Ухвала суду № 26154677, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7912/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін-Тех" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін-Тех" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0001322250,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клін-Тех" звернулося до суду з адміністративним позовом до у Святошинському районі м. Києва ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0001322250 від 11.05.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На думку апелянта господарські операції позивача з Приватним підприємством "Альфа-Л" та ТОВ "Супреммум" є такими, що спричиняють реальне настання правових наслідків, а тому відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено Акт № 125/22-50/31246688 від 24 квітня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року № 2755-VI по взаємовідносинах з ПП "Альфа-Л" завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму -390 169, 00 грн., в т.ч. за січень 2011 на 86 411,00 грн., за лютий 2011 на -139 388,0 грн, за березень 2011 на -164370,00 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Супреммум" завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму -534 823,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 на -132 214,00 грн., за травень 2011 на 133 111,00 грн., за червень 2011 на -121 875,00 грн., за серпень 2011 на -147 623,00 грн.

Так, на думку Відповідача, правочини між Позивачем та його Контрагентами за вищезазначеними періодами не спричинили реального настання правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001322250 від 11 травня 2012 року, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі за основним платежем 924 992,00 грн., за штрафними санкціями -36 907,00 грн., загальна сума -961 899,00 грн. (а.с. 97).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було неправомірно відображено у податковому обліку господарські операції з ПП "Альфа-Л" та ТОВ "Супреммум" тому, що факт здійснення вказаних операцій не підтверджується наданими доказами.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що формуючи податкову звітність позивач включав показники операцій з ПП "Альфа-Л" та ТОВ "Супреммум". Позивачем було надано Договір поставки № 3/4-11 від 06 квітня 2011 року укладений з ТОВ "Супреммум" (а.с. 12-15), Договір поставки № 2/11 від 06 січня 2011 року укладений з ПП "Альфа-Л" (а.с. 34-37). П.п. 1.1. вказаних договорів передбачено, що в порядку та умовах, визначених цім Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує миючі засоби, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у видаткових накладних Постачальника, які є невід'ємною частиною до цього Договору (надалі іменується товар).

Разом з тим, з наданих позивачем видаткових накладних не вбачається зв'язку з будь-яким договором і не можна зрозуміти на виконання якого договору вони видані. Також позивачем було надано податкові накладні -відповідно до кількості видаткових накладних, та рахунки-фактури відповідно до видаткових накладних з господарських операцій з ПП "Альфа-Л".

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не було надано інших первинних та поточних документів, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між позивачем і ПП "Альфа-Л", ТОВ "Супреммум", таких як товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, сертифікатів на товар, підтвердження оприбуткування отриманих товарів, доказів про подальшу їх реалізацію або використання в своїй господарській діяльності.

Тому, судом першої інстанції було вірно встановлено, що з наданих позивачем документів неможливо зробити висновок щодо реальності проведених операцій.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 64.3.5, 64.3.6 пункту 64.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом було доведено законність прийняття оскаржуваних рішень належними доказами, в той час як позивачем не доведено правильність нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов вірного висновку щодо правомірності дій відповідача.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін-Тех" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін-Тех" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0001322250 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.