Постанова № 26165178, 06.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2012 року № 2а-11088/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001284020 від 16.07.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Імперіал Тобакко Продакшн Україна»звернулось до суду з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення № 0001284020 від 16.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 260 326,20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідачем неправомірно встановлено завищення ПАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна»валових витрат у 1 кварталі 2011 року на суму 535 175,23 гривні та витрат у 2-4 кварталах 2011 року на суму 9 245 793,02 гривні, в результаті чого збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 260 326,20 гривень і прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке Позивач оскаржує в частині такого збільшення.

Відповідач - Окружна Державна податкова служба-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивачем документально не підтверджено в 2011 році сплату нарахованих сум роялті нерезиденту mtsma Cigarettesfabriken Gmbh»

. Крім того представник відповідача зазначила, що до перевірки не надано документів, які можуть підтвердити статус нерезидента Cigarettesfabriken Gmbh»як бенефіціарного отримувача (власника) такої плати.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено Акт перевірки № 630/40-20/20043260 від 27.06.2012 року.

Перевіркою були встановлені порушення Позивачем підпункту 5.4.2 пункту 5.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, Відповідач вважає, що Позивач неправомірно відніс до валових витрат виплати, здійснені у зв'язку зі сплатою роялті, оскільки така сплата роялті компанії sma Cigarettenfabriken GmbH»Позивачем у 2011 році не здійснювалася. В Акті перевірки також встановлено порушення підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем завищено суму валових витрат у 2-4 кварталах 2011 року у розмірі 9 245 793,02 гривні.

На підставі Акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001284020 від 16.07.2012 року, яким Відповідачем було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 475 846 гривень (2 475 845 гривень - за основним платежем, 1 гривня -штрафні санкції).

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0001284020 від 16.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 260 326,20 гривень у зв'язку із порушенням підпункту 5.4.2 пункту 5.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і вважає, що воно повинне бути визнане нечинним у цій частині.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Стосовно доводів Відповідача про завищення Позивачем валових витрат у 1 кварталі 2011 року, що призвело до зменшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд встановив таке.

Між Позивачем та компанією Cigarettenfabriken Gmbh»було укладено Субліцензійну угоду від 17.05.2007 року, предметом якої є надання Позивачу права виробляти та реалізовувати тютюнові вироби з використанням торгової марки », за що Позивач зобов'язується нарахувати та сплатити ліцензіату -компанії Cigarettenfabriken Gmbh»винагороду - роялті у розмірі 0,85 євро за кожну реалізовану 1000 штук тютюнових виробів.

У результаті реалізації тютюнових виробів під торговою маркою «Davidoff»за 1 квартал 2011 року Позивач нарахував роялті на суму 535 175,23 гривні, що підтверджується Актом №02/2011 від 28.02.2011 року та Актом №03/2011 від 31.03.2011 року. Виплата роялті за зазначеними актами була здійснена 22.05.2012 року платіжним дорученням № 14780.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.4.2. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Роялті, нараховані і сплачені Позивачем на користь компанії emtsma Cigarettenfabriken GmbH», - це платежі, які Позивач сплачував як винагороду за отримане ним право на користування торговою маркою », тобто для компенсації вартості послуги, яка полягає у наданні Позивачу права на користування торговою маркою.

Позивач отримав послугу, що полягає у користуванні торговою маркою », для маркування тютюнових виробів з метою їх подальшої реалізації, тобто ця послуга була отримана для її подальшого використання в господарській діяльності Позивача, оскільки такі тютюнові виробі в подальшому реалізувалася на оптовому та роздрібному ринку.

Суд вважає, що Позивач з дотриманням законодавства включив до валових витрат витрати на сплату роялті за користування торговою маркою », а тому висновки Відповідача про порушення Позивачем підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними.

Відповідач також зазначив у Акті перевірки, що Позивачем було порушено підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Позивач у своїй позовній заяві та у судовому засіданні зазначив, що він відніс суму роялті у розмірі 535 175,23 гривні до валових витрат у 1 кварталі 2011 року на підставі підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Суд приходить до висновку, що підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який, як вважає Відповідач, було порушено Позивачем, встановлює, що виплачена винагорода включається до валових витрат, коли є документальні докази, що таку виплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу, проте не визначає дату віднесення таких витрат на валові витрати. В свою чергу, підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, для робіт (послуг), є дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Як вже було встановлено судом, Між Позивачем та компанією tsma Cigarettenfabriken Gmbh»було укладено Субліцензійну угоду від 17.05.2007 року, предметом якої є надання Позивачу права виробляти та реалізовувати тютюнові вироби з використанням торгової марки », за що Позивач зобов'язується нарахувати та сплатити ліцензіату -компанії Cigarettenfabriken Gmbh»винагороду - роялті у розмірі 0,85 євро за кожну реалізовану 1000 штук тютюнових виробів.

У результаті реалізації тютюнових виробів під торговою маркою «Davidoff»за 1 квартал 2011 року Позивач нарахував роялті на суму 535 175,23 гривні, що підтверджується Актом №02/2011 від 28.02.2011 року та Актом №03/2011 від 31.03.2011 року. Окрім того, документальним доказом того, що така виплата за фактично надану послугу, яка полягає у наданні Позивачу права на користування торговою маркою, була здійснена Позивачем, є платіжне доручення № 14780 від 22.05.2012 року.

Отже, Позивач правомірно збільшив валові витрати на суму роялті, сплачених на користь компанії-нерезидента Cigarettenfabriken GmbH», в дату їх фактичного отримання від такої особи, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової), у 1 кварталі 2011 року, тобто у тому періоді, коли послуга була фактично отримана, а роялті - нараховані. Нарахування Позивачем роялті підтверджує отримання ним послуги, що полягає у користуванні торговою маркою.

Стосовно доводів Відповідача про завищення витрат у 2-4 кварталі 2011 року суд встановив, що Позивач правомірно включив до складу витрат суму витрат на сплату роялті за субліцензійною угодою з компанією ma Cigarettenfabriken GmbH», оскільки компанія Cigarettenfabriken GmbH»має право на отримання такої винагороди.

Як зазначається у підпункті 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді, якщо особа на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.

Як зазначається в Акті перевірки, оскільки компанія Cigarettenfabriken GmbH», на користь якої нараховуються роялті, не є бенефіціарним власником (отримувачем) такої винагороди, то роялті не можуть бути включені до складу витрат Позивача.

Дослідивши докази, зокрема, Субліцензійну угоду від 17.05.2007 року, Лист від Davidoff &25.06.2012 року, Лист Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 12.01.2004 та сертифікат податкової резидентності компанії a Cigarettenfabriken GmbH»від 19.01.2012 року, суд встановив, що роялті у сумі 9 245 793,02 гривні, сплачені на користь компанії Cigarettenfabriken GmbH», були правомірно віднесені Позивачем до витрат у 2-4 кварталі 2011 року.

У преамбулі Субліцензійної угоди від 17.05.2007 року зазначається, що компанія Davidoff &(Швейцарія) погодила надання субліцензії Позивачу компанією Cigarettenfabriken GmbH», яка є податковим резидентом Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується сертифікатом (довідкою) податкової резидентності від 19.01.2012 року. Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності у своєму листі від 12.01.2004 року підтвердила включення до Міжнародного реєстру ліцензії, відповідно до якої фірма Davidoff &(Швейцарія) - власник торгової марки »- надає компанії Cigarettenfabriken GmbH»(Німеччина) право на використання такої марки, з правом надання подальших субліцензій. Така субліцензія надана компанією emtsma Cigarettenfabriken GmbH»Позивачу відповідно до Субліцензійної угоди від 17.05.2007 року. Компанія Davidoff &підтвердила надання ексклюзивної ліцензії з правом надання субліцензій на використання торгової марки »компанії Cigarettenfabriken GmbH», що підтверджується листом від 25.06.2012 року.

У судовому засіданні Відповідач заявляв, що лист Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності є неналежним доказом, оскільки переклад цього листа на українську мову не був завірений нотаріально, проте не оспорював вірність перекладу. Суд у судовому засіданні встановив, що переклад листа Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності від12.01.2004 року було виконано ОСОБА_2, Диплом: Київський Державний Лінгвістичний Університет по спеціальності: Перекладач: французька та англійська мова, НОМЕР_1 від 22.06.2000 року, проте не завірено нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, оскільки лист Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності стосується предмету доказування, тобто тих обставин, які обґрунтовують позовні вимоги Позивача, а вірність його перекладу не заперечується Відповідачем, він є належним доказом у справі.

Окрім того, Відповідач у судовому засіданні стверджував, що бенефіціарним власником плати за послуги, що полягає у користуванні торговою маркою vidoff», є компанія Davidoff &(Швейцарія). Проте Відповідач не надав суду жодних доказів стосовно того, що компанія Davidoff &(Швейцарія) є кінцевим отримувачем такої винагороди за надану послугу.

На підставі зазначеного вище суд прийшов до висновку, що компанія Cigarettenfabriken GmbH»є особою, яка має право на отримання від Позивача роялті за користування Позивачем торговою маркою ». Компанія Cigarettenfabriken GmbH»не є агентом, номінальним власником або посередником щодо доходу, який вона отримує від Позивача як роялті.

Таким чином, Позивач правомірно відніс до витрат витрати, які полягають у виплаті роялті на користь компанії Cigarettenfabriken GmbH»відповідно до Субліцензійної угоди від 17.05.2007 року за користування торговою маркою ».

Отже, суд вважає, що ПАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна»правомірно віднесло до витрат суму роялті у розмірі 9 245 793,02 гривні, а висновки Відповідача, викладені в Акті перевірки № 630/40-20/20043260 від 27.06.2012 року, про порушення підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України -необґрунтованими і незаконними

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивачем доведено неправомірність та необґрунтованість прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001284020 від 16.07.2012 року з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд встановив, що Позивачем доведено факт правомірного збільшення суми валових витрат у 1 кварталі 2011 року та суми витрат у 2-4 кварталах 2011 року, а тому, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ПАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна»підлягають задоволенню у повному обсязі.

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинним Податкове повідомлення-рішення № 0001284020 від 16.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 260 326,20 гривень, видане Окружною державною податковою службою -Центральним офісом з обслуговування великих платників податків.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені частиною 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст поставнови виготовлено 20.09.2012.