Рішення № 26163043, 20.09.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/6277/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 вересня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

при секретарі Жигня І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про стягнення коштів за договором вкладу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про повернення грошових коштів, що були покладені на депозит та нараховані відсотки по вкладу.

В ході розгляду справи позивач уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»залишок по вкладу та нараховані відсотки по ньому в розмірі 6 250,25 євро, а також просила стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.08.2008 року, позивач уклала з відповідачем договір № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту), відповідно до якого позивач внесла на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 кошти в розмірі 8115,00 євро, строком на 6 місяців з встановленням процентної ставки в розмірі 10,4% річних.

Після закінчення строку дії договору позивач звертався до відповідача з вимогами повернути йому депозитний вклад та нараховані відсотки за договором, але грошові кошти позивачу повернені не були, тому позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі з урахуванням уточнень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що відповідач діяв в межах закону, свої зобов'язання за договором № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту) виконав.

Суд, вислухавши пояснення позивача, пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та цивільні обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 22.08.2008 року, позивач уклала з відповідачем договір № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту), відповідно до якого позивач внесла на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 кошти в розмірі 8115,00 євро, строком на 6 місяців з встановленням процентної ставки в розмірі 10,4% річних.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.7. договору № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту), якщо вкладник до закінчення строку дії вкладу не звертається до банку з вимогою отримання вкладу, то строк дії вкладу продовжується на той самий строк.

Згідно п. 6.2 договору № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту), договір вважається розірваним, якщо банк відмовляється після закінчення строку дії вкладу від продовження строку дії вкладу, при цьому, така відмова повинна бути зроблена у письмовій формі за 10 днів до закінчення строку дії вкладу.

Відповідно до п.п. 3.4.4, 3.4.5 договору строкового банківського вкладу (депозиту), банк зобов'язаний сплатити вкладнику проценти шляхом перерахування коштів на рахунок в останній день строку дії вкладу (незалежно від того, чи буде цей строк подовжено, згідно з п. 6.1.), а також у випадках дострокового розірвання договору; повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок.

Згідно п. 6.1 договору строкового банківського вкладу (депозиту), договір вважається укладеним з дня надходження коштів на вкладний рахунок. Строк дії договору встановлено у п. 2.2 і цей строк може бути продовжено на такий саме проміжок часу, при цьому вкладник не обмежується у кількості разів подовження строку дії вкладу.

Як зазначив позивач, до закінчення строку дії вкладу жодним чином (ні усно, ні письмово) позивач не звертався до відповідача з вимогою отримання вкладу. Також, відповідач жодним чином не відмовився від продовження строку дії вкладу.

Таким чином, договір № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту), було продовжено до 22.08.2011 року.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою отримання вкладу 27.10.2011 року. Тобто, з 22.08.2008 року відповідач продовжує користуватися вкладом, при цьому, відсотки по ньому не нараховуються, оскільки відповідач вважає, що договір не було продовжено.

Після звернення позивача до відповідача, відповідач перевів кошти з депозитного рахунку на поточний, однак, з умовою, що позивач має можливість лише оплачувати товари та послуги у торгівельній мережі, з лімітом 5 тисяч гривень на місяць.

Як вбачається з умов договору строкового банківського вкладу (депозиту), відповідач мав право перераховувати кошти, які перебували на депозитному рахунку лише за згодою позивача.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач самостійно прийняв рішення та 31.12.2009 року перерахував кошти з депозитного на поточний рахунок.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами повернути йому депозитні вклади та нараховані відсотки за договором № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту), але грошові кошти повернені не були.

Таким чином, відсотки по договору № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту), нараховуються з моменту початку дії строку вкладу, тобто з 22.08.2008 року по 21.08.2012 року, що становить 3 роки 6 місяців.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме на користь позивача підлягають стягненню

залишок вкладу та нараховані відсотки по ньому в розмірі 6 250,25 Євро.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь 20 000,00 гривень з відповідача моральної шкоди, суд не знаходить підстав для задоволення цієї вимоги виходячи з наступного.

Відповідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, що регулюються вищевказаним договором та Книгою п'ятою «Зобов'язальне право»Цивільного кодексу України, нормами якого стягнення моральної шкоди за порушення умов договору не передбачено. Не передбачено відшкодування моральної шкоди і договором, укладеним між сторонами.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про стягнення коштів за договором вкладу підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 319, 321, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України; ст. ст. 10, 11, 23 Закону України «Про кредитні спілки», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про стягнення коштів за договором вкладу - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(ідентифікаційний код 20025456) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6 250,25 євро за договором № 581296 строкового банківського вкладу (депозиту).

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: