Постанова № 26163279, 12.09.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2603/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Ємчика Р.І.,

представників відповідачів Ярошика Т.В., Березної Т.О., Вербич М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (далі - ТзОВ «Вест Ойл Груп») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУДКС України у Волинській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2012 року №0001192302 повністю та №0001202302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42059 грн. та стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 528329 грн.

06.09.2012 року представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Вест Ойл Груп», за результатами якої складено акт від 10.05.2012 року 31125/23-3/34524327, яким встановлено, що перевіркою не підтверджено відображене ТзОВ «Вест Ойл Груп» у декларації за січень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 528329 грн.; на порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі -ПК України), ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено заявлену суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних періодах за січень 2012 року на суму 528329 грн. та на порушення частини 1 статті 203, статтей 215, 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1?198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено податковий кредит за грудень 2011 року на суму 42659 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 42659 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 24.05.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення №0001192302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 528329 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 264165 грн. та №0001202302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 42659 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі -ДПА у Волинській області) та Державної податкової служби України (далі -ДПС України) первинна та повторна скарги ТзОВ «Завод «Галичина» були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим і просить його скасувати, з наступних підстав.

Як зазначено в акті перевірки Луцької ОДПІ порушення виникло в результаті того, що проведеною перевіркою ПП «Сіріус», з яким мало справу ТзОВ «Вест Ойл Груп», встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Тому, ТзОВ «Вест Ойл Груп» по операціях з ПП «Сіріус III» за період квітень 2011 року, в зв'язку з нікчемністю укладених між ними правочинів завищено податковий кредит грудня 2011 року на суму 42058,59 грн. та в період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року ТзОВ «Вест Ойл Груп» придбане обладнання не використано у господарській діяльності, чим порушено підпункт 14.3.36 пункту 14.1 статті 14, пункт 198.3 статті 198 ПК України.

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач вказує на те, що в розумінні статті 3 Господарського кодексу України «під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність». До основних напрямків економічної політики держави у відповідності до статті 10 цього Кодексу віднесена «податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів».

ТзОВ «Вест Ойл Груп» на праві власності володіє нерухомим майном, а саме: автозаправними станціями, які працюють під торговою маркою WOG в кількості близько 180 об'єктів. Діяльність товариства грунтується на нормах законодавства, статуту, відповідно до якого, товариство здійснює такі види господарської діяльності, як надання інженерних послуг в проектуванні, будівельно-монтажні, налагоджувальні, пускові роботи і послуги в місцях влаштування експлуатації стаціонарних та мобільних автомобільних заправних станцій, станцій технічного обслуговування, тощо; будівництво, виготовлення монтаж, випробування, експлуатація, ремонт, сертифікація різноманітних інженерних мереж (доріг, обладнання та ліній електро -, тепло -, водопостачання каналізаційних та стічних мереж, очисних споруд, тощо).

Відтак, придбання товарів у контрагента згідно договору купівлі-продажу здійснено для забезпечення господарської діяльності ТзОВ «Вест Ойл Груп».

Водночас, відповідно до пункту 198. 3 статті 198 ПК України позивач вважає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що основною умовою для формування податкового кредиту підприємства є наявність мети такого підприємства використовувати в подальшому придбані ним товари, послуги в його господарській діяльності.

На підставі наведеного, позивач стверджує, що ним дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за господарськими операціями та виконано своє зобов'язання по сплаті ПДВ, придбаваючи товари у ПП «Сіріус III», а тому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.05.2012 року №0001192302 повністю та №0001202302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42059 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, просить позов задовольнити повністю.

Представники відповідача Луцької ОДПІ в судовому засіданні позовні вимоги заперечили та суду пояснили, що проведеною перевіркою було встановлено, що позивачем згідно укладеного договору купівлі-продажу №2640 від 27.05.2009 року було придбано товарно-матеріальні цінності. В період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року придбане обладнання не було використано у господарській діяльності позивача, чим порушено підпункт 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, пункт 198.3 статті 198 ПК України. Просять в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача - ГУДКС України у Волинській області посилається на те, що оскільки позивачем були змінені позовні вимоги і не ставиться питання про стягнення бюджетного відшкодування, то ГУДКС України у Волинській області не є відповідачем по справі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 15.03.2012 року ТзОВ «Вест Ойл Груп» подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування 528329,00 грн. та 29.03.2012 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

В період з 19.04.2012 року по 27.04.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вест Ойл Груп», за результатами якої складено акт від 10.05.2012 року №1125/23-3/34524327 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Ойл Груп» у зв'язку з поданням первинної скарги на податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 14.03.2012 року №0000702302 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2011 року та у зв'язку з поданням декларації з ПДВ за січень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. гривень з врахуванням уточнюючого розрахунку сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних періодах», яким встановлено, що перевіркою не підтверджено відображене ТзОВ «Вест Ойл Груп» у декларації за січень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 528329 грн.; на порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено заявлену суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних періодах за січень 2012 року на суму 528329 грн. та на порушення частини 1 статті 203, статтей 215, 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено податковий кредит за грудень 2011 року на суму 42659 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 42659 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 24.05.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення №0001192302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 528329,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 264165,00 грн. та №0001202302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 42659,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПА у Волинській області від 26.06.2012 року №2641/10/10-206 та ДПС України від 31.07.2012 року №13583/6/10-2115 первинна та повторна скарги ТзОВ «Вест Ойл Груп» були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.05.2012 року №№0001192302 та №0001202302 прийняті всупереч чинному законодавству, а тому позовні вимоги ТзОВ «Вест Ойл Груп» підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 27.05.2009 року між ТзОВ «Вест Ойл Груп» (Покупець) було укладено з ПП «Сіріус III» (Продавець) договір купівлі-продажу №2640, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Товар поставляється по частково автотранспортом на умовах EXW (Інкотермс-2000) - самовивіз зі складу Продавця. Всі витрати, пов'язані із транспортуванням та доставкою товару відносяться на рахунок Покупця. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На отриманий товар виписано податкову накладну від 01.04.2011 року №3 на загальну суму 252351,55 грн., в тому числі ПДВ - 42058,59 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, ПК України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що на формування податкового кредиту попередніх звітних періодів вплинуло віднесення позивачем сум ПДВ по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей та імпорту металевих товарно-матеріальних цінностей. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, контрактами, специфікаціями до договорів, вантажно-митними деклараціями (а. с. 46-73).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З акту перевірки слідує, що фактичним видом діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу.

Отже, придбання товарів у контрагентів згідно договорів здійснено для забезпечення господарської діяльності позивача.

Суд не бере до уваги твердження Луцької ОДПІ про те, що не підлягають бюджетному відшкодуванню січня 2012 року суми ПДВ, сплачені по господарських операціях з придбання ТзОВ «Вест Ойл Груп» та імпорту товарно-матеріальних цінностей, які за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року в господарській діяльності позивача не використовувалися, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг, актів списання матеріалів на будівництво, тощо), які б підтверджували використання придбаних товарів у господарській діяльності у зазначених періодах, оскільки право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

При цьому досліджені судом первинні документи повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено наявність у позивача господарської мети подальшого використання придбаних товарів та послуг і вказана обставина, на думку суду, є достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ незалежно від фактичних результатів такого використання. Разом з тим, проведення позивачем фактичної оплати за придбані товари (послуги) у межах своєї господарської діяльності згідно вимогам ПК України дає останньому право на відшкодування сум ПДВ з бюджету.

Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України передбачені випадки, за яких особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме: які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума відшкодування.

Отже, положення ПК України не ставлять відшкодування сум ПДВ з бюджету в залежність від використання придбаного майна в господарській діяльності в конкретному податковому періоді.

Крім того, в акті перевірки від 10.05.2012 року №1125/23-3/34524327 також зазначено, що згідно акту перевірки від 15.07.2011 року №1113/231/33275197 проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропертровська перевірки встановлено, що контрагент позивача ПП «Сириус ІІІ» відсутнє за юридичною адресою, не виявлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Враховуючи наведене, Луцька ОДПІ вважає, що угода, укладена позивачем з ПП «Сириус ІІІ» є нікчемною та не створює юридичних наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим до виконання. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1, 2 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажі від 27.05.2009 року №2640, укладений між ТзОВ «Вест Ойл Груп» та ПП «Сириус ІІІ», був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам частини 1 статті 203 ЦК України і не містить ознак нікчемного правочину, що підтверджується доказами по справі.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що у даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено порушення з боку позивача пункту 200.4 статті 200 ПК України, а позивач в свою чергу довів правомірність визначення в декларації за січень 2012 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 528329,00 грн., а тому, виходячи із наданих суду частиною другою статті 162 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 24.05.2012 року №0001192302 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 528329 грн. застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 264165 грн., № 0001202302 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42059 грн.

Інші доводи представників відповідачів не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2567,00 грн., сплачений згідно платіжних доручень від 09.08.2012 року № 46539 та від 21.08.2012 року № 46811.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160 частиною 3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 24 травня 2012 року №0001192302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 24 травня 2012 року №0001202302 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42059 (сорок дві тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень.

Стягнути Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» судові витрати в сумі 2567 (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 17 вересня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк