Рішення № 26158102, 25.09.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/684/2012

2/412/2264/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі - Лампікі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2012 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник моторного (транспортного) страхового бюро України з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення виплаченого відшкодування -5 590,00 гривень, 1 500,00 гривень, в якості відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги та 188,20 гривень, в рахунок відшкодування судових витрат. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 13 жовтня 2008 року з вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої була завдана матеріальна шкода, яку відповідач добровільно не відшкодував, у зв'язку з чим позивачем у рахунок відшкодування завданої відповідачем шкоди було виплачено потерпілій особі 5 590,00 гривень, таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь у рахунок повернення виплаченого відшкодування зазначені кошти а також судові витрати по справі, які складаються з оплати судового збору та надання правової допомоги (а.с.3-5).

Представник позивача у судове засідання по справі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.18, 20, 24, 63-64, 66-68). Надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання по справі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.18-19, 24-25, 63-64, 66, 69-70). Надав суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку із його хворобою та знаходженням його представника на момент розгляду справи за межами міста. Втім, жодних належних доказів на підтвердження зазначеного не надав. Таким чином, суд вважає за можливе у задоволенні клопотання відмовити, зокрема з огляду на можливість забезпечення відповідачем явки іншого представника, неявка відповідача розцінюється судом як зловживання процесуальними правами з метою недопущення ухвалення законного рішення по даній справі у передбачений законом строк.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України, здійснити розгляд даної цивільної справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2008 року 0 19 годині 10 хвилин відповідач, керуючи автомобілем «Сузукі»д/н НОМЕР_1, рухався по вул. Г. Сталінграду у м.Дніпропетровську, де, під час зміни напрямку руху праворуч, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Мітсубісі»д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду від 19 листопада 2008 року (а.с.6), якою відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2, що є власником пошкодженого автомобіля «Мітсубісі», д/н НОМЕР_2, з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою (а.с.7), до якої було додано, зокрема, копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3127264, який є доказом того, що автомобіль потерпілої особи був застрахованим на момент ДТП, що підтверджується копіями заяви та полісу, наявних в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_2 в результаті вказаної ДТП, згідно з висновком спеціаліста автотоварознавця №ZA201108 від 20 листопада 2008 року про оцінку майна становить 5 596,96 гривень (а.с.8-9).

Судом встановлено, що 13 квітня 2009 року позивачем було виплачено ОСОБА_2 у рахунок відшкодування завданої відповідачем шкоди 5 590,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 1464 від 13 квітня 2009 року (а.с.12), копією наказу № 929 від 10 квітня 2009 року та довідкою №1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 07 квітня 2009 року (а.с.10-11).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Оцінюючі усі докази, які були досліджені судом у ході розгляду даної цивільної справи за їх сукупністю та враховуючи, що позивачем була відшкодована шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 5 590,00 гривень, у рахунок повернення виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про повернення судових витрат та враховуючи результат розгляду справи, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 188,20 гривень, в рахунок повернення судового збору.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, або іншого фахівця у галузі права є витратами, пов'язаними з розглядом справи. На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати, пов'язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України. У даній справі ОСОБА_3 приймала участь саме у якості представника позивача, а не у якості особи, що надає правову допомогу у відповідності до вимог ст. 59 ЦПК України.

Крім того, слід зазначити, що відповідності до пункту 2 додаткової угоди № 32 до контракту про надання правової допомоги № 29 від 05 грудня 2011 2009 року, оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку відповідних сум на поточний рахунок виконавця протягом трьох робочих днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.

Попри таке, представником позивача не надано жодних належних та достатніх доказів підтвердження оплати витрат на правову допомогу саме у даній справі, яка повинна була здійснитись у строки, зазначені до п. 2 додаткової угоди № 32, що вказує на відсутність фактично понесених витрат позивача на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню.

Проаналізувавши надані та добуті докази у їх сукупності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість даних позовних вимог, тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,212,213,215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600101284871 в ПАТ «Укрексімбанк»в м.Київ МФО 322313, код 21647131, 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, буд.№8) 5 590,00 гривень, в рахунок повернення виплаченого страхового відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600101284871 в ПАТ «Укрексімбанк»в м.Київ МФО 322313, код 21647131, 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, буд.№8) 188,20 гривень, в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з оплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя А.В. Брага