Рішення № 26159980, 27.09.2012, Докучаєвський міський суд Донецької області

Номер провадження 2/0515/441/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року місто ДОКУЧАЄВСЬК

ДОКУЧАЄВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого -судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі -ПАНІХІНОЇ Г.С.,

з участю: позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -БОСТАНЖИ А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Докучаєвську, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Данко-Ізол»про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати і середній заробіток за весь час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 01.08.2012р. він звільнився за угодою сторін з ТОВ «Данко-Ізол». В день звільнення з ним не був проведений повний розрахунок. На неоднократні звернення з приводу погашення заборгованості із заробітної плати отримував відмову. У зв'язку з чим, просить стягнути заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 22077,64грн., компенсацію за невикористану відпустку, моральну шкоду у розмірі 1000грн. та судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 350грн.

Позивач -ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, моральну шкоду та судові витрати, в іншій частині, а саме в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку - відмовився.

Представник відповідача -БОСТАНЖИ А.Ю. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав частково, не заперечував щодо задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, щодо іншої частини позову, у тому числі і відносно стягнення моральної шкоди, то в цій частині просив заявнику відмовити через необґрунтованість даних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.

Згідно трудової книжки та наданих копій наказів, ОСОБА_1 на підставі наказу за № 113-к від 11 травня 2011 року був прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко-Ізол» на посаду інженера-електронника І категорії по виробництву теплоізоляційних виробів, а згодом відповідно до наказу за № 349-к від 12 жовтня 2011 року був переведений на посаду провідного інженера-електронника у відділ АСУП. Наказом за № 225-к від 01 серпня 2012 року звільнений з цього підприємства на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін.

Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомляти працівника перед виплатою зазначених сум.

Ці вимоги закону відповідачем дотримані не були і на час звільнення перед позивачем була заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 21839,47грн., яка в день звільнення працівника 01.08.2012р. виплачена не була, про що свідчить відповідна довідка.

Згідно розрахункового листка за серпень 2012 року, відповідачем позивачу виплачена заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у повному обсязі, про що останній підтвердив в залі судового засідання, відмившись в цій частині від заявленого позову.

Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно довідки за вих. № 332 від 06.08.2012р. за підписом генерального директора підприємства ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 193,45грн.

Розмір середнього заробітку з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями), який підлягає виплаті позивачу за час затримки розрахунку складає 1741,05грн. (09дн. х 193,45грн.).

Відповідно до частини першої ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», регламентовано, що розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, духовних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок дій відповідача були порушені законні права позивача на оплату праці, у зв'язку з чим, він зазнавав душевних страждань.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, час і зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану та виходить при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладені обставини суд стягує на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 грн.

Відповідно до змісту положень статей 79, 80-81, 84 та 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинні бути стягненні судові витрати. Крім цього, сторона, проти якої, постановлено судове рішення, має відшкодувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені витрати на правову допомогу. При цьому, згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно наданої квитанції від 08.08.2012р. за підписом адвоката ОСОБА_5 завіреної відповідною печаткою, за надання правової допомоги (складання позовної заяви) позивачем було сплачено 350 грн., які і підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 47, 115-117 та 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Данко-Ізол»про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати і середній заробіток за весь час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко-Ізол» (ідентифікаційний код 33176162), яке знаходиться за адресою: 85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3, та має розрахунковий рахунок № 2600901518567 в філії «Укрексімбанк»м. Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 33176162, на користь ОСОБА_1 - середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 1741,05грн. моральну шкоду у розмірі 100грн. та витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 350грн., а всього на загальну суму 2191,05грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко-Ізол» на користь держави судовий збір у розмірі 214,60грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя