Рішення № 26152142, 19.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р.Справа № 5023/3101/12 вх. № 3101/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект", м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут "Укренергомережпроект" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.08.12 р., щодо стягнення з відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості та неустойки за невиконання зобов'язань за договорами від 01.11.06 р. №4 (про відшкодування витрат Балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, який укладено між позивачем та відповідачем) та від 11.10.05 р. №2019-Н (договір оренди, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та відповідачем) у розмірі 30 685,61 грн. та неустойку в розмірі 723,94 грн. та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2012 року розгляд справи відкладено на "19" вересня 2012 р. о 11:30. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи - задоволено. Продовжено строк розгляду справи до 24 вересня 2012 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. В попередніх судових засіданнях підтримував заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.08.12 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду Харківської області про відкладення розгляду справи у справі №5023/3101/12 особисто ОСОБА_1 Відзив на позов та витребувані судом документи відповідачем не надано.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.

11 жовтня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі по тексту - Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі по тексту - Орендар) був укладений договір оренди №2019-Н (далі по тексту - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. 1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно - нежитлове приміщення (Хол) на першому поверсі та приміщення НОМЕР_2 на шостому поверсі одинадцятиповерхової будівлі інженерного лабораторного корпусу, загальною площею 122,5 кв.м., розміщені по АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" (далі - Балансоутримувач).

Відповідно до п. 2.2 договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання - передавання майна.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 11.10.2005 р.

Відповідно до умов п. 3.3 Договору орендна плата перераховується Орендарем помісячно у наступному порядку:

- безпосередньо до державного бюджету - у розмірі 70%;

- на рахунок Балансоутримувача - 30%.

Згідно Договору (п.п. 3.1, 3.2) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 року та за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Строки дії Договору та розмір орендної плати коригувались Сторонами шляхом укладення додаткових угод, копії яких додаються до Договору та є його невід'ємними складовими.

Відповідач вносив орендну плату не своєчасно, унаслідок неналежного виконання умов Договору, виникла заборгованість з орендної плати, розмір якої становить 22 332,56 грн.

Крім того, між Балансоутримувачем та Орендарем 01 червня 2010 року було укладено Договір №4 про відшкодування збитків на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі - Договір про відшкодування збитків). Згідно вказаного Договору на відшкодування збитків Орендар зобов'язаний відшкодовувати Балансоутримувачу понесені збитки за утримання та обслуговування орендованих нежитлових приміщень, а саме 0,69% всіх рахунків за комунальні послуги, охорону корпусу, обслуговування ліфтів та при будинкової території, ремонтних робіт.

Внаслідок неналежного виконання умов Договору про відшкодування збитків відповідачем заборгованість становить 8353,05 грн., що підтверджується накопичувальними відомостями.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 30 685,61 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 723,94 грн. штрафу.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2.2.4. Договору за несвоєчасну сплату комунальних послуг Орендар сплачує подвійну ставку НБУ за кожний день прострочки платежу, але не більше суми основного боргу.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування штрафу суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (62403, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, свідоцтво платника податку: Є № НОМЕР_3) на користь Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" (61050, АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ 00114092, р/р №26001201972300 у АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) заборгованість за Договорами від 01.06.10 р. № 4 та від 11.10.05 р. № 2019-Н у розмірі 30685,61 грн. та неустойку в розмірі 723,94 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/3101/12

Повне рішення складено 21 вересня 2012 року.