Рішення № 26150906, 12.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-42/4597-2012 12.09.12

За позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" м. Луганська

до Державного підприємства "Вугілля України" м. Києва

третя особа Публічне акціонерне товариство "Центренерго" м. Києва

про зобов'язання прийняти товар.

Колегія суддів Паламар П.І. - головуючий,

Головіна К.І.,

Ковтун С.А.

Представники:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

від третьої особи Гаврись Я.Б.

СУТЬ СПОРУ:

у квітні 2012 року Державне підприємство "Луганськвугілля" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору поставки вугілля № 08-10/1-ЕН від 1 лютого 2010 р. він в лютому 2011 року відвантажив останньому залізничним транспортом 5259 т вугілля на Трипільську ТЕС.

Всупереч умов указаного договору відповідач відвантажену продукцію в установленому порядку не прийняв та не оплатив.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов та зобов'язати відповідача прийняти зазначені обсяги вугільної продукції.

У судове засіданні представники сторін не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені в установленому порядку.

У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, порушення позивачем умов договору під час виконання обов'язку постачати якісне вугілля.

Третя особа у письмових поясненнях, її представник у судовому засіданні просили у позові відмовити, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 лютого 2010 року між сторонами по справі було укладено договір поставки вугілля № 08-10/1-ЕН, згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитам і з якісними характеристиками наведеними в договорі, а відповідач - прийняти та оплатити одержану вугільну продукцію.

Поставку вугілля передбачено здійснювати залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно правил "Інкотермс", партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002) (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами - до повного виконання зобов'язань.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представника третьої особи, наявною у матеріалах справи копією вищезгаданого договору.

На виконання умов договору позивач в лютому 2011 року відвантажив відповідачу залізничним транспортом 5259 т вугілля на Трипільську ТЕС, що підтверджується частково поясненнями третьої особи, наявними у справі квитанціями про приймання вантажу №№ 49041205, 49041262, 49062920, 49062656, 49062888, 49081003, 49081037, 49081045, 49110406, 49110372, 49110307, 49134513, 49131022, 49134596, 49154701, 49154735, 49154107, 49182447, 49182439, посвідченнями про якість №№ 63 від 12 лютого 2011 р., 64 від 13 лютого 2011 р., 65 від 14 лютого 2011 р., 66 від 15 лютого 2011 р., 67 від 16 лютого 2011 р., 68 від 17 лютого 2011 р., 69 від 18 лютого 2011 р.

З метою документального оформлення поставок вугілля позивач супровідним листом (претензія) № 15-232 юр. від 5 квітня 2011 р. надіслав відповідачу акт приймання-передачі вугільної продукції № 62 від 6 квітня 2011 р., який відповідач не підписав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

У відповідності до умов п. 2.4 право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.

Порядок приймання вугілля за кількістю та якістю погоджений сторонами у розділі 5 договору.

Між сторонами по справі відсутні розбіжності щодо кількості поставленого позивачем вугілля. Спір виник щодо фактичних значень показників якості переданого вугілля.

Всупереч умов п. 5.6 договору за наявності різниці між показників якості вугілля, визначених у лабораторії вантажоотримувача, від даних, вказаних у посвідченнях про якість партій вугілля більшої за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 відповідач протягом 24 годин з моменту отримання результатів аналізу не викликав позивача для проведення спільного опробування.

Як вбачається з наявних у справі телеграм відповідача на адресу позивача, поданих третьою особою відомостей про надання послуг з перевезення вантажів та послуг, пов'язаних з перевезення вантажів, складених Трипільською філією ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" №№ 20020143 від 20 лютого 2011 р., 25020193 від 25 лютого 2011 р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 0000045, 0000046, 0000083 за лютий 2011 року залізничні вагони з поставленим позивачем вугіллям були розвантажені на Трипільскій ТЕС до часу направлення відповідачем виклику позивачу для проведення спільного опробування.

За таких обставин суд критично оцінює пояснення відповідача щодо якості переданого позивачем вугілля, показники якого визначені без дотримання погодженого порядку.

Оскільки доказів вчинення відповідачем правомірної відмови від прийняття товару, переданого позивачем, суду не надано, наявними у справі доказами підтверджується факт прийняття відповідачем всього обсягу відвантаженого позивачем на Трипільську ТЕС в лютому 2011 року вугілля, то суд вважає, що таке вугілля є переданим позивачем відповідачу за показниками якості, зазначеними у посвідченнях про якість №№ 63 від 12 лютого 2011 р., 64 від 13 лютого 2011 р., 65 від 14 лютого 2011 р., 66 від 15 лютого 2011 р., 67 від 16 лютого 2011 р., 68 від 17 лютого 2011 р., 69 від 18 лютого 2011 р.

За таких обставин позов про зобов'язання відповідача прийняти товар відповідно до вимог ч. 1 ст. 689 ЦК України підлягає задоволенню.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

позов Державного підприємства "Луганськвугілля" м. Луганська задовольнити.

Зобов'язати Державне підприємство "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, код 32709929) прийняти від Державного підприємства "Луганськвугілля" (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В, код 32473323) вугільну продукцію, відвантажену в лютому 2011 року (вантажоодержувач-Трипільська ТЕС), в кількості 5259 т згідно залізничних накладних з показниками якості, зазначеними у посвідченнях про якість №№ 63 від 12 лютого 2011 р., 64 від 13 лютого 2011 р., 65 від 14 лютого 2011 р., 66 від 15 лютого 2011 р., 67 від 16 лютого 2011 р., 68 від 17 лютого 2011 р., 69 від 18 лютого 2011 р.

Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) на користь Державного підприємства "Луганськвугілля" (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В, код 32473323) 1073 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Колегія суддів : П.І.Паламар - головуючий

К.І.Головіна

С.А.Ковтун