Рішення № 26151647, 17.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2012 р.Справа № 5017/2267/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Максименко О.О. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача: Громадської організації "Наші діти";

про стягнення 33 098,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Громадської організації "Наші діти", в якій, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 30 614,65 грн., 3% річних у розмірі 411,94 грн., пеню у розмірі 2071,70 грн. та покласти на відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та Громадською організацією "Наші діти" договір на постачання теплової енергії №2457 від 01.11.2006р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з 01.10.2011 року по 01.06.2012 року, включно, не розрахувався у повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. було порушено провадження по справі №5017/2267/2012 із призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2012р.

У судовому засіданні 27.08.2012 року представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача надав пояснення по суті спору та зазначив, що позов визнає частково, а саме визнає суму заборгованості за період з 01.10.2011 року по 01.06.2012 року, включно, але проти нарахування штрафних санкцій заперечує.

13.09.2012р. представник позивача надав до канцелярії суду письмові пояснення, стосовно чинності договору, відповідно до яких, не зважаючи на письмові звернення ГО "Наші діти" про припинення подачі теплової енергії, зазначає що КП "Теплопостачання міста Одеси" не має можливості припинити подачу теплової енергії, у зв'язку з тим, що об'єкт, розташований за адресою м. Одеса, вул. Черняховського 11 на стояках житлового будинку і тому не має можливості припинити подачу теплової енергії без відключення мешканців будинку.

У судовому засіданні 17.09.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 101-V шляхом злиття КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".

Згідно п. 2.1.1. статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

При цьому, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування", є компетенцією Виконавчого комітету Одеської міської ради, а з 01.01.2011 року за Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

01 листопада 2006 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (надалі -теплопостачальна організація) та Громадською організацією "Наші діти" (надалі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 2457, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію, за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу на опалювання офісу по вул. Черняховського, 11 та офісу по вул. Черняховського, 13, згідно додатку 1 до цього договору.

Умовами п.п. 4.1.4 договору передбачено право теплопостачальної організації обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку визначених Законом України „Про теплопостачання" та іншими нормативними актами України.

Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом.

Згідно п. 5.2 договору, межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін: система опалення споживача входить до системи опалення жилих будинків по вул. Черняховського, 11 та Черняховського, 13,

Пунктом 5.3 договору встановлено, що при відсутності приладів обліку (або виході його з ладу), кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом.

Положеннями п. 6.1 договору визначено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн. за 1 Гкал, діючому на момент укладення договору.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з умовами п. 6.3 договору, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п. 9.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п'яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Згідно до умов п. 10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року.

Умовами п. 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

15.02.2007 року та 01.10.2007 року між сторонами укладено додаткові угоди №1 та №2 до договору на постачання теплової енергії № 2457 від 01.11.2006р., згідно яких дійшли згоди та встановили: орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, затверджених Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2007р. №5 - тариф на теплову енергію за 1 Гкал з 01.01.2007р. - 232,25 грн. (в т.ч. ПДВ) становить 8017,27 грн. (додаткова угода №1 від 15.02.2007р.); орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, затверджених Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007р. №1012 - тариф на теплову енергію за 1 Гкал з 01.10.2007р. - 285,39 грн. (в т.ч. ПДВ) становить 8017,27 грн. (додаткова угода №2 від 01.10.2007р.).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було відпущено, а Громадською організацією "Наші діти" фактично отримано теплову енергію за період з 01.10.2011 року 01.06.2012 року, включно, по двом приміщенням разом, загальною вартістю 30 614,65 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не розраховувався за фактично отриману теплову енергію у повному обсязі, у зв'язки з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 30 614,65 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за відпущення теплової енергії на об'єкти відповідача: м. Одеса, вул. Черняховського, 11 та вул. Черняховського, 13, що відповідає відомостям зазначеним у розрахунку заборгованості по окремим приміщенням, в порушення вимог зазначеного договору, Громадська організація "Наші діти" вартість спожитої теплової енергії не сплатила у повному обсязі, в зв'язку з чим, станом на червень 2012 року у відповідача рахується заборгованість за спожиту теплову енергію протягом періоду з жовтня 2011 року по червень 2012 року, включно, у розмірі 30 614,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 2457 від 01.11.2006р. у розмірі 30 614,65 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 3.2 договору № 2457 від 01.11.2006р. встановлено обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (п.п. 3.2.2 договору); додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією та іншими нормативними актами (п.п. 3.2.4 договору).

Як вбачається із змісту договору на постачання теплової енергії №2457 від 01.11.2006р., розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору вирішуються, шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, при цьому у додатку №2 до №2457 від 01.11.2006р. передбачено, що теплопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання (п. 1.1 додаткової угоди).

У відповідності до п. 10.5 договору №2457 від 01.11.2006р., при припиненні дії договору пов'язаного з відмовою споживача від послуг теплопостачання, споживач зобов'язаний своїми силами провести відключення своїх теплових мереж від мереж теплопостачальної організації на межі балансової належності та викликати представника теплопостачальної організації для складення відповідного акту.

Таким чином, із змісту наведеного вбачається, що умовами договору передбачено право відповідача на відмову від теплопостачання за умови проведення відключення своїх мереж власними силами та складення між сторонами відповідного акту.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 10.11.2010р. за вих. №6-11/10, Громадська організація "Наші діти" повідомила позивача про бажання припинити теплопостачання в 2010/2011 опалювальному сезоні щодо приміщення, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 11, між тим, позивач листом від 21.12.2010р. вих. №13/2-4168 повідомив відповідача про відсутність технічної можливості щодо вчинення таких дій, оскільки приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 11 знаходиться на стояках житлового будинку.

Заперечуючи проти можливості відключення відповідача від теплопостачання, позивач посилається на те, що Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. за №630 (надалі -Правила), самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не допускається, при цьому, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Крім того, вказаними Правилами та „Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", затвердженим наказом Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. № 4 (далі-порядок), відключення окремих приміщень багатоквартирних житлових будинків не передбачено.

Згідно даного порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку від систем центрального опалення його власники повинні звернутися з заявою до міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (далі - комісія), з письмовою заявою про відключення від мережі центрального опалення і гарячого водопостачання. Комісія створюється рішенням органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку відносно прийняття рішення про відключення багатоквартирного житлового будинку від системи центрального опалення і гарячого водопостачання будинку, яке повинно бути підтримано всіма власниками приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи, при цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власниками системи теплопостачання.

Отже, як встановлено матеріалами справи, згідно наданих позивачем пояснень (вх. ГСОО №28056/2012 від 13.09.2012р.), припинення подачі теплової енергії на даний об'єкт (нежитлові приміщення підвалу, загальної площі 126,2 м2, які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Черняховського, 11), який передано Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) в строкове платне користування відповідачу (орендарю), на підставі договору оренди нежитлового приміщення №28/58 від 25.07.2005 року, тягне за собою технічне переобладнання приміщення, що можливо лише за умови розробки відповідачем відповідного проекту та погодження його з балансоутримувачем та теплопостачальною організацією.

Також слід врахувати, що відповідно до п. 4.4 договору оренди від 25.07.2005р. даного приміщення, його капітальний ремонт, реконструкція, технічне переобладнання, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводиться лише з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої в установленому порядку.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на відключення приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 11 від теплопостачання та звернення до власника приміщення чи відповідного органу, у відповідності до встановленого порядку.

Разом з тим, згідно облікових даних підрозділу КП „Теплопостачання міста Одеси" - експлуатаційного ремонтного району (ЕРР-6) в приміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 11, 13 теплова енергії подається згідно графіку роботи котельної, претензій на якість теплопостачання від мешканців зазначених будинків з 2008 року по теперішній час не надходило, що підтверджується актами служби енергонагляду підприємства позивача від 13.03.2009 року та 16.11.2010 року, де зазначено, що в приміщення постачається теплова енергія та прибори опалення теплі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач свої зобов'язання за договором №2457 від 01.11.2006р. виконав належним чином та правомірно здійснював теплопостачання об'єкта відповідача протягом періоду з 01.10.2011 року по 01.06.2012 року, включно, між тим, відповідач безпідставно відмовляється від сплати за поставлену теплову енергію.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Положеннями п. 6.4 договору встановлено, що кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання, за період з жовтня 2011 року червень 2012 року включно, становить 30 614,65 грн., яка визначена на підставі тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2008 р. N 1612, а з 01.01.2011 року - Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси", згідно спожитого відповідачем обсягу теплової енергії, визначеного розрахунковим способом у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Із вищезазначених обставин справи вбачається, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №2457 від 01.11.2006р., а саме прострочив строки сплати за фактично спожиту теплову енергію.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Посилання відповідача щодо наявності непереборних обставин а, також неможливості використання приміщення розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 11, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне:

Приміщення, яке розташоване по вул. Черняховського, 11, знаходиться у власності Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради та передано в оренду відповідачу, згідно умов договору оренди до 25 липня 2012 року.

Відповідно до п. 4.2. договору оренди від 25.07.2005р., орендар - відповідач зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого приміщення, своєчасно проводити капітальний та поточний ремонт приміщення, запобігати його пошкодженню і псуванню.

При цьому, відповідач не припиняє дію договору оренди з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, в зв'язку з відсутністю можливості використовувати приміщення за призначенням та протягом трьох років не приймає ніяких заходів, щодо його ремонту, але зазначає про неможливість його використання, в зв'язку з аварією на каналізаційній мережі, яка сталась у 2008 році.

Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу, підтверджуючого наявність причинно наслідкового зв'язку між аварією міської каналізаційної мережі - інженерної споруди, що обслуговується фахівцями відповідної міської організації (ЖКС „Фонтанський") та діями надзвичайної, непереборної сили, як і жодного висновку спеціалізованої організації, щодо неможливості здійснення ремонту дільниці каналізаційної мережі та приведення приміщення у нормальний стан вже протягом трьох років.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед КП "Теплопостачання міста Одеси", наявності форс-мажорних обставин та не надано будь яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог КП "Теплопостачання міста Одеси" та стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії №2457 від 01.11.2006р. у розмірі 30614,65 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за період з 01.10.2011р. по 01.06.2012р. у розмірі 2071,70 грн. вважає розрахунок вірним, обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню.

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить -2071,70 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних з порушення зобов'язань за договором №2457 від 01.11.2006р., у розмірі 411,94 грн. встановив, що позивач допустив помилку, в зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок та встановив, що сума 3% річних перевищує суму заявлену позивачем до стягнення.

Отже, з урахуванням того, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення розміру позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлені позивачем суму 3% річних до стягнення нараховані за розрахунком позивача та які безпосередньо заявлені у позові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості за договором підряду №2457 від 01.11.2006р. у розмірі 33 098,29 грн., з яких 30 614,65 грн. -основний борг, 2071,70 грн. -пеня та 411,94 грн. -3% річних.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Громадської організації "Наші діти" (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 13, код ЄДРПОУ 19206649) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (юридична адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, адреса для кореспонденції: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, р/р 26036300035763 в ПАТ „Державний ощадний банк України", МФО 388078, код ЄДРПОУ 34674102) 30614/тридцять тисяч шістсот чотирнадцять/грн. 65 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 2071/дві тисячі сімдесят одну/грн. 70 коп. -пені, 411/чотириста одинадцять/грн. 94 коп. -3% річних та 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 24.09.2012р.