Постанова № 26163306, 02.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/317/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі 04 січня 2012 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1005,12 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який виник внаслідок несплати в установлені законом строки зобов'язання по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в розмірі 1005,12 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі двічі було направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується копіями реєстрів вихідної кореспонденції від 18.01.2012 та 12.03.2012, однак ні конверт, ні повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулися.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Згідно пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - відповідач), зареєстрована Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області як фізична особа - підприємець 04.09.2007 року, та знаходиться на обліку в Центральній міжрайонній державній податковій інспекції у м.Кривому Розі як платник податків з 05 вересня 2007 року.

ФОП ОСОБА_1 працює на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку.

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим кодексом України (надалі - Кодекс) визначені види податків та зборів, які є обов'язковими до сплати на усій території України. Згідно підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, та відповідно до вимог статті 36 Податкового кодексу є податковим обов'язком. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до вимог статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Указом Президента України №727/98 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку та сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в грудні 2010 року подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування на 2011 рік з копією квитанції про сплату єдиного податку не менш ніж за один місяць (квитанція від 15.12.2010р. на суму 200 грн. за січень 2011р.).

Відповідно до заявленого в заяві виду діяльності та встановлених ставок Криворізькою місцевою радою платнику встановлено щомісячну ставку єдиного податку у розмірі 200 грн.

У березні 2011 року ФОП ОСОБА_1 було надано заяву про оформлення трудових відносин з 1 найманим працівником, в результаті чого нарахування по єдиному податку збільшилися на 43 грн. з кожний місяць починаючи з березня 2011 р. На підставі поданої заяви Центральною МДПІ було видане Свідоцтво про сплату єдиного податку та Довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку на 2011 рік та проведено нарахування в картці особового рахунку на 2011 рік .

Згідно постанови KM України від 27 грудня 2010 pоку N 1196 внесено зміни до постанови від 16 березня 2000 pоку N 507, відповідно до яких суб'єкт малого підприємництва сплачує 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, а 57 відсотків - на рахунки органів ПФУ як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За період з 01.01.2011 до 07.02.2011 сплата єдиного податку здійснювалась на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України у 2010 році. Розподіл платежу між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснювався у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Нові рахунки для зарахування сум єдиного податку в органах Державного казначейства України відкрито 07.02.2011 року.

В зв'язку з цим в картках особових рахунків по єдиному податку проведено коригування нарахувань (мінус 57% від ставки) в лютому 2011 року.

На підставі вище вказаного в картках особових рахунків платників єдиного податку проведено коригування нарахованого податку за березень-грудень 2011 року.

Отже, в картці особового рахунку ФОП ОСОБА_1 в лютому 2011 року проведено коригування нарахувань єдиного податку за березень - грудень 2011 року, тобто щомісячна ставка склала 129 грн.( 300 грн. - 172 грн. ).

При цьому, остання сплата єдиного податку відбулась у березні 2011 року за квітень 2011 року в розмірі 50 грн. Сплати за травень - грудень 2011 року не відбувалась (чим було порушено статтю 2 Порядку та статтю 2 Указу), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1005 грн. 12 коп. (129 грн. за кожен місяць + пеня ), що підтверджується карткою особового рахунку платника податків.

Таким чином, борг ФОП ОСОБА_1. станом на 21.11.2011р. складає 1005грн. 12коп.

Борг у сумі 1005грн. 12коп. ФОП ОСОБА_1 добровільно не сплачує, внаслідок чого порушені вимоги п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Відповідно до п.10.1 ст. 10 Податкового кодексу України єдиний податок належить до місцевих податків, своєчасна сплата яких, відповідно до Конституції України (ст.67) та положень Податкового кодексу України (пп.16.1.4 п.16.1 ст.16), є обов'язком платника податків.

Зі змісту пп.14.1.175 п.14.1. ст.14 ПКУ, з урахуванням пп.14.1.39, пп.14.1.156, п.41.1 ст.14, вбачається, що несплачена своєчасно платником податків сума податку набуває статусу податкового боргу.

З огляду на викладене, враховуючи наявну у відповідача суму переплати в розмірі 152,32 грн., несплачена ним сума єдиного податку в розмірі 86 грн. за період з травня по серпень 2011р., в розмірі 192,64 грн. набула статусу податкового боргу.

Положеннями п.87.11 ст.87 ПКУ визначено, що орган стягнення, яким згідно з пп. 20.1.28 п.20.1 ст.20 ПКУ є орган державної податкової служби, звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.95.4 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність податкового боргу не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь бюджету (р/р 33218866700024, код платежу 18050401, одержувач УДК у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24230992, МФО 805012) суму податкового боргу зі сплати єдиного податку в розмірі 1005грн. 12коп. (одна тисяча п'ять грн. 12 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя В.С. Парненко