Рішення № 26160316, 17.09.2012, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.09.2012

Справа № 815/4923/2012 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого-судді Баранова В.І., при секретарі Бочко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Форум»про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 0103/08/07-СL від 17 квітня 2008 року. В обґрунтування позову посилається на те, що 17.04.2008 р. між сторонами був укладений вказаний кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язався надати позивачу кредит в сумі 149 000 доларів США строком до 13 квітня 2018 року, відсоткова ставка за користування якого була встановлена 13 % річних. У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «Оригинал»та банком був укладений іпотечний договір № б/н, відповідно до якого ТОВ «Оригинал»передало банку в заставу нерухоме майно -нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1. Позивач вважає зазначений кредитний договір недійсним через те, що його зміст суперечить нормам діючого законодавства України, зокрема, вимогам Цивільного кодексу України, Конституції України та іншим актам цивільного законодавства. Так, позивач вказує, що відповідно до чинного законодавства України надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу, можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин вимог законодавства, щодо отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, які видає Національний Банк України. Отримання індивідуальної ліцензії, на думку позивача, є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником. Також позивач вказує, що на день укладання кредитного договору курс валюти складав 4,85 грн. за 1 долар США, а в теперішній час -8,00 грн. за 1 долар США, отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, тобто з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу, яку необхідну сплачувати позивачці, значно зросла, у зв'язку з чим значно погіршився її фінансовий стан. Тобто позивач вважає, що відповідач не мав права укладати із нею кредитний договір в іноземній валюті, тому просить визнати недійсними кредитний договір № 0103/08/07-СL від 17 квітня 2008 року. Також зазначає, що в зв'язку з тим, що були порушені її права як споживача, тому вона звільняється від сплати судового збору відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій вона просила слухати справу за її відсутності та за відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі.

Від представника відповідача Богдан О.В. надійшла заява, в якій вона просила слухати справу за її відсутності, проти позову заперечувала, з підстав, викладених у запереченні проти позовної заяви. Зокрема, вказує, що АКБ «Форум»були видані банківська ліцензія № 62 від 03.12.2001 року та дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" № 62-3 від 10.06.2005 року. У додатку до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, в якому валютою кредитування є саме іноземна валюта. Наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті. Будь-які вимоги інших нормативних актів щодо необхідності отримання додаткових документів не можуть прийматись до уваги, оскільки суперечать Закону України „Про банки і банківську діяльність". Таким чином, представник відповідача вказує, що кредитний договір в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того вважає, що вимоги, викладені у позовній заяві, не є такими, до яких застосовуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки укладаючи кредитний договір сторони зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені всі істотні умови. Позивач засвідчила, що умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»отримано нею до укладення кредитного договору. Отже застосуванню в даному випадку підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача та представника відповідача про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17.04.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», в особі заступника керуючого з індивідуального бізнесу Запорізької філії Акимової Людмили Костянтинівни, що діє на підставі довіреності № 9160 від 28.12.2005 року та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0103/08/07-СL, копія якого є в матеріалах справи /а.с.6-9/, згідно умов якого банк відкриває позивачу відкличну відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 149 000,00 доларів США, на термін і на умовах, передбачених у даному договорі, а позивач зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені даним договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно з цим договором в повному обсязі. Кредитні кошти надані строком по 13.04.2018 року.

Також, 17.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оригинал»(далі іпотекодавець) та АКБ «Форум»(далі іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір, за яким в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором та зобов'язань за цим договором іпотекодавець надав в іпотеку нежиле приміщення, що знаходиться в м. Мелітополь Запорізької області по проспекту Хмельницького Богдана у будинку номер 73.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 р. (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 р. за №730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З наведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі -Декрет КМУ).

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Щодо вимог підпункту „в" п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерному комерційному банку „Форум», зареєстрованому Національним банком України 31.01.1994 р., 03.12.2001 року була видана банківська ліцензія № 62 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність", та 10.06.2005 року Дозвіл № 62-3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою ст.47 Закону України „Про банки і банківську діяльність". У додатку Дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України /а.с.28/.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, укладаючи та підписуючи кредитний договір, позивач свідомо обрала валюту кредитування та отримала кредит саме в іноземній валюті, оскільки з умовами договору була ознайомлена, порушень з боку відповідача при укладенні кредитного договору щодо валюти кредитування судом не вбачається, оскільки банк мав на це право.

Таким чином, суд вважає, що підстави для визнання недійсним кредитного договору № 0103/08/07-СL від 17.04.2008 р., укладеного між сторонами, а отже й іпотечного договору від 17.04.2008 р., який був укладений в забезпечення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором, відсутні, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, посилання позивача про порушення його прав як споживача є необґрунтованими, оскільки статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що послуга -це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Рішенням Конституційного суду України по справі № 1-26/2011 від 10.11.2011 року передбачено, що Закон України «Про захист прав споживачів»застосовується до спорів, які виникають з кредитних правовідносин після укладання договору при порушенні, зокрема, права споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

Укладаючи кредитний договір № 0103/08/07-СL від 17.04.2008 р. сторони зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови. Відповідно до п.п. 7.2, 7.7 кредитного договору позивач засвідчила, що умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»отримано нею до укладення цього договору.

Таким чином, суд вважає, що до вимог, викладених у позовній заяві не застосовується положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, оскільки відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, та з урахуванням відмови в задоволенні позову, суд вважає необхідним стягнути з позивача судовий збір на користь держави, в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст.ст.192, 533, 1054 ЦК України, Законом України „Про банки та банківську діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.ст.10, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Форум»про кредитного договору недійсним, відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, місце проживання якої: Запорізька область, АДРЕСА_2, /ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ в дохід держави судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп., перерахувавши їх на р/р 31215206700013 в Мелітопольському УДК ГУДКУ у Запорізькій області, код ЄДРПОУ суду 36969096, одержувач коштів: державний бюджет м. Мелітополь Мелітопольський р-н. 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37968956, МФО 813015, призначення платежу: судовий збір.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ В.І.БАРАНОВ