Постанова № 26164400, 29.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/9697/11

категорія 8.2

29 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарях - Карасюк Т.В., Швець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Новочорторийське" до Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2011 року № 0000162301, № 0000152301,-

встановив:

У жовтні 2011 року Державне підприємство "Новочорторийське" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції (Любарське відділення) від 19.08.2011 року № 0000162301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21664 грн. 00 коп., з яких 17331 грн. 00 коп. - основний платіж та 4333 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000152301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65506 грн. 00 коп., з яких 53913 грн. 00 коп. - основний платіж та 11593 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки ДП "Новочорторийське" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2009 року по 30.06.2011 року посадовими особами Чуднівської МДПІ (Любарське відділення) був складений Акт від 17.08.2011 року за № 00009/2301/35365821, яким було зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог:

- пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податку на прибуток 17331 грн. 00 коп.;

- ст. 185, п. 198.5 статті 195 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 7548 грн. 00 коп.;

- пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 46365 грн. 00 коп.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, посилаючись на які, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Під час судового розгляду справи надали до суду заяву про визнання позовних вимог у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1168 грн. 00 коп. визначеному в податковому повідомленні-рішенні від 19.08.2011 року № 0000152301.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Державне підприємство "Новочорторийське" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Любарською районною державною адміністрацією 19.01.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в Чуднівській МДПІ (Любарське відділення).

Судом встановлено, що в період з 11.08.2011 року по 17.08.2011 року на підставі направлень від 11.08.2011 року №№ 104, 105, 106 та відповідно до ст. ст. 20, 78, 85 податковими інспекторами було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Новочорторийське" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.03.2011 року, про що складено Акт від 17.08.2011 року за № 00009/2301/35365821.

Направлення на проведення перевірки вручено під розписку головному бухгалтеру ДП "Новочорторийське" ОСОБА_1 11.08.2011 року.

Перевірку проведено з відома директора Гонжака В.М. та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_1

У ході здійснення перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення підприємством, зокрема, вимог:

- пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податку на прибуток 17331 грн. 00 коп.;

- ст. 185, п. 198.5 статті 195 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 7548 грн. 00 коп.;

- пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 46365 грн. 00 коп.

На підставі Акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.08.2011 року № 0000162301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21664 грн. 00 коп., з яких 17331 грн. 00 коп. - основний платіж та 4333 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000152301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65506 грн. 00 коп., з яких 53913 грн. 00 коп. - основний платіж та 11593 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Так, в Акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ДП "Новочорторийське" віднесено до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а саме: при проведенні списання бензину по автомобілях Москвич ІЖ 27-15 номерний знак 77-74 ЖИН та легковий УАЗ 469 номерний знак 81-67 ЖА в порушення Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, застосовувалась лінійна норма витрат палива 12 л на 100 км при нормативі 11 л на 100 км та відповідно 18 л на 100 км при нормативі 16 л на 100 км, внаслідок чого у періоді, що підлягав перевірці, зайво списано 346,3 л бензину марки А-80, А-92 та А-95 на загальну суму 2225 грн.00 коп., в т.ч. в 2009 році - 235,53 л на суму 1439 грн. 00 коп. та в 2010 році - 110,77 л на суму 786 грн. 00 коп.

При проведенні списання пестицидів та агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарських культур встановлено, що протягом 2010 року підприємством при недотриманні норм внесення пестицидів та агрохімікатів, визначених Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (лист від 14.05.2010 № 37-156-10/7222) та Міністерством охорони здоров'я України (лист від 27.05.2010 № 05.03-10-16/947), під час проведення обприскування та підживлення цукрових буряків зайво списано останніх на загальну суму 67098 грн. 76 коп., що призвело до порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені в судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок Чуднівської МДПІ помилковим і зазначає на таке.

Так, під час проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем при здійсненні своєї господарської діяльності було використано більшу кількість пального ніж передбачено Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 та не підтверджено документально повторне використання пестицидів та агрохімікатів.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Що стосується використання пального, слід зазначити.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених ПММ автомобіля з урахуванням норм витрат.

Основним документом, на підставі якого здійснюється списання ПММ, є подорожній лист.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", дорожній лист - документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

Згідно із пп. 3.1.7, 3.1.10 розділу ІІІ Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", робота в важких шляхових умовах (в кар'єрах, їзда по полях, на лісових чи степових ділянках, по пересіченій місцевості тощо) - норма витрат пального збільшується до 20 %.

У судовому засіданні представником позивача було надано до матеріалів справи подорожні листи № 198200, № 198156 від 01.08.2009 року, № 198838 від 02.08.2009 року, № 198859 від 03.08.2009 року, № 198157 від 05.08.2009 року, № 198844 від 08.08.2009 року, № 198153 від 09.08.2009 року, № 198158 від 12.08.2009 року, № 198159, № 198843 від 15.08.2009 року, № 198155, № 198861 від 16.08.2009 року, № 198161 від 19.08.2009 року, № 198860 від 20.09.2009 року, № 198162 від 28.08.2009 року, на підставі яких було здійснено списання ПММ.

Таким чином, позивачем було здійснено списання бензину відповідно до вимог встановлених чинним законодавством.

Щодо використання пестицидів слід зазначити.

Під час проведення податковим органом перевірки було встановлено, що у 2010 році позивач проводив обприскування та підживлення цукрових буряків.

Витрати пов'язані у зв'язку з проведеними підприємством агротехнічними заходами були задекларовані в рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" та в рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість.

Податковий орган зазначає, що підприємство віднесло до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з веденням, підготовкою, організацією виробництва, що призвело до порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та завищення валових витрат на суму 67098 грн. 76 коп.

Як було зазначено вище, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Встановлено, що відповідно до КВЕД видами діяльності ДП "Новочорторийське" є: вирощування зернових та технічних культур; розведення великої рогатої худоби; розведення овець, кіз, коней; розведення свиней; надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту; лісництво та лісозаготівлі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до виду діяльності підприємства, закупівля та використання пестицидів та агрохімікатів необхідна для ведення господарської діяльності ДП "Новочорторийське", а тому висновок податкового органу про порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме те, що підприємство віднесло до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва вважає необгрутованим та законодавчо непідтвердженим.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що податковий орган безпідставно донарахував позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2011 року № 0000162301 зобов'язання з податку на прибуток.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Що ж стосується збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість, то в цій частині суд погоджується з висновками контролюючого органу частково.

Відповідно до пп. 7.2.1 та пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно із підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1 п. 7.5 цієї ж статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. При цьому незадекларування податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право формування податкового кредиту, у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, в Акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: при проведені списання бензину по автомобілях Москвич ІЖ 27-15 номерний знак 77-74 ЖИН та легковий УАЗ 469 номерний знак 81-67 ЖА в порушення Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, застосовувалась лінійна норма витрат палива 12 л на 100 км при нормативі 11 л на 100 км та відповідно 18 л на 100 км при нормативі 16 л на 100 км, внаслідок чого у періоді, що підлягав перевірці, зайво списано 346,3 л бензину марки А-80, А-92 та А-95 на загальну суму 2225 грн.00 коп., в т.ч. в 2009 році - 235,53 л на суму 1439 грн. 00 коп. та в 2010 році - 110,77 л на суму 786 грн. 00 коп., що призвело до заниження суми податку на додану вартість всього на суму 445 грн. 00 коп., в т.ч. за грудень 2009 року в сумі 288 грн. 00 коп., лютий 2010 року в сумі 157 грн. 00 коп.

З даним висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

У судовому засіданні до матеріалів справи представником позивача було надано податкові накладні № 4732 від 30.06.2010 року на загальну суму з ПДВ 27438 грн. 02 коп., №4468 від 31.05.2010 року на загальну суму з ПДВ 3083 грн. 66 коп., № 5349 від 30.07.2010 року на загальну суму з ПДВ 1268 грн. 40 коп., № 394 від 07.09.2010 року на загальну суму з ПДВ 13600 грн. 00 коп., № 395 від 27.09.2010 року на загальну суму з ПДВ 2500 грн. 00 коп., № 454 від 27.10.2010 року на загальну суму з ПДВ 2700 грн. 00 коп., № 6781 від 29.10.2010 року на загальну суму з ПДВ 1148 грн. 57 коп., № 005233 від 29.10.2010 року на загальну суму з ПДВ 519 грн. 65 коп., № 7673 від 29.11.2010 року на загальну суму з ПДВ 408 грн. 38 коп., які підтверджують факт придбання ПММ.

Також, було надано копії подорожніх листів № 198200, № 198156 від 01.08.2009 року, № 198838 від 02.08.2009 року, № 198859 від 03.08.2009 року, № 198157 від 05.08.2009 року, № 198844 від 08.08.2009 року, № 198153 від 09.08.2009 року, № 198158 від 12.08.2009 року, № 198159, № 198843 від 15.08.2009 року, № 198155, № 198861 від 16.08.2009 року, № 198161 від 19.08.2009 року, № 198860 від 20.09.2009 року, № 198162 від 28.08.2009 року, які підтверджують використання ПММ у власній господарській діяльності підприємства.

Таким чином, позивачем правомірно було віднесено суму ПДВ 2225 грн. 00 коп. до податкового кредиту.

На порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: при проведені списання пестицидів та агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарських культур встановлено, що протягом 2010 року підприємством при недотримані норм внесення пестицидів та агрохімікатів, визначених Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (лист від 14.05.2010 № 37-156-10/7222) та Міністерством охорони здоров'я України (лист від 27.05.2010 № 05.03-10-16/947), під час проведення обприскування та підживлення цукрових буряків зайво списано останніх на загальну суму 67099 грн. 00 коп., що призвело до порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Підприємством завищено суму податкового кредиту в квітні 2011 року в сумі 13420 грн. 00 коп.

Як уже було зазначено вище, відповідно до КВЕД видами діяльності ДП "Новочорторийське" є: вирощування зернових та технічних культур; розведення великої рогатої худоби; розведення овець, кіз, коней; розведення свиней; надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту; лісництво та лісозаготівлі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до виду діяльності підприємства, закупівля та використання пестицидів та агрохімікатів необхідна для ведення господарської діяльності ДП "Новочорторийське".

Встановлено, що позивачем було здійснено закупку пестицидів та агрохімікатів для використання у власній господарській діяльності. Даний факт підтверджується податковими накладними наявними в матеріалах справи.

Тому, суд вважає, що ДП "Новочорторийське" правомірно віднесено суму ПДВ 13420 грн. 00 коп. до податкового кредиту квітня 2011 року.

На порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємством до податкового кредиту віднесено суми ПДВ, які не підтвердженні податковими накладними та іншими первинним документами, що свідчать про виконання наданих послуг, чим завищено податковий кредит за жовтень 2010 року в сумі 32500 грн. 00 коп.

У судовому засіданні встановлено, що 03 листопада 2009 року між ДП "Новочорторийське" (Сторона 2) та ТОВ "Хмільницьке" (Сторони 1) було укладеного Договори № 03-09/91, № 17-09/910, відповідно до яких Сторона 1 надає Стороні 2 сільськогосподарські послуги (оранка, дискування, посів, культивація, збирання с/г культур), а Сторона 2 здійснює оплату, згідно умов визначених цими Договорами.

На виконання умов Договорів Стороною 1 було проведено сільськогосподарські послуги і поставлено товар Стороні 2 та видані податкові накладні від 31.05.2010 року № 4425 на загальну суму з ПДВ 165694 грн. 16 коп., № 4481 на загальну суму з ПДВ 18206 грн. 32 коп., від 30.06.2010 року № 5029 на загальну суму з ПДВ 1044 грн. 00 коп., № 5027 на загальну суму з ПДВ 31194 грн. 00 коп., № 4726 на загальну суму з ПДВ 207989 грн. 02 коп., від 15.07.2010 року № 5065 на загальну суму з ПДВ 50199 грн. 08 коп., від 31.07.2012 року № 5354 на загальну суму з ПДВ 7200 грн. 00 коп., від 02.08.2010 року № 5265 на загальну суму з ПДВ 25206 грн. 24 коп., копія яких наявні в матеріалах справи.

Факт надання сільськогосподарських послуг також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 02.08.2010 року № ХМЦ-001550 на загальну суму з ПДВ 25206 грн. 24 коп., від 30.06.2010 року № ХМЦ-000626 на загальну суму з ПДВ 207989 грн. 02 коп., від 31.05.2010 року № ХМЦ-000492 на загальну суму з ПДВ 165694 грн. 16 коп., № ХМЦ-000569 на загальну суму з ПДВ 18206 грн. 32 коп., від 30.04.2010 року № ХМЦ-000444 на загальну суму з ПДВ 37999 грн. 50 коп., від 15.07.2010 року № ХМЦ-001482 на загальну суму з ПДВ 50199 грн. 08 коп.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ХМЦ-000152 від 30.04.2010 року, № ХМЦ-00185 від 31.05.2010 року, № ХМЦ-000225, № ХМЦ-000231 від 30.06.2010 року, № ХМЦ-000271, № 000270 від 31.07.2010 року.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Хмільницьке" та ДП "Новочорторийське" підтверджується договорами № 03-09/911 та № 17-09/910 від 03.11.2009 року, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання сільськогосподарських послуг та товарів в ТОВ "Хмільницьке", яке видало позивачу податкові накладні.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Хмільницьке" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Також, ДП "Новочорторийське" (далі Замовник) було укладено Договір № 3/У з ТОВ "ТД "Нанотек" (далі Виконавець) від 08.10.2010 року про виконання робіт по збиранню цукрового буряка, відповідно до якого Замовник доручає і зобов'язується оплатити, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по збиранню цукрового буряка на площі 150 га.

Відповідно до п. 2 Договору, вартість робіт складає 1000 грн. 00 коп. за у прибраний гектар з заправкою пальним Замовника. Загальна вартість робіт вираховується відповідно до актів виконаних робіт.

На виконання даного Договору ТОВ ТД "Нанотек" було проведено збирання цукрового буряка та видано податкову накладну № 43 від 22.10.2010 року на загальну суму з ПДВ 195000 грн. 00 коп., копія якої наявна в матеріалах справи. Було надано рахунок - фактуру № 43 від 22.10.2010 року на загальну суму з ПДВ 195000 грн. 00 коп. та акти здачі-приймання виконаних робіт, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання послуг по збиранню цукрового буряка в ТОВ ТД "Нанотек", яке видало позивачу податкові накладні.

На порушення ст. 198 Податкового кодексу України, ДП "Новочорторийське" до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по придбанню у ДП ДГ "Нова перемога" насіння, факт отримання якого не підтверджено відповідними первинними документами, що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 5212 грн. 00 коп.

З даним висновком податкового органу суд погоджується виходячи з наступного.

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість регулюється розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Проведеною перевіркою встановлено, що ДП "Новочорторийське" до складу податкового кредиту за квітень 2011 року віднесено суми ПДВ 5212 грн. 00 коп. по придбанню у ДП ДГ "Нова Перемога" насіння, факт отримання якого не підтверджено відповідними первинними документами.

У судовому засіданні представник позивача не зміг спростувати доводи податкового органу щодо правомірного віднесення ПДВ до податкового кредиту в квітні 2011 року в сумі 5212 грн. 00 коп., за результатами проведеної господарської операції з контрагентом ДП ДГ "Нова Перемога" та не надав відповідних документів, а саме: договору на придбання, поставку товару, податкових накладних, платіжних доручень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно до податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2011 року включено суму ПДВ у розмірі 5215 грн. 00 коп. по взаємовідносинам з ДП ДГ "Нова Перемога", а тому відмовляє в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Новочорторийське" підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), "Про податок на додану вартість" (чинному на час виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України, ст. ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Державного підприємства "Новочорторийське" задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції від 19 серпня 2011 року за № 0000162301 про збільшення підприємству грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 21664 грн. 00 коп. (основний платіж - 17331 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4333 грн. 00 коп.).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції від 19 серпня 2011 року за № 0000152301 в частині збільшення підприємству грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 59125 грн. 00 коп. (основний платіж - 47533 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11592 грн. 00 коп.).

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 04 вересня 2012 р.