Рішення № 26158367, 27.09.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Пр.№2/0544/1552/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

«25»вересня 2012 р. м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого -судді Чемодурова Н.О.

при секретарі -Бондаренко О.В.

за участю:

позивач -ОСОБА_1

представник позивача -ОСОБА_2,

представник відповідача -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», за участю третьої особи: директора структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»«Слов'янська теплової електричної станція»ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненим в ході судового розгляду позовом до ПАТ «Донбасенерго»в особі структурної одиниці «Слов'янська теплової електрична станція», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 10 липня 2012 року до участі в справі у якості третьої особи залучено директора структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»«Слов'янська теплової електричної станція»ОСОБА_4.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, на обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що з 10 вересня 2007 року працював у відповідача обходчиком котлового обладнання 4-ї групи неблочної частини котлотурбінного цеху. На роботу його було прийнято згідно наказу №975-к від 07.09.2007 року. Наказом №437-к від 19.04.2012 року його було звільнено з роботи згідно п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини. Вважає дане звільнення незаконними з наступних підстав.

02 квітня 2012 року, перед виходом на роботу, почав відчувати себе зле, підвисилась температура тіла. Швидку допомогу не викликав оскільки стан не був критичним. Прийшовши на підприємство до початку зміни, яка тривала з 00 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв., повідомив охоронцю на контрольно-пропускному пункті, що відчуває себе вже дуже погано, і не зможе приступати до виконання своїх обов'язків. Охоронець забрав у нього пропуск, і повідомив, що йому здається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, і щоб засвідчити цей факт зараз покличе начальника зміни. Однак він повідомив охоронцю, що алкоголь він не вживав, а просто відчуває себе дуже зле. Коли охоронець пішов, він не став його очікувати, оскільки розумів, що після приходу начальника зміни почнеться перевірка, яка займе певний час, а він відчував себе вже дуже погано.

Не скористався медичною допомогою у здоровпункті Слов'янської ТЕС оскільки лікар там відсутній, поставити йому діагноз чи виписати ліки медична сестра, яка перебувала у здоровпункті, не могла і не мала права. Крім того, звернення у здоровпункт Слов'янської ТЕС є його правом, а не обов'язком.

В той день не зателефонував начальнику зміни особисто оскільки не мав мобільного телефону.

Вранці 03 квітня 2012 року звернувся за медичною допомогою до лікарні м. Миколаївка. На лікарняному листі перебував до 06 квітня 2012 року з діагнозом: «Гостре респіраторне захворювання».

Просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, діями відповідача йому спричинено моральну шкоду. Через незаконне звільнення він втратив джерело доходу, не міг покупати найнеобхідніше. Був змінений його звичайний спосіб життя. Він неодноразово звертався у різні організації з приводу працевлаштування, однак йому було відмовлено, у зв'язку з записом у трудовій книжці, що його звільнено за прогул. Спричинену йому моральну шкоду оцінює у 6000 грн.

Крім того, за складання позовної заяви та надання юридичної допомоги їм оплачені 1200 грн., які він також просив стягнути на свою користь.

Представник позивача, ОСОБА_2, діючий на підставі договору (а.с.30), в судовому засіданні позов підтримав, навів доводи аналогічні викладеним позивачем.

Представник відповідача, ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності (а.с. 31), в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, мотивуючи це наступним. 02 квітня 2012 року о 23 год. 22 хв. позивач прибув до контрольно-пропускного пункту (КПП) №4 Слов'янської ТЕС, де був зупинений охоронцем за підозрою у перебуванні у стані алкогольного сп'яніння. З метою встановлення чи спростування факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння охоронець разом з перепусткою ОСОБА_1 видалився до приміщення КПП для сповіщення начальника караулу в телефонному режимі. Однак, 02.04.2012р. о 23 год. 23 хв. позивач самовільно залишив приміщення КПП №4, при цьому він не здійснив жодних дій, які б свідчили про його намагання сповістити власника про причини відсутності: не скористався телефонним зв'язком на КПП; не звернувся до здоровпункту Слов'янської ТЕС.

03 квітня 2012 року ПАТ «Донбасенерго»було здійснено заходи щодо розшуку ОСОБА_1 та встановлення причин його відсутності на роботі у зміну, проте таки заходи виявилися безрезультатними з огляду на відсутність позивача за місцем реєстрації, що підтверджується актом від 03.04.2012 року, складеним комісією у складі заступника начальника цеху, заступника голови цехового комітету, табельника цеху.

ПАТ «Донбасенерго»при обранні виду стягнення щодо позивача було враховано його попередню роботу. Так з березня 2010 року ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни неодноразово проводилось зниження премії; у березні 2010 року та вересні 2011 року йому було оголошено догану за порушення внутрішнього трудового розпорядку.

Вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому також не підлягають задоволенню.

Третя особа по справі, директор СО ПАТ «Донбасенерго»«Слов'янська теплової електричної станція»ОСОБА_4 належним чином повідомлений про час і дату слухання справи, в судове засідання не з'явився. У наданих суду поясненнях на позов просив справу розглядати у його відсутності та зазначив наступне(а.с. 121). Порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 проявилося у тому, що він був відсутній на робочому місті 03 квітня 2012 року зміну з 00 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв., тобто вчинив прогул та про причини відсутності ПАТ «Донбасенерго»не повідомив. Оскільки позивач звернувся за медичною допомогою тільки вранці 03 квітня 2012 року (після закінчення робочої зміни), то висновок про його тимчасову непрацездатність не може розповсюджуватись на період часу, що передує зверненню до закладу охорони здоров'я.

Також при звільненні були враховані обставини, за яких позивачем вчинено проступок. 02 квітня 2012 року о 22 годині 23 хвилини позивач самовільно залишив приміщення КПП №4 (територію Слов'янської ТЕС). При цьому ОСОБА_1 не здійснив жодних дій, які б свідчили про його намагання сповістити ПАТ «Донбасенерго»про причини його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 10 вересня 2007 року був прийнятий до Слов'янської ТЕС у котлотурбінний цех машиністом-обходчиком по котельному обладнанню IV групи неблочної частини. Відповідно до наказу №437к від 19.04.2012 ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача серії АВ №127546 (а.с. 16-17).

Пленум Верховного Суду України в пункті 22 постанови №9 від 6 листопада 1992 р. ( зі змінами, внесеними постановами від 1 квітня 1994 р. № 4, від 25 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15) «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувались вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За порушення трудової дисципліни, як визначено в статті 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно законодавству України підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під котрим розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.

Тягар доказування наявності законної підстави для звільнення, як визначено в пункті 4 і 9 Рекомендацій 166 до Конвенції 158 з аналогічними назвами «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця»(набула чинності в Україні 16.05.1995 р.), лежить на підприємцеві

В наказі про звільнення ОСОБА_1 №437-к від 19.04.2012 року зазначено, що його звільнено у відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП України -прогул без поважної причини. Робочий день 03.04.2012 року (зміна з 00 год. до 08 год.) вважати прогулом.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Підставами для звільнення працівника згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, згідно законодавству, є його відповідні винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу про припинення трудового договору. Оскільки звільнення за прогул є крайньою мірою дисциплінарного стягнення, суд перевіряє законність дії та дотримання законодавцем всіх правових гарантій, які встановлені для робітників при притягненні їх до дисциплінарної відповідальності.

Так в судовому засіданні було встановлено, що 03.04.2012 позивач був відсутній на робочому місці у зміну з 00 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. та про причини відсутності власника (відповідача) не повідомив, що підтверджується, зокрема:

1) доповідною запискою начальника котлотурбінного цеху (КТЦ) Слов'янської ТЕС ОСОБА_5 від 03.04.2012 на ім'я директора Слов'янської ТЕС, з якої вбачається, що 02.04.2012 рок о 23 год. 20 хв. службовим нарядом воєнізованої охорони Слов'янської ТЕС був затриманий машиніст-обходчик котлового обладнання, який намагався пройти на роботу у нетверезому стані. При затриманні ОСОБА_1 кинув перепустку та вбіг за територію Слов'янської ТЕС. 03.04.2012р. ОСОБА_1 на роботі не з'явився (а.с.41);

2) доповідною запискою охоронця КПП на ім'я начальника котлотурбінного цеху (КТЦ) від 03.04.2012 на ім'я, з якої вбачається, що 02.04.2012р. о 23 год. 20 хв. він ніс службу на КПП №4, в цей час зайшов парубок, по зовнішньому вигляду якого було видно, що він перебуває у стані алкогольного спяніння, від нього відчувався запах алкоголю. На вимогу надати перепустку, він кинув її і втік з території станції (а.с.42);

3) актом від 03.04.2012 про відсутність ОСОБА_1 на роботі 03.04.2012

у зміну з 00 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв., складеного комісією у складі начальника зміни цеху ОСОБА_6, старшого машиніста цеху ОСОБА_7, машиніста енергоблоку ОСОБА_8 (а.с.46).

Виходячи із норми пункту 4 ст. 40 КЗпП України, при вирішенні питання про законність звільнення основне значення має не те, до чи після видання наказу про звільнення видано довідку або лікарняний листок, а сама наявність документу про непрацездатність працівника на цей день.

Відповідно до пп. 3.1, 3.2, 3.3 Положення про здоровпункт Слов'янської ТЕС ПП-22-35-11, затвердженого 28.01.2011 р., на персонал здоровпункту покладені функції з надання екстреної та невідкладної долікарської медичної допомоги трудящим підприємства, надання медичної допомоги при раптових захворюваннях, госпіталізація хворих та потерпілих до медичних закладів за невідкладними показаннями тощо.

Відповідно до Графіку робочого часу змінного персоналу здоровпункту Слов'янської ТЕС на 2012 рік, погодженого з головою профспілкового комітету 21.10.2011р. та затвердженого 25.10.2011р., здоровпункт Слов'янської ТЕС здійснює свою діяльність цілодобово.

Як вбачається з повідомлення №137 від 24.07.2012 року КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги Слов'янського району», яка має цілодобовий графік роботи, ОСОБА_1 за медичною допомогою з 02 квітня 2012 року по 03 квітня 2012 року не звертався.(а.с.139).

Згідно довідки №01-11/479 від 25.07.2012р. КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги»Слов'янської районної ради Донецької області за допомогою у лікарню ОСОБА_1 звернувся 03 квітня 2012 року о 12 год. 24 хв. На амбулаторному лікуванні у лікаря загальної практики сімейної медицини ОСОБА_9 перебував з 03 квітня 2012 року по 05 квітня 2012 року включно, стати до роботи 06 квітня 2012 року (а.с.140).

Листок непрацездатності серії АВП №241860 хворому ОСОБА_1 було видано саме 3 квітня 2012 року (а.с. 11).

Суд визнає переконливими доводи позивача з приводу того, що за медичною допомогою до здоровпункт Слов'янської ТЕС він не звернувся оскільки там йому не могла бути надана кваліфікована допомога лікаря, який та відсутній. Медична сестра, яка перебуває у здоровпункті Слов'янської ТЕС не має відповідної освіти та позбавлена права ставити діагнози та виписувати ліки.

Основним законом України, що визначає право на здоров'я, є Конституція України. У статті 49 Конституції зазначено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

З метою реалізації визначених у Конституції пріоритетів у сфері охорони здоров'я населення основи законодавства України про охорону здоров'я поглиблюють встановлені у ст.9 Конституції України положення.

Так, згідно ч. 1 ст. 6 закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»від 19.11.1992 р. N 2801-XII, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.

Таким чином, право позивача на вибір лікаря та закладу охорони здоров'я є його непорушним конституційним правом, як будь-якого громадянина України, передбаченим Основним Законом Держави. Не отримання невідкладної медичної допомоги у здоровпункті Слов'янської ТЕС або у станції швидкої допомоги, на думку суду, не може слугувати доказом того, що стан позивача не був критичним, а сам ОСОБА_1 не потребував медичної допомоги, як зазначав представник відповідача.

За таких підстав суд визнає, що 3 квітня 2012 року ОСОБА_1 не знаходився на робочому місці за станом здоров'я, та це, на думку суду, підтверджено достовірними доказами.

Таким чином, посилання у наказі від 19 квітня 2012 року №437-к про звільнення ОСОБА_1 за вчинення 3 квітня 2012 року прогулу без поважних причин суперечить встановленим судом фактичним обставинам по справі.

За правилами частини третьої ст. 10 ЦПК України «Змагальність сторін»кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представник відповідача у судовому засіданні не надав суду будь яких об'єктивних, беззаперечних доказів по спростуванню факту звернення ОСОБА_1 3 квітня 2012 року за медичною допомогою у зв'язку з погіршенням стану здоров'я до лікаря.

Правилами статті 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен витребувати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З матеріалів справи вбачається, що під час роботи в ПАТ «Донбасенерго»ОСОБА_1 дійсно неодноразово порушував правила внутрішнього трудового розпорядку, мав, дисциплінарні стягнення:

1)відповідно до розпорядження №780 від 02.11.2010 позивачу було знижено розмір премії за жовтень 2010 року на 50% за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується копією Журналу адміністративних розпоряджень котлотурбінного цеху (КТЦ) (а.с.67);

2)відповідно до розпорядження №882 від 14.04.2011 позивачу за порушення правил пожежної безпеки було знижено розмір премії за квітень 2011 року на 50%, що підтверджується копією з Журналу адміністративних розпоряджень котлотурбінного цеху (КТЦ) (а.с. 68-69);

3)відповідно до розпорядження №979 від 21.09.2011 ОСОБА_1 систематично порушував вимоги посадової інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку, ніяк не реагував на справедливі зауваження керівництва вахти. За систематичні порушення пп. 3.3, 7.1 посадової інструкції стосовно ОСОБА_1 було рекомендовано премію за вересень 2011 року не нараховувати, об'явити догану. За недбале ставлення до виконання покладених обов'язків, порушення пп. 3.4, 7.1 посадової інструкції, що призвело до зашлакування РУМШ №2 ОСОБА_1 у строк до 05.10.2011 приписано перездати іспити з посадової інструкції у цеховій комісії, що також підтверджується копією Журналу адміністративних розпоряджень котлотурбінного цеху (КТЦ) (а.с. 70-71);

4)відповідно до розпорядження №1055 від 20.02.2012 стосовно ОСОБА_1 за недбале ставлення до своїх виробничих обов'язків, недостатній контроль за роботою обладнання запропоновано знизити розмір премії за лютий 2012 року на 50% (а.с. 72-73);

5)відповідно до наказу №371к від 31.03.2010 ОСОБА_1 за невихід на роботу 29.03.2010 (зміна з 0:00 до 8:00) без поважної причини, цей день було визнано прогулом; за вчинений прогул оголошено догану, не виплачено премію за березень 2010 року (а.с.80);

6)відповідно до наказу №1349к від 06.10.2011 позивачу за порушення внутрішнього трудового розпорядку (дисципліна труда) та посадової інструкції пп. 3.3, 7.1, - 20.09.2011 (самовільно, без попередження залишив робоче місце та був відсутній більше півгодини, не відповідав на виклики оперативного персоналу) оголошено догану, не виплачено премію за вересень 2011 року (а.с. 83).

У своїх поясненнях на позов третя особа по справі, директор СО ПАТ «Донбасенерго»«Слов'янська теплової електричної станція»ОСОБА_4 зазначає, що у відповідності з приписами ст.149 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 було враховано його попередню роботу на підприємстві. Однак, на думку суду, зазначені обставини дійсно свідчать про систематичне порушення позивачем трудової дисципліни, однак, не мали вплинути на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 саме за прогул.

Із матеріалів справи убачається, що посадовими особами відповідача, причини його відсутності на роботі 3 квітня 2012 року належним чином не встановлювалися.

Так, з акту від 03 квітня 2012 року, складеного комісією у складі заступника начальнику цеху, заступника голови цехового комітету, табельника цеху вбачається, що 03.04.2012р. ними було проведено відвідування на дому за адресою: АДРЕСА_1 машиніста-обходчика котлового обладнання №7 (ділянка ГЗУ) ОСОБА_1, який не з'явився на роботу 03.04.2012р. у зміну з 00:00 год. За місцем реєстрації ОСОБА_10 не було. Зі слів матері він знімає квартиру і мешкає окремо. Адреса не відома (а.с. 47).

В судовому засіданні позивач підтвердив, що тривалий час з матір'ю за місцем реєстрації не проживає, мешкає у квартирах, які знімає. Однак, не зважаючи на отриману від матері позивача інформацію, інших заходів по розшуку ОСОБА_1 власником вжито не було.

Також в судовому засіданні було встановлено, що не зважаючи на те, що 03 квітня 2012 року представниками позивача було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 за місце реєстрації не мешкає, місце його проживання не відомо, керівництвом підприємства 04.04.2012р. та 05.04.2012р. був ініційований вихід дільничної медичної сестри за місцем реєстрації позивача, що на думку суду, також не може бути визнане, як належний захід для розшуку позивача.

У своїх пояснення про причини відсутності на робочому місті 03 квітня 2012 року позивач зазначав, що 02 квітня 2012 року о 22 год. 30 хв. в нього підвищилась температура. У зв'язку з тим, що він не мав мобільного телефону він прийшов на роботу, щоб отримати відгул у начальника зміни, однак охоронець на прохідній його не пропустив і забрав перепустку. Не дочекавшись перепустки, він розвернувся та пішов додому. Наступного дня він звернувся у лікарню (а.с.44).

В судовому засіданні позивач також зазначив, що прийшов на роботу завчасно, щоб попередити про погіршення свого стану начальника зміни, та не мав наміру приступати до роботи.

З наданого відповідачем суду на цифровому носії запису з камер спостереження у КПП №4 Слов'янської ТЕС від 02 квітня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 зайшов до приміщення зазначеного КПП саме о 23 год. 22 хв., тобто майже за 40 хвилин до початку зміни, що, на думку суду, підтверджує його показання в тій частині, що він не мав наміру працювати у цей день, а, як він і зазначає у позові, бажав повідомити про погіршення свого стану керівництво для чого прийшов на роботу заздалегідь.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд визнає, що звільнення ОСОБА_1 з посади машиністом-обходчиком по котельному обладнанню IV групи неблочної частини проведено уповноваженим власником органом з грубим порушенням норм трудового законодавства, виходить із незаконності звільнення позивача, тому передбачене статтею 43 Конституцією України його право на працю підлягає судовому захисту шляхом поновлення позивача на попередній роботі.

Суд допускає негайне виконання рішення у частині поновлення на попередній роботі незаконного звільненого ОСОБА_1 згідно із положеннями ст. 367 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку для таких виплат провадиться за правилами, визначеними у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 ( далі -Порядок ). Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки бухгалтерії Слов'янської ТЕС б/н та б/д, наданої представником відповідача (а.с. 152-53), позивачеві у лютому 2012 р. нарахована заробітна плата в розмірі 2763 грн. 31 коп.; у березні 2012 р. - 2526 грн. 51 коп. Згідно довідки Слов'янської ТЕС від 18.09.2012р. №01юр/4419 у лютому місяці 2012 року ОСОБА_1 було відпрацьовано 128 годин, а у березні 2012 року -112 годин. Таким чином, за період з лютого по березень 2012 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить (2763, 31+2526, 51): (128+112) х 8 = 176 грн. 33 коп.

Періодом вимушеного прогулу є період з часу звільнення позивача -з 20 квітня 2012 р. до ухвалення судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі. З урахуванням вихідних, святкових та неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗпП України, кількість днів вимушеного прогулу (робочих днів) становить: у квітні -7 днів; у травні -20 днів; у червні -20 днів; у липні -22 дні; у серпні -22 дні; у вересні -17 днів, а всього -108 днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить -19 043 грн. 64 коп. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів, справляння і сплата яких є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна позивачу незаконним звільненням, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні цих вимог з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України (набула чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Як зазначає позивач ОСОБА_1 у своєму позові, в наслідок звільнення він був позбавлений отримувати заробіток, іншого джерела доходу він не мав. Був позбавлений можливості купувати речі, позичав гроші. Робив чисельні спроби працевлаштуватись, але завжди отримував відмову у зв'язку з записом у трудовій книжці, що його звільнено за прогул. Спричинену моральну шкоду оцінює у 6 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності із ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

За час розгляду справи судом позивач не надав суду жодних доказів щодо глибини фізичних та душевних страждань, не надав доказів на те, що були порушені його життєві зв'язки та що він додавав додаткових зусиль для організації свого життя, позичав гроші, не навів у достатній мірі мотивів, за яких стягнув вказану суму на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд вважає, що сам факт задоволення позову позивача та поновлення його на роботі є достатньою сатіскафцією в поновленні порушеного права, а тому в задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди слід відмовити, у зв'язку з їх не доведеністю.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи встановлено, що правову допомогу позивачу за договором про надання правової допомоги від 1 червня 2012 року надавав адвокат ОСОБА_2 (а.с. 30), та який отримав від позивача ОСОБА_11 за правову допомогу 1000 грн. та 200 грн. за складання позовної заяви (а.с. 111, 112).

З матеріалів справи встановлено, що адвокат ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях по цій справі: 08 червня 2012 року - 16 хвилин (а.с.92), 24 липня 2012 року - 5 хвилин (а.с.133), 02 серпня 2012 року -1 годину 10 хвилин (а.с. 144), 13 серпня 2012 року - 7 хвилини (а.с.150), 16 серпня 2012 року -20 хвилин (а.с. 172); 19.09.2012 -3 хв. (а.с. 192), 25.09.2012 -1 год 30 хв. (а.с. 195-196), а всього 3 год. 32 хв.

Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати у квітні-червні 2012 року був встановлений - 1 094 гривні на місяць, тобто граничний розмір витрат за надання правової допомоги за червень 2012 року складає 116 грн. 70 коп. (1094х40% : 60 хв. х 16 хв.= 116,7 грн),

Розмір мінімальної заробітної плати у липні-вересні 2012 року встановлений - 1 102 гривні на місяць, тобто граничний розмір витрат за надання правової допомоги за липень-серпень 2012 року складає 1439 грн. 95 грн.(1102х40% : 60 хв. х 196 хв.= 1439,95 грн.), а всього витрати на правову допомогу на користь позивача необхідно стягнути з відповідача у сумі 1556 грн. 65 коп. (116,7 + 1439,95= 1556,65 грн.).

Однак, згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При вирішенні даного спору, з урахуванням меж заявлених вимог, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн., тобто у розмірі, заявленому позивачем.

Погодинного розрахунку часу, потрібного на складання адвокатом позовної заяви позивачем суду не надано.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує положення частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У зв'язку з цим, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, відповідно до вимог статей 81, 88 ЦПК України, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача ПАТ «Донбасенерго»на користь держави судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп. та у сумі 107 грн. 30 коп. відповідно.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11,60,81,88,212-215,367 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 40,43,147-1,148,149,221,232-233,235 Кодексу законів про працю України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора -структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»«Слов'янська теплової електричної станція»від 19 квітня 2012 року №437к про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста-обходчика по котельному обладнанню IV групи неблочної частини котлотурбінного цеху.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_2, зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 квітня 2012 року по 25 вересня 2012 р. включно у розмірі 19043 грн. 64 коп., витрати понесені на правову допомогу у розмірі 1000грн., а всього стягнути 20 043 (двадцять тисяч сорок три) грн. 64 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в дохід держави судовий збір у сумі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп. на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач - УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (суду) - 26503448, код ЄДРПОУ (банку) - 37803368, МФО - 834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення суду у частині поновлення на попередній роботі незаконного звільненого ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено «27»вересня 2012 року.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду Чемодурова Н.О.