Рішення № 26151690, 24.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/1484/12

вх. № 1484/12

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Приватна виробничо-торгівельна фірма "Кріоліт-Дніпро", м. Дніпропетровськ

до ПП "Лайнстар", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 58169,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-торгівельна фірма "Кріоліт-Дніпро" ( позивач) просить суд стягнути з Приватного підприємства "Лайнстар" ( відповідача) суму основного боргу 45476,53 грн., пеню 1516,21 грн., штраф 9083,30 грн., 20 % річних -1956,40 грн., та інфляційні втрати 137,35 грн., судові витрати покласти на відповідача. З метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти і майно відповідача у розмірі позовних вимог.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору № 51 від 16.05.2011 року в частині не оплати отриманого товару.

Відповідач в судове засідання не з*явився, заперечень щодо заявлених вимог не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи , всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне, що 16.05.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 51 ( а.с.13-15). У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався передати партіями у власність відповідача, а відповідач зобов*язався прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки відповідача за ціною, визначеною у видатковій накладні або товаросупроводжувальних документах.( п.1.1 договору). Умовою надання відповідачеві першої партії товару є передплата повної вартості товару( оплата повної вартості товару в день отримання товару).Кожна наступна партія товару оплачується відповідачем з відстроченням платежу до 25 календарних днів з моменту приймання товару. В разі порушення відповідачем будь якого з вказаних строків оплати товару, кожна наступна партія товару оплачується відповідачем в день отримання товару. Постачання товару провадитсья автотранспортом позивача і за його рахунок на умовах DDР "Інкотермс-2000" на склади відповідача за адресами : м.Харків, пр. 50 річчя СРСР 151 В.( п.3.1 договору).

У випадку порушення термінів оплати поставленого товару, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення платежів.( п.6.1 договору).

Крім того, у відповідності до п.6.2 договору, відповідач зобов*язався в разі ухилення від оплати товару сплатити штраф в розмірі 20 % суми, від оплати якої він ухиляється. Ухиленням від оплати товару вважається порушення строку оплати товару відповідачем на 30 календарних днів від передбаченого цим договором строку оплати. При цьому, пеня за прострочення виконання грошових зобов*язань належить до сплати незалежно від оплати зазначеного штрафу.

Відповідач, який прострочив виконання грошового зобов*язання, зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від прострчоеної суми ( ст.625 ЦК України, п.6.7. договору).

Отримання товару здійснювалося по кільцевій довіреності п.10.1 договору.

Так, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача на підставі видаткових накладних № КД-0010899 від 23.11.2011 року товару на 12522,98 грн. довіреність № 33 від 23.11.2011 року ( а.с.16), № КД-0011350 від 06.12.2011 року на суму 14007,91 грн. довіреність № 36 ід 08.12.2011 року( а.с.17), № КД-0012450 від 28.12.2011 року на 20658,46 грн. про що були позивачем оформлені рахунки-фактури № КД-0004334 від 23.11.2011 року,№ КД-0004600 від 06.12.2011 року, № КД-0005020 від 28.12.2011 року( а.с.21-23), які відповідачем були частково сплачені в сумі 1500 грн., про що свідчить банківська виписка ( а.с.24). На підтвердження суми боргу який залишився не сплаченим відповідачем було підписано двусторонній акт звіряння ( а.с.25).

10.02.2012 року відповідачеві була вручена претензія за № 01/02 ( а.с.26).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 45 476,53 грн.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задововленню в сумі 1 516,21 грн., та штрафу за ухилення від оплати товару у розмірі 20 % що становить 9083,30 грн.

Щодо стягнення з відповідача суми річних - 1956,40 грн., нарахування річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові., за згодою сторін , передбачено 20 % річних. .

На підставі викладеного сума інфляційних витрат в розмірі 137,35 грн. та річні в розмірі 1956,40 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2, 33, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Лайнстар" ( м.Харків, вул.Світла, буд.13-а,кв.9, п/р 26000210189924 у "ПроКредит Банк" МФО 320984, код ЄДРПОУ 36626857) на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" ( м.Дніпропетровськ, вул.Океанська,4 п/р 26002110375002 у КБ"Приватбанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 21866583)) суму основного боргу 45476,53 грн., пеню 1516,21 грн., штраф 9083,30 грн., 20 % річних- 1956,40 грн., інфляційні втрати- 137,35 грн., судовий збір 1163,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 25.04.2012 року.