Рішення № 26150754, 17.09.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/80/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.12 Справа № 5009/2706/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна промислова компанія»(69002, м.Запоріжжя, вул.. Північне шосе, 3-г)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомонтаж»(69104, м. Запоріжжя, вул.. Ситова, 11, кв. 32; 69001, м.Запоріжжя, бул. Шевченка, б. 25-а)

про стягнення 74472 грн. 68 коп. основного боргу за договором № 190301/12 від 19.03.2012 р., 428 грн. 35 коп. річних процентів, 2141 грн. 81 коп. пені, 7447 грн. 26 коп. штрафу

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Максименко К.В., дов. від 23.04.2012 р.

Відповідача -не з'явився (Щербина Є.Є., дов. від 01.04.2012 р. № 89 - в судовому засіданні 29.08.2012 р.)

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 74472 грн. 68 коп. основного боргу за договором № 190301/12 від 19.03.2012 р., 428 грн. 35 коп. річних процентів, 2141 грн. 81 коп. пені, 7447 грн. 26 коп. штрафу.

Розгляд справи, призначений на 16.08.2012 р., відкладався до 29.08.2012 р., оголошувалася перерва до 17.09.2012 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 17.09.2012 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору поставки № 190301/12, укладеного з відповідачем 19.03.2012 р., в період 21.03.2012 р. по 03.05.2012 р. за видатковими накладними поставив останньому товар на загальну суму 74472 грн. 68 коп. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 74472 грн. 68 коп., яку позивач просить стягнути з товариства «Юженергомонтаж». Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно пунктів 7.1, 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 2141 грн. 81 коп. пені, нарахованої за період з 21.04.2012 р. по 11.07.2012 р., та 7447 грн. штрафу. Також, згідно ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 428 грн. 35 коп. річних процентів, нарахованих за період з 21.04.2012 р. по 11.07.2012 р.

Відповідач у відзиві на позов не висловив заперечень щодо суми основного боргу, заявленої до стягнення. При цьому, зазначив, що вимоги в частині нарахування штрафних санкцій та річних процентів вважає безпідставними, оскільки згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Штраф, розмір якого визначений п. 7.2 договору, не може нараховуватися за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки. Відповідальність у вигляді пені, яка нараховується за кожен день прострочення, вже встановлена у договорі за таке саме порушення у розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.1 договору) та застосовується до відповідача.

В судове засідання 17.09.2012 р., після оголошеної перерви представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не сповістив. Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 17.09.2012 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 19.03.2012 р. укладено договір поставки № 190301/12, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність покупцю товар -кабельно-провідникову продукцію та тару, а відповідач (покупець) прийняти товар та оплатити його вартість. Порядок розрахунків узгодженого сторонами п. 5.1 договору, яким передбачено, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, вказані в узгодженій сторонами специфікації.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 190301/12 від 19.03.2012 р. сторонами підписано Специфікації, що є Додатками № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, якими узгоджено найменування, кількість, вартість, строки та умови поставки та умови оплати. Відповідно до вказаних специфікацій оплата здійснюється по факту поставки продукції протягом 30 календарних днів. За видатковими накладними № Ю-00001619 від 21.03.2012 р., № Ю-00001909 від 30.03.2012 р., № Ю-00002028 від 03.04.2012 р., № Ю-00002103 від 05.04.2012 р., № Ю-00002104 від 05.04.2012 р., № Ю-00002468 від 20.04.2012 р., № Ю-00002580 від 24.04.2012 р., № Ю-00002792 від 03.05.2012 р., № Ю-00002793 від 03.05.2012 р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 74472 грн. 68 коп., який отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначених накладних та довіреності, видані уповноваженій особі відповідача. На оплату отриманого товару позивачем пред'явлено рахунки-фактури (а.с 34-40).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач вказує, що в порушення вимог договору відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо здійснення оплати отриманого товару не виконав. Листами № 155 від 08.06.2012 р. та № 166 від 22.06.2012 р. відповідач гарантував здійснити оплату за товар, отриманий від позивача, в найкоротші строки.

Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, заявлені позовні вимоги визнав. З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 74472 грн. 68 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 2141 грн. 81 коп., нарахованої за період з 21.04.2012 р. по 11.07.2012 р. з урахуванням поставок за кожною накладною, та 7447 грн. 26 коп. штрафу позивач обґрунтовує пунктами 7.1, 7.2 договору № 190301/12 від 19.03.2012 р., згідно до яких за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення., а в разі, якщо затримка в оплаті поставленого товару перевищує 30 днів, покупець зобов'язаний виплатити продавцю штраф в розмірі 10% від суми поставленого, але неоплаченого товару.

Стосовно заперечення відповідача щодо притягнення його до відповідальності шляхом пред'явлення вимог про стягнення штрафу та пені одночасно, що в даному випадку вважає застосуванням подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, суд зазначає наступне:

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. по справі № 06/5026/1052/2011.

У договорі № 190301/12 від 19.03.2012 р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

У відповідності до приписів ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Суд знаходить представлений розрахунок штрафних санкцій (пені та штрафу) обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару, розрахунок заявлених до стягнення річних процентів перевірено, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 428 грн. 35 коп., нарахованих за період з 21.04.2012 р. по 11.07.2012 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача спростовано вищевикладеним.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. 526, 549, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомонтаж»(69104, м. Запоріжжя, вул.. Ситова, 11, кв. 32, ЄДРПОУ 34640754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна промислова компанія»(69120, м.Запоріжжя, вул.. Мікояна, 22, кв. 6, ЄДРПОУ 31507980) 74472 (сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 68 коп. основного боргу, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 35 коп. річних процентів, 2141 (дві тисячі сто сорок одна) грн. 81 коп. пені, 7447 (сім тисяч чотириста сім) грн. 26 коп. штрафу, 1690 (одна тисяча шістсот дев'яносто) грн. 94 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 21 вересня 2012 року.

Суддя І.А. Попова