Постанова № 26164903, 25.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.09.2012р. справа № 2а- 9165/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Єфімов Ю.В.,

відповідача - Полежака О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ТОВ "Старт-Ап" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішення, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-Ап», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, №0000852220 від 25.07.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Позивач посилався на помилковість висновків ДПІ у Московському районі м. Харкова, викладених в акті №349/23/36817469 від 15.02.2012 р., позаяк всі господарські операції з контрагентами є реальними, відбулись в дійсності, що підтверджуються належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, а також фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. Також позивач посилався на ту обставину, що прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є наслідком застосування процедури позасудового оскарження первинного податкового повідомлення-рішення, яке в подальшому було скасовано у судовому порядку. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Відповідач, Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що платник податків допустив заниження податку на додану вартість, оскільки відображав в податковому обліку з ПДВ первинні документи, котрі складені в межах нікчемних правочинів. Достатнім підтвердженням нікчемності правочинів, на думку відповідача, є висновки інших податкових органів про відсутність у контрагентів платника податків ресурсів, необхідних для ведення звичайної господарської діяльності. Відповідач посилався на відсутність у нього як підстав, так і повноважень стосовно перегляду правомірності та обґрунтованості таких висновків при проведенні перевірки платника податків та винесенні спірних рішень. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник відповідача у судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ «Старт-Ап», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36817469, на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку як платник податків і зборів ДПІ в Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 09.02.2012р. по 15.02.2012р. ДПІ в Московському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Старт-Ап»(ідентифікаційний код - 36817469) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2009 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 15.02.2012р. №349/23/36817469, в якому викладені судження податкового органу про порушення платником податків п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 127.928,00 грн. за рахунок віднесення до податкового обліку показників первинних документів, котрі складені в межах нікчемних правочинів за нереальними господарськими операціями.

23.02.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Московському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000482302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 150.799,00 грн. (основний платіж -127.928,00 грн.; штраф -22.871,00 грн.)

Відносно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем була розпочата передбачена ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного (позасудового оскарження) рішень контролюючих органів.

Рішенням ДПС у Харківській області від 30.05.2012р. №2748/10/10.2-17 було частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі міста Харкова від 23.02.2012 р. 0000482302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 159.910,00 грн., внаслідок чого ДПІ у Московському районі міста Харкова було складено і направлено на адресу ТОВ податкове повідомлення-рішення №0000852220 від 25.07.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі

Підпунктом 60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, а згідно з п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відтак, під час судового розгляду даної адміністративної справи суду належить перевірити юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу саме спірного податкового повідомлення-рішення №0000852220 від 25.07.2012р.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугували відображені в акті від 15.02.2012р. №349/23/36817469 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Старт-Ап»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість всього у сумі 127.928,00 грн. за рахунок показників податкових накладних, складених в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими в дійсності не відбулись.

При цьому, судом у ході розгляду справи достеменно встановлено, а відповідачем визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки складених іншими органами державної податкової служби України актів перевірок діяльності контрагентів позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність.

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 28.02.2012р. №325/23-30/24285021, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

По епізоду порушення вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 198 Податкового кодексу України за взаємовідносинами з ТОВ «Профінтербудсервіс»

За матеріалами справи судом встановлено, що 16.12.2010 р. між позивачем, ТОВ «Старт-Ап»(в якості покупця), та ТОВ «Профінтербудсервіс»було укладено письмовий правочин у формі договору №08/12, предметом якого є поставка товару згідно специфікацій, а саме торцевого ущільнення, механічного ущільнення, підшипників.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до матеріалів справи виписані ТОВ «Профінтербудсервіс»податкові накладні №12601 від 17.12.2010 р. на загальну суму 34.058,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.676,33 грн.), №12810 від 21.12.2010 р. на загальну суму 84.070,80 грн. (у т.ч. ПДВ -14.011,80 грн.), №13322 від 28.12.2010 р. на загальну суму 38.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.400,00 грн.), №1006 від 17.01.2011 р. на загальну суму 94.080,00 грн. (у т.ч. ПДВ -15.680,00 грн.), №2008 від 31.01.2011 р. на загальну суму 124.620,00 грн. (у т.ч. ПДВ -20.770,00 грн.) та видаткові накладні №17122 від 17.12.2010 р. на суму 34.058,00 грн., №РН-21124 від 21.12.2010 р., №РН-04012 від 04.01.2011 р. на суму 38.400,00 грн., №РН-17013 від 17.01.2011 р. на суму 94.080,00 грн., №РН-31013 від 31.01.2011 р. на суму 124.620,00 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку, відкритому позивачем у ПАТ КБ «Правекс-Банк».

По епізоду порушення вимог ст. 198 Податкового кодексу України за взаємовідносинами з ТОВ «Промтехноопт»

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2011 р. між позивачем, ТОВ «Старт-Ап»(в якості покупця), та ТОВ «Промтехноопт»було укладено письмовий правочин у формі договору №01/07-11, предметом якого є поставка підшипників, ремнів та інших товарів згідно специфікацій, а саме: пневмоциліндрів, торцевого ущільнення, механічного ущільнення, кульково-гвинтових пар.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до матеріалів справи виписані ТОВ «Промтехноопт»податкові накладні №174 від 04.07.2011 р. на загальну суму 44.126,40 грн. (у т.ч. ПДВ -7.354,40 грн.), №783 від 26.07.2011 р. на загальну суму 42.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -7.000,00 грн.), №№479 від 11.08.2011 р. на загальну суму 19.370,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3.228,33 грн.), №725 від 19.08.2011 р. на загальну суму 14.292,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.382,00 грн.), №865 від 25.08.2011 р. на загальну суму 52.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -8.700,00 грн.), №695 від 21.09.2011 р. на загальну суму 71.160,00 грн. (у т.ч. ПДВ -11.860,00 грн.), №635 від 27.10.2011 р. на загальну суму 25.380,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.230,00 грн.), №364 від 14.11.2011 р. на загальну суму 123.816,00 грн. (у т.ч. ПДВ -20.636,00 грн.) та видатковими накладними №РН-0000046 від 04.07.2012 р. на суму 44.126,40 грн., №РН-0000063 від 26.07.2011 р. на суму 42.000,00 грн., №РН-124-006 від 11.08.2011 р. на суму 19.370,00 грн., №РН-19\08 від 19.08.2011 р. на суму 14.292,00 грн., №РН-19\12 від 25.08.2011 р. на суму 52.200,00 грн., №РН-19\13 від 22.09.2011 р. на суму 71.160,00 грн., №РН-1395 від 04.11.2011 р. на суму 25.380,00 грн., №РН-14\11 від 14.11.2011 р. на суму 123.816,00 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку, відкритому позивачем у ПАТ КБ «Правекс-Банк».

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №1 від 04.07.2011 р., №2 від 26.07.2011 р., №3 від 11.08.2011 р., №4 від 19.08.2011 р., №5 від 25.08.2011 р., №6 від 06.09.2011 р., №7 від 17.10.2011 р., №8 від 14.11.2011 р.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджуються матеріалами справи, придбання товарів за спірними договорами було необхідно позивачеві для використання в подальшій господарській діяльності згідно з наданими на вимогу суду первинними документами.

Відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України наведеного доводу платника податків не спростував. Суд зазначає, що означений довід платника податків не суперечить ані витребуваним і долученим до справи документам про напрям господарської діяльності ТОВ «Старт-Ап», ані первинним документам про подальший рух придбаного за спірними правочинами товару.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару, отриманого за вказаним вище правочином, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Суд бере до уваги, що з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як по-перше, здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи, а по-друге, є можливими до перевірки з боку суб'єктів фінансового моніторингу. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаного в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах актів, складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача -ТОВ «Промтехноопт»від 21.10.2011 р. №111/23-02-05/37092055, від 14.12.2011 р. №324/23-03-05/37092055, від 26.01.2012 р. №41/15-02-36/37092055 та складеного ДПІ в Оджонікідзевському районі м. Харкова акту за наслідками перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс»від 09.03.2011 р. №401/23-35275749.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова актах про результати перевірок контрагентів позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, наданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином; відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відповідачем не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «Старт-Ап». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «Старт-Ап»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Старт-Ап»до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000852220 від 25.07.2012 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 26.09.2012 р.

Суддя А.В. Сліденко