Рішення № 26151832, 18.09.2012, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

18.09.2012р. Справа № 18/1403/12

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

про стягнення грошових коштів в сумі 693,87 гривень

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про термін виготовлення повного рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 693,87 гривень заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3033 від 01.08.2010 року, в т.ч. 343,66 грн. основного боргу, 343,66 грн. пені, 2,41 грн. інфляційних, 4,14 грн. 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Судом відповідачу було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи на три адреси ( АДРЕСА_2 36000; АДРЕСА_1; АДРЕСА_3). 15.08.2012 року до суду надійшло поштове повідомлення про те, що відповідач отримав дану ухвалу за адресою вул. Світла, 6, 36014.

Ухвала суду яка була направлена відповідачу на дві інші адреси, повернулась до суду із відмітками поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" та "за даною адресою магазину немає".

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце його розгляду судом, якщо ухвалу у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Також, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4) викладено правову позицію, згідно з якою до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 18/1403/12 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

На підставі рішення господарського суду Полтавської області по справі №18/396/11 від 07.04.2011 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3033 від 01.08.2010 року (договір).

20.10.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії".

При виконанні даного договору сторони керуються Законами України "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року".

Згідно з пунктом 1. договору "Теплопостачальна організація" (позивач) бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до межі розподілу будівлі нежитлового приміщення по вул. 23 Вересня, 7 - магазину «Бамбіно».

Відповідно до п.14 договору, оплата за опалення, що проводить споживач (відповідач), стягується на підставі тарифів встановлених уповноваженим органом.

За умовами п.18 договору споживач (відповідач) зобов'язаний сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач належним чином виконував умови договору. З боку відповідача договірні зобов'язання в частині проведення розрахунків не виконані, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 343,66 гривень за період з 01.12.2011 року по 15.12.2011 року.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Пунктом 18 договору передбачено, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги»№ 686-ХІ від 20.05.99 р. з 01.07.99р.

Отже позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 343,66 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 2,41 грн. інфляційних та 4,14 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008, р/р №260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 343,66 грн. основного боргу, 343,66 грн. пені, 4,14 грн. - 3% річних, 2,41 грн. інфляційних нарахувань.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

повне рішення складено 19.09.2012 року

Суддя Тимощенко О.М.