановленого відповідачем факту порушення позивачем граничних строків сплати самостійно визначених грошових зобов'язань граничний строк сплати яких настав 23.09.2010, то суд звертає увагу на те, що з огляду на положення підпункту 4.14 пункту 4.1статті 4 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" граничний строк сплати за жодний з періодів за який могла бути подана декларацій з податку на прибуток підприємств в 2010 році не міг настати 23.06.2010.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень на адміністративний позов суду не надав.

З огляду на викладене, враховуючи те, що факт своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань самостійно визначених в деклараціях з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2008 року з граничним стром сплати 19.11.2008 та 11 місяців 2008 року з граничним строком сплати 30.12.2008 встановлено рішенням, а також те що граничний строк сплати за жодний з періодів за який могла бути подана декларацій з податку на прибуток підприємств не міг настати 23.06.2010, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було необґрунтовано встановлено в акті № 2270/15-1-13667869 від 15.05.2012 порушення позивачем граничних строків сплати самостійно визначених податкових зобов'язань та винесено податкове повідомлення - рішення №0008491501 від 24.05.2012.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 252 грн.56 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008491501 від 24.05.2012 - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби №0008491501 від 24.05.2012.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 252,56 грн. (двісті п'ятдесят дві грн. 56 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов