Постанова № 26163986, 10.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/5432/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Симонові Д.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3, №0000031312/812/10/15-16-23/3

за участі представника позивача Пустовгар А.О.

представника відповідача Лисенкова Д.М.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3, №0000031312/812/10/15-16-23/3

Ухвалою від 24 травня 2012 року відповідача у справі замінено його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем за наслідками проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціям за квітень-вересень 2011 року, уточнюючому розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884 та рішень суду про розстрочення боргу № 2а/5075, № 2а/114555 складено акт перевірки №813/15-16-23/3-31599557 від 14.12.2011 року. У ньому відображено, що позивач несвоєчасно сплатив податкові зобов'язання з ПДВ по деклараціям за квітень-вересень 2011 року, по уточнюючому розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884 та за рішеннями суду про розстрочення боргу № 2а/5075, № 2а/114555.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-1623/3 та 0000031312/812/10/15-16-23/3 про застосування штрафних санкцій, які є предметом оскарження у даній справі.

Позивач вважає, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством - ним проведена камеральна перевірка, у якій можливо використовувати виключно дані поданих платником податків декларацій, у той час як відповідачем фактично використані інші документи.

Також відповідач зазначає, що податкові зобов'язання за вказаними у акті перевірки деклараціями розстрочені ухвалами суду в порядку ст. 263 КАС України. На думку позивача зміст цих ухвал визначає строки сплати зазначених у них зобов'язань. Позивач сплачував дані податкові зобов'язання вчасно, до закінчення відповідного місяця, а тому відсутні факти прострочення сплати, що виключає притягнення його до відповідальності. Тому вважає висновки акту перевірки документально необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають визнанню недійсними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з посиланням на Податковий кодекс України зазначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобов'язання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань при затримці до 30 календарних днів та при затримці більше 30 календарних днів. У зв'язку з цим, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідач застосував до позивача штрафні санкції по податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3 у розмірі 166317,75 грн. та від 06.01.2012р. №0000031312/812/10/15-16-23/3 у розмірі 2076705,33 грн.

Щодо проведення камеральної замість документальної перевірки відповідач вказує, що відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, що затверджена наказом ДПА України №276 від 18.07.2005 передбачено, що в особових рахунках платників податків підлягають нарахуванню податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником податків. На адресу податкового органу не надходять платіжні доручення, які б підтверджували сплату податкових зобов'язань. У зв'язку з цим контроль та своєчасністю сплати та застосування відповідних штрафних санкцій відбувається з використанням автоматизованої інформаційної системи (АІС). Представник відповідача просив суд з наведених підстав в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство "Вугільна компанія «Краснолиманська" зареєстрований юридична особа виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради Донецької області 23.11.2001р., код ЄДРПОУ 31599557.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідачем проведена камеральна перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціям за квітень-вересень 2011 року, уточнюючому розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884 та рішенням суду про розстрочення боргу № 2а/5075, № 2а/1145550, результати якої відображені у акті перевірки №813/15-16-23/3-31599557 від 14.12.2011 року (надалі - Акт перевірки, т.1 а.с. 10-14).

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 21897729,55 грн. з затримкою до 30 днів та у сумі 4031583,74 грн. із затримкою понад 30 днів.

У Акті перевірки відображено, що 07.06.2011 року, 15.06.2011 року, 20.06.2011 року, 22.06.2011 року, 24.06.2011 року, 30.06.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі декларації за квітень 2011 року, 28.07.2011 року, 29.07.2011 року, 05.09.2011 року, 09.08.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі декларації за травень 2011 року, 15.08.2011 року 25.08.2011 року, 26.08.2011 року, 31.08.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі декларації за червень 2011 року, 13.09.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі декларації за липень 2011 року, 14.10.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі декларації за серпень 2011 року, 07.11.2011 року, 14.11.2011 року, 21.11.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі декларації за вересень 2011 року, 27.09.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі уточнюючого розрахунку від 22.09.2011 року № 9008106884 та на підставі рішення суду про розстрочення боргу № 2а/5075, 29.09.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі рішення суду про розстрочення боргу по справі № 2а/11455, 15.08.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі рішення суду про розстрочення боргу по справі № 2а/9172, 30.09.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі рішення суду про розстрочення боргу по справі № 2а/13743, 07.11.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі рішення суду про розстрочення боргу по справі № 2а/15686.

Згідно пояснень відповідача при складанні акту перевірки була допущена помилка у граничному терміні сплати узгодженого податкового зобов'язання, розстроченого рішенням суду № 2а/11455, а саме, замість 30.06.2011 року була зазначено 30.03.2011 року. Тому вірною датою граничного строку сплати податкового зобов'язання, яке розстрочене рішенням суду №2а/11455 слід вважати 30.06.2011 року (т. 2 а.с. 12).

Виходячи з дати виникнення податкового зобов'язання та його погашення відповідачем був здійснений розрахунок кількості днів прострочення (більше 30 календарних днів та менше 30 календарних днів) наведений у таблиці № 1 акту перевірки (т.1 а.с. 12-14).

На підставі Акту перевірки, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 166317,75 грн. та від 06.01.2012р. №0000031312/812/10/15-16-23/3, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 2076705,33 грн.

Позивач не згодний з даними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу наведеної норми слідує, що для її застосування встановленню підлягають наступні дві обставини:

по-перше - існування податкового боргу;

по-друге - факт його погашення.

У разі встановлення цих обставин склад податкового правопорушення вважається наявним, у зв'язку з чим платник податку підлягає притягненню до відповідальності.

За приписами п. 57.1. ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Судом встановлено, що позивачем подані до податкового органу подані декларації з ПДВ за квітень-вересень 2011 року (т.1 а.с.22-35, 226-241) та уточнюючий розрахунок від 22.09.2011 року №9008106884 (т.1 а.с34-35).

Позивачем у зазначені вище строки у повному обсязі не були погашені зобов'язання за вказаними деклараціями, що підтверджується, у тому числі, постановами Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року по справі №2а/0570/17723/2011 (т.2 а.с.33-34), від 02.06.2011 року по справі №2-а/0570/9172/2011 (т.2 а.с. 37-38), від 13.09.2011 року по справі №2а/0570/15686/2011 (т. 2 а.с. 33-40), від 12.09.2011 року по справі №2а/0570/13743/2011 (т.2 а.с.41-42), від 20.07.2011 року по справі №2а/0570/11455/2011 (т.2 а.с.45-46).

Відповідно до ч.2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Наявність заборгованості за вказаними деклараціями та уточнюючим розрахунком підтверджується також даними зворотного боку картки особового рахунку позивача з ПДВ (т.1 а.с. 71-119).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність платіжних документів, які на його думку підтверджують погашення зазначених податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбувалося після 01.01.2011 року, регулюється Податковим кодексом України. Такий висновок не залежить від дати виникнення податкового боргу (до чи після набрання чинності ПКУ), оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність з 01.01.2011 року, а інші закони не можуть регулювати дані правовідносини.

Згідно з приписами п. 87.9 статті 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається зі зворотного боку картки особового рахунку позивача з ПДВ (т. 1. а.с. 71-119), на момент здійснення оплати платіжними дорученнями у нього був наявний податковий борг з ПДВ. У зв'язку з цим відповідач був зобов'язаний зарахувати вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на зміст графи „призначення платежу" у платіжних дорученнях.

Норма, яка міститься у п. 87.9 статті 87 ПК України є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобов'язань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведені норми ПК України підлягають переважному застосуванню у порівнянні з нормами Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки є спеціальними щодо погашення податків та зборів, а також прийняті останніми у часі.

Судом встановлена наявність податкового боргу позивача, тому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях правомірно не враховувався відповідачем, навіть якщо він містить посилання на судові рішення.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що ухвали суду про розстрочення виконання постанов про стягнення податкового боргу змінюють строки сплати такого боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підстави для припинення податкового боргу перелічені у п. 37.3. ст. 37 ПК України. Серед них відсутня така підстава для припинення податкового боргу як прийняття судового рішення про його стягнення. Так само у ПКУ відсутні положення, які передбачають припинення податкового боргу у випадку встановлення порядку виконання судового рішення у вигляді розстрочення (відстрочення) стягнення боргу за ним.

Так, відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З цієї норми вбачається, що вона регулює порядок виконання судового рішення. Наслідком примусового виконання судового рішення є стягнення з відповідача суми заборгованості без його на те волевиявлення.

У разі застосування ст. 263 КАС України податковий борг за рішенням суду не може бути примусово стягнутий до певної дати (у разі відстрочення) або стягується частками (у разі розстрочення). Інших наслідків для боржника прийняття такого судового рішення не тягне. Воно не припиняє та не змінює обов'язку платника податку по сплаті податкового боргу, оскільки стосується виключно порядку примусового стягнення боргу. Особа вправі добровільно виконати такий обов'язок до закінчення строку відстрочення або розстрочення виконання постанови, що матиме наслідком припинення стягнення боргу у примусовому порядку.

Зважаючи на наведене, наявність судового рішення про розстрочення (відстрочення) примусового стягнення боргу не впливає на юридичний факт існування податкового боргу.

Так само не впливає на факт його погашення спосіб, у який були одержані кошти від платника податку - добровільно сплачені чи стягнуті примусово. У будь-якому разі виконання судового рішення про стягнення податкового боргу є одночасно погашенням такого податкового боргу. Встановлена ст. 126 ПК України відповідальність за несвоєчасне погашення податкового боргу не залежить від способу такого погашення, оскільки він не визначений у нормі, яка передбачає склад податкового правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність першої з двох обставин, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України - існування податкового боргу.

Що стосується його погашення, судом встановлено, що позивачем було здійснено оплату податку на додану вартість платіжними дорученнями та меморіальними ордерами № 2 від 07.06.2011 року, № 427 від 07.06.2011 року, № 428 від 07.06.2011 року, № 429 від 07.06.2011 року, № 3 від 15.06.2011 року, № 1 від 20.06.2011 року, № 2 від 22.06.2012 року, № 2 від 24.06.2011 року, № 1867 від 30.06.2011 року, № 2321 від 28.07.2011 року, № 2320 від 28.07.2011 року, № 2319 від 28.07.2011 року, № 2331 від 29.07.2011 року, № 2 від 05.09.2011 року, № 2 від 09.08.2011 року, № 2556 від 15.08.2011 року, № 2557 від 15.08.2011 року, № 2558 від 15.08.2011 року, № 2819 від 25.08.2011 року, № 2826 від 26.08.2011 року, № 2945 від 31.08.2011 року, № 663 від 13.09.2011 року, № 664 від 13.09.2011 року, № 1168 від 14.10.2011 року, від 14.10.2011 року, № 1167 від 14.10.2011 року, № 1581 від 07.11.2011 року, №1582 від 07.11.2011 року, №1974 від 21.11.2011 року, № 1973 від 21.11.2011 року, № 1971 від 21.11.2011 року, № 1971 від 21.11.2011 року, № 1972 від 21.11.2011 року, № 1975 від 21.11.2011 року, № 1970 від 21.11.2011 року, № 2067 від 24.11.2011 року, № 935 від 27.09.2011 року (т. 1 а.с. 183-211).

Відповідачем вказані платежі були зараховані в погашення податкового боргу з ПДВ за квітень-вересень 2011 року, уточнюючого розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884, рішень суду про розстрочення боргу 2а/5075, 2а/1145550, який існував на момент їх здійснення, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою зворотнього боку картки особового рахунку позивача.

Саме виходячи з наведених платежів відповідачем визначений факт погашення податкового боргу та строк затримки у його погашенні.

Як вже зазначалося, згідно з п. 87.9 статті 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивачем не спростовані висновки відповідача щодо черговості виникнення боргу, який фактично ним був погашений за рахунок наведених вище платіжних доручень.

Зважаючи на це обґрунтованими є висновки відповідача про погашення зазначеними платежами податкового боргу позивача, який виник на підставі декларації з ПДВ за квітень-вересень 2011 року, уточнюючого розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884.

Як вже зазначалося, для перевірки правомірності застосування ст. 126 ПК встановленню підлягають наступні дві обставини:

по-перше - існування податкового боргу;

по-друге - факт його погашення.

Виходячи з обставин справи, встановлених на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до спірних повідомлень-рішень, фактам несвоєчасної сплати зобов'язань за квітень-вересень 2011 року, по уточнюючому розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884 відповідають штрафні санкції у сумі 2076488,83 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012р. №0000031312/812/10/15-16-23/3 та у сумі 83601,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3 Відтак спірне податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012р. №0000031312/812/10/15-16-23/3 про застосування штрафних санкцій у розмірі у розмірі 2076488,83 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3 у сумі 83601,00 грн. та є правомірними, що обумовлює відмову у задоволенні вимог про визнання їх протиправними та скасування.

Стосовно застосування за податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012р. №0000031312/812/10/15-16-23/3 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 216,50, суд дійшов висновку про їх неправомірність.

Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій (т. 1 а.с. 61) сума санкцій у розмірі 216,50 грн. визначена виходячи з погашення податкового боргу у сумі 2165,00 грн, який виник на підставі декларації за вересень 2011 року. При цьому підставою для погашення цього боргу визначений уточнюючий розрахунок від 14.11.2011 року № 9011008423.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, платник податків може виправити допущені ним самостійно помилки та зменшити податкове зобов'язання у наведений спосіб.

Одночасно статтею 87 ПКУ передбачені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу. Положення даної статті не передбачають такого джерела погашення податкового боргу, як зменшення його суми внаслідок виправлення помилки шляхом надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації.

Припинення податкового обов'язку шляхом подання уточнюючого розрахунку відповідає п. 37.3.4 ст. 37 ПКУ, а тому не є тотожнім погашенню податкового боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зменшення податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючого розрахунку не є погашенням податкового боргу, що свідчить про відсутність податкового правопорушення та виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на використання відповідачем під час камеральної перевірки інших відомостей, ніж ті, які містяться у поданих ним податкових деклараціях. Таке не впливає на встановлені відповідачем факти несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, та за їх наявності не може бути підставою для звільнення платника податків від встановленої Кодексом відповідальності.

Що стосується іншої частини позовних вимог, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлена несвоєчасна сплата податкового боргу, що виник на підставі «рішення суду про розстрочення податкового боргу № 2а/5075, Наказ ДПА України від 07.12.2010 №927» та «Рішення суду про розстрочення податкового боргу № 2а/114555, Наказ ДПА України від 07.12.2010 №927».

Позивачем надана копія постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року по справі №2а/0570/5075/2011, якою задоволені позовні вимоги Красноармійської ОДПІ до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з ПДВ по декларації за лютий 2011 року у сумі 8533984,00 грн. (т. 2 а.с. 51 -52). Також матеріали справи містять копію ухвали Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/5075/2011 від 12.04.12.2011р., якою розстрочене виконання вказаної постанови на 5 років (т. 2 а.с. 53). Матеріали справи містять копію постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року по справі №2а/0570/11455/2011, якою задоволені позовні вимоги Красноармійської ОДПІ до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з ПДВ по декларації за травень 2011 року у сумі 11062544,50 грн. (т. 2 а.с. 45-46) та копію ухвали Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/5075/2011 від 09.08.2011р., якою розстрочене виконання вказаної постанови на 5 років (т. 1 а.с. 17-19)

Відповідно до ст.37 ПКУ підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Такі обставини перелічені у ст. 54 ПКУ. Нею передбачено, що особами, які визначають суми податкових та грошових зобов'язань є платник податку, податковий агент чи контролюючий орган. Податковий кодекс України не містить випадків, у яких податкові зобов'язання визначаються судом у постановах чи ухвалах.

Зважаючи на це, визначення відповідачем у Акті перевірки судового рішення як підстави для виникнення податкового боргу є неправомірним. Тому його висновки щодо затримання сплати позивачем податкових зобов'язань, які виникли на зазначеній підставі, не відповідають вимогам законодавства.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням вбачається, що даному порушенню відповідає застосування санкцій у сумі 82716,75 грн. Відтак позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3 підлягають задоволенню у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 82716,75 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3, №0000031312/812/10/15-16-23/3 задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 06.01.2012р. №0000021312/812/10/15-16-23/3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 82716,75 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 06.01.2012р. №0000031312/812/10/15-16-23/3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 216,50 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька область, м.Родинське, вул.. Перемоги, 9, ЄДРПОУ 31599557) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 79,40грн. (сімдесят дев'ять гривень сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 10 вересня 2012р. Постанова складена у повному обсязі 17 вересня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.