Постанова № 26164923, 14.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" вересня 2012 р. Справа № 2а-9329/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мельникова Р.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Харківський дріжджовий завод" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Харківський дріжджовий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000632302, прийняте 12.03.2012 ДПІ у Московському районі м.Харкова;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000642302, прийняте 12.03.2012 ДПІ Московському районі м.Харкова;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000652302, прийняте 12.03.2012 ДПІ у Московському районі м.Харкова, в частині зменшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 87255,00грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000752202, прийняте 11.07.2012 ДПІ Московському районі м.Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки позивача від 24.01.2012 р. № 198/23/00383343, яким встановлені порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1 ст.138, Податкового кодексу України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Підставою для нарахування позивачу грошових зобов'язань є висновок відповідача про те, що при дослідженні проведених операцій ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» з ПП «Кремнафтагазтрейд», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрнадраресурси» встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність виникнення об'єкту оподаткування з ПДВ і податку на прибуток та, відповідно, спростовують можливість формування податкового кредиту підприємством ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» по взаємовідносинам з ПП «Кремнафтагазтрейд», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрнадраресурси», а також спростовують можливість формування валових витрат підприємством ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» в частині взаємовідносин з ПП «Кремнафтагазтрейд», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрнадраресурси».

Позивач вважає, що висновки акту є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

14.09.2012 представником позивача подано до суду супровідний лист щодо надання документів, у якому зазначено, що представник позивача просить суд розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою суду замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі м.Харкова його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (т.2 а.с.225), у судове засідання не прибув, про причини неявки, всупереч вимогам ч.2 ст.40 КАС України, суд не повідомив, заперечень проти позову не надсилав.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд на підставі ч.6 ст.128 КАС України розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «Харківський дріжджовий завод» (далі - ПрАТ «Харківський дріжджовий завод») зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради за №14801020000015819 (Свідоцтво про державну реєстрацію № 173481 серії А00 від 10.11.1994 р.), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС як платник податків, є платником податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 29.01.2007 р. № 100017048, індивідуальний податковий номер 003833420399).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 02.12.2011 № 1702, від 02.12.2011 № 1701, від 02.12.2011 № 1700, від 02.12.2011 № 1699, виданих ДПІ у Московському районі міста Харкова, згідно із ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу У країни від 02.12.2010 року № 2755-УІ та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями відповідача проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Харківський дріжджовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складений акт № 198/23/00383343 від 24.01.2012 (т.1 а.с.23-104), яким, зокрема, встановлені порушення: п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого відповідачем встановлюється заниження податку на прибуток всього у сумі - 419423 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 р. у сумі - 392364 грн., за 2 квартал 2011 у сумі 27059 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, із змінами та доповненнями, порушення вимог п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 - VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 250165 грн. в т.ч. за вересень 210 року 66423 грн., за грудень 2010 року на суму 88692 грн., за січень 2011 року на суму 95050 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, із змінами та доповненнями, та порушення вимог п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації) 87255 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 63725 грн., за червень 2011 року на суму 23530 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подані заперечення на акт перевірки № 198/23/00383343 від 24.01.2012 (т. 1 а.с.128-135). Відповідачем надана відповідь, з якої вбачається, що висновки акту перевірки вважаються правомірними та залишаються без змін, з урахуванням при винесенні податкових-повідомлень-рішень (т. 1 а.с.136-141).

За виявленими порушеннями відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 12.03.2012 року №0000632302, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) у розмірі 517515,00 грн. (т.1 а.с.19);

- від 12.03.2012 року №0000642302, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) у розмірі 288944,75 грн.(т.1 а.с.20);

- від 12.03.2012 року №0000652302, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 87255,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1 грн. (т.1 а.с.21).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подана скарга до ДПС у Харківській області від 17.04.2012 р. №08-16-04/260.

Рішенням ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги від 15.06.2012р. за №3003/10/10.2-17, податкове повідомлення-рішення №0000652302 від 12.03.2012 р. скасовано в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 1,0 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0000652302 та податкові повідомлення-рішення №60000632302 та №0000642302 від 12.03.2012 р. залишені без змін, а скаргу ПАТ «Харківський дріжджовий завод» - без задоволення.

На підставі прийнятого ДПС у Харківській області Рішення від 15.06.2012 р. за №3003/10/10.2-17, ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000752202 від 11.07.2012, відповідно до якого за порушення п.198.3 ст. 198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 87255 грн. (т.1 а.с.22).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1 ст.138, п.п.138.2 ст.138 ПК України, п.п.7.4.1ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ПК України та для нарахування позивачу грошових зобов'язань є неможливість здійснення підприємством позивача господарської діяльності за перевіряємий період з ПП «Кремнафтагазтрейд», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрнадраресурси».

З матеріалів справи судом встановлено, що між АТ «Харківський дріжджовий завод» та ПП «Кремнафтагазтрейд» були укладені договори поставки за №21/07 від 21.07.2010 року та №21/11 від 24.11.2010 року (т. 1 а.с. 174-179). Відповідно до умов вищезазначених договорів ПП «Кремнафтагазтрейд» взяло на себе обов'язки передати у власність покупця товар - мелясу цукрового буряку, а АТ «Харківський дріжджовий завод» зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Обсяг взаємовідносин між ПП «Кремнафтагазтрейд» та ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» за вказаними договорами поставки відповідно до виписаних податкових накладних склав 1706 519 грн., в т.ч. ПДВ 284 420 грн.

ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» сплатив у повному обсязі суму коштів за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення.

Відповідно до умов укладених з позивачем договорів, ПП «Кремнафтагазтрейд» з поставив товар (мелясу) у повному обсязі, про що свідчать відповідні податкові накладні (т. 1 а.с.180-205) та товарно- транспортні накладні (т. 1 а.с. 231-250), що містяться в матеріалах справи. Оплата за отриманий товар здійснена відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с.206-229).

Придбану у ПП «Кремнафтагазтрейд» мелясу позивач використав у власній господарській діяльності - для виробництва дріжджів, що є основним напрямком діяльності ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» та підтверджується лімітно-забірними картками.

На підставі податкових та видаткових накладних підприємством позивача віднесено до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року вартість меляси у сумі 1 422 099 грн. та до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 284420 грн, в т.ч. в вересні 2010 року - 66 423 грн, в грудні 2010 року - 88 692 грн, в січні 2011року - 129 304 грн.

Відповідачем зазначається, що ПП "Кремнафтагазтрейд" знаходиться на обліку в Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області, має стан платника 9 - (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), свідоцтво платника ПДВ анульоване 24.06.11. Актами перевірок №2067 від 08.04.11 та № 11 від 18.03.11 за березень 2010 року - квітень 2011 року Кременчуцькою ОДПІ встановлено порушення підприємством вимог п.п. 1.2 ст. 215, п.п. 1.5 ст.203, ст. 228 Цивільного кодексу України. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, вони не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Податковим органом робиться висновок, що контрагент позивача - ПП "Кремнафтагазтрейд" - здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу викладених в акті перевірки висновків та винесених на їх підставі спірних рішень не покладено.

Судом встановлено, що ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» на підставі договору від 02.06.11 №02/06, укладеного з ФО-П ОСОБА_1 на поставку патоки, податкових та видаткових накладних віднесено до складу валових витрат в 2 кварталі 2011 року вартість патоки в сумі 117 650 грн. та до складу податкового кредиту за червень 2011 року податок на додану вартість в сумі 23 530 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання умов договору з ФО-П ОСОБА_1 позивачем надані виписані податкові накладні (т. 2 а.с. 133-144), оплата за отриманий товар здійснена відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с.145-150). Для перевезення товарів підприємством позивача укладений договір на перевезеннями вантажу автомобільним транспортом № 20/04-11 від 20.04.2011 з СООО «Старовєровське») (т. 2 а.с. 151-153), та договір з ПП «Торговий дім «Золота міля» на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТО/2 від 31.12.2009 р. (т. 2 а.с. 155-158).

Судом встановлено, що згідно довідки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 18.10.2011 № 76/1702/НОМЕР_1 про результати проведення зустрічної звірки ФО-П ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Промтехноопт» за червень 2011 року, підприємцем задекларовано у червні 2011 року у складі податкового кредиту ПДВ у розмірі 23333,92 грн. по податковій накладній № 425 від 15.06.11 за отриману від ТОВ «Промтехноопт» патоку, яка в подальшому була реалізована ПАТ «Харківський дріжджовий завод». Перевіркою ТОВ "Промтехноопт" встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Промтехноопт" з покупцями та постачальниками.

На підставі вищенаведеного, податковим органом встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій у червні 2011 року ФО-П ОСОБА_1 з ТОВ «Промтехноопт» на суму ПДВ 23 333,92 грн. та, в подальшому, з ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» на суму ПДВ 23530,00 грн.

З матеріалів справи судом з'ясовано, що перевіряючими зроблено висновок, що ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» з порушенням вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безпідставно віднесено до валових витрат суми по операціям з ТОВ «Укрнадраресурси» на загальну суму 147355 грн., в т.ч. за 4 кв.2010 року в сумі 147355 грн., а також з порушенням вимог п.198.3 ст. 198 ПК України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Укрнадраресурси» на загальну суму ПДВ 29471 грн., в т.ч. за січень 2011 р. в сумі 29471 грн.

В обґрунтування таких висновків відповідача було покладено висновки Акту перевірки ТОВ «Укрнадраресурси» від 12.03.2011 р. за № 985/233/36627473, згідно яких податковим органом було встановлено 3 ланки постачання товару (газу) та нікчемність укладених ТОВ «Укрнадраресурси» угод. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрнадраресурси», зокрема, ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації газу за грудень 2010 р. (арк. 19 Акту перевірки). Угоди, які визнано нікчемними у ТОВ «Укрнадраресурси» у грудні 2010 р. проведено відповідними податковими накладними (арк. 39 акту перевірки).

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу викладених в акті перевірки висновків та винесених на їх підставі спірних рішень не покладено.

Судом встановлено, що у грудні 2010 р. газотранспортне підприємство - ВАТ «Харківміськгаз» протранспортувало, комісіонер - ТОВ «Укрнадраресурси» передав відповідно до договору комісії №КН-21/10 від 17.02.2010 р., а комітент - АТ «Харківський дріжджовий завод» прийняв природний газ в обсязі 64,516 тис.куб.м., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2010 р. (т. 2 а.с. 172). ТОВ «Укрнадраресурси» у грудні 2010 р. виконало доручення на покупку природного газу в обсязі 64,516 тис.куб.м.; сума комісійної винагороди складає 4109,41 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом виконаних послуг за грудень 2010 р. від 31.12.2010 року (т. 2 а.с.173-174).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрнадраресурси» передало у грудні 2010 р. природний газ, а ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» прийняло його в об'ємі 64,516 тис.куб.м на суму 172717,91 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі об'ємів природного газу за грудень 2010 р. від 31.12.2010 р. На виконання зазначеного договору комісії від 17.02.2010 № КН-21/10 виписано податкову накладну №5359 від 31.12.2010 р. на суму172717,91 грн. та № 5360 від 31122010 на суму комісійної винагороди у розмірі 4109,41 грн. (т. 2 а.с.178,179). Підприємство позивача сплатило суму спожитого газу за грудень 2010 р. та суму комісійної винагороди за грудень 2010 р., що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 177-180).

Придбаний у ТОВ «Укрнадраресурси» газ позивач використав безпосередньо для здійснення господарської діяльності.

ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» (комітент) на підставі вищезазначеного договору комісї від 17.02.10 № КН-21/10, укладеного з ТОВ «Укрнадраресурси» (комісіонер) на придбанняня у 2010 році природного газу, видаткових та податкових накладних, віднесено до складу валових витрат вартість природного газу і комісійну винагороду на загальну суму 147355грн. в 4 кварталі 2010 року та до складу податкового кредиту (по податковим накладним від 31.12.10 № 5359, № 5360) в січні 2011 року ПДВ в сумі 29 471 грн.

З огляду на встановлені обставини справи суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ПрАТ «Харківський дріжджовий завод», виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у тексті постанови приписи нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених і нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Вищенаведене свідчить про те, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат платника податку, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що для підтвердження включення витрат на придбання товарів до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема документи, що підтверджують факт отримання товарів від іншої особи.

За приписами ч.1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 цього Положення зазначається, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Також, оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, вказані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

До суду не надано доказів фактичної відсутності здійснення операцій по придбанню позивачем товарів у ПП «Кремнафтагазтрейд», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрнадраресурси». Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Отже, у ПрАТ «Харківський дріжджовий завод» виникло право на віднесення до валових витрат витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів у ПП "Кремнафтагазтрейд», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Укрнадраресурси».

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п. 200.3 ст. 200 ПК України)

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Дослідивши податкові накладні, видані контрагентами позивача: ПП «Кремнафтагазтрейд», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрнадраресурси», копії яких містяться в матеріалах справи, суд зазначає, що вони повністю відповідають приписам Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, ст. 201 Податкового кодексу України.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, накладних та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість, в ході перевірки не встановлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту, та, відповідно, завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ у Московському районі м.Харкова про порушення ПрАТ "Харківський дріжджовий завод" вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1 ст.138, п.п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на загальних засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, доказів щодо спростування вимог позивача до суду не надав.

В ході розгляду справи відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки, викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова №0000632302 від 12.03.2012; №0000642302 від 12.03.2012; №0000652302 від 12.03.2012 в частині зменшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 87255,00грн.; №0000752202 від 11.07.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Харківський дріжджовий завод" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0000632302 від 12.03.2012; №0000642302 від 12.03.2012; №0000652302 від 12.03.2012 в частині зменшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 87255,00грн.; №0000752202 від 11.07.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Харківський дріжджовий завод" (ідент. код 00383343; пр-т. Московський, буд. 135-А, м.Харків,61001) витрати зі сплати судового збору в сумі 2146,00грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 21 вересня 2012 року.

Суддя Р.В. Мельников