Рішення № 26150603, 18.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.12 р. Справа № 5006/12/130/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 16788,94грн. та розірвання договору №41/1 від 20.01.2009р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: ОСОБА_1 особисто;

По справі була оголошена перерва з 21.08.2012р. на 18.09.2012р. на 09год. 00хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 16788,94грн. та розірвання договору №41/1 від 20.01.2009р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №41/1 від 20.01.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за користування місцем для розміщення рекламоносіїв, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 16788,94грн. Крім того позивач зазначає, що відповідачем не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями розміщення зовнішньої реклами, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору, у зв'язку із чим позивач просить суд розірвати договір.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.08.2012р. проти позову заперечує та зазначає, що оригінал договору №41/1 від 20.01.2009р. ним підписано не було, крім того відповідач зазначає, що оплата ним не здійснювалася оскільки лайтбокси не встановлювалися.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив :

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №41/1 від 20.01.2009р. надано дозвіл Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (лайтбокси розміром 1,2*1,8м. - 6шт.) за адресами: пр-т Леніна (район «АМІ»), б. 50-років Жовтня, 13, 36, пр-т Перемоги, 16, 32, пр-т Металургів, 62 терміном на 5 років.

На виконання даного рішення між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Адміністрація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Розповсюджувач зовнішньої реклами) 20 січня 2009р. було укладено договір №41/1.

Відповідно до умов укладеного договору (п.1.1.) Адміністрація надає, а Розповсюджувач приймає в тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами: розміщення лайтбоксів розміром 1,2*1,8м. - 6шт. за адресами: пр-т Леніна (район «АМІ»), б. 50-років Жовтня, 13, 36, пр-т Перемоги, 16, 32, пр-т Металургів, 62.

Відповідно до п.2.1 договору термін цього договору становить 5 років з 20.01.2009р. до 20.01.2014р. Договір може бути достроково припинено за згодою сторін або за ініціативою однієї із сторін. (п.2.2. договору).

Згідно п.3.1.1 договору Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний внести протягом 10 робочих днів, із дня отримання договору до міського бюджету встановлену договором плату в повному обсязі, а при надання розстрочки платежу, перший платіж.

За приписами п.4.1 договору за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, Розповсюджувач протягом всього строку дії договору згідно п.2.1., щоквартально до 20 числа першого місяця поточного кварталу сплачує на рахунок міського бюджету м. Маріуполя 1199,21грн.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

У зв'язку із несплатою відповідачем суми за користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами позивачем було надіслано на його адресу претензію №3 від 24.02.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 15589,73грн. На дану претензію відповідачем було надано відповідь №05-10 від 19.01.2010р., в якій відповідач повідомляв виконком м. Маріуполя, що у зв'язку із важким фінансовим станом та відсутністю замовників ним не використовувалися місця для розміщення реклами, а отже і відсутні кошти на сплату орендних платежів.

Відтак за розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 16788,94грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067.

Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до приписів ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частиною 1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно п.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

20.01.2009р. за №41/1 виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення «Про надання дозволу на розміщення конструкцій зовнішньої реклами фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1».

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником, що саме було передбачено за умовами п.4.1 Договору №41/1 від 20.01.2009р. між позивачем та відповідачем.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно приписів статей 759, 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню плати за користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №41/1 від 20.01.2009р. належним чином не виконав, плату за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами за період з лютого 2009р. по квітень 2012р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 16788,94грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 16788,94грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що фактично договір ним не було виконано, оскільки він не встановлював лайтбокси, а також те, що він не підписував оригінал договору судом не приймаються з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія договору, яка підписана відповідачем та засвідчена його печаткою.

Щодо невиконання умов договору, а саме не використання наданих відповідачеві місць для розміщення зовнішньої реклами суд повторно зазначає, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Отже, укладаючи договір відповідач зобов'язався виконувати його умови, зокрема, вносити щомісячні орендні платежі. Умови щодо звільнення відповідача від сплати передбачених щомісячних орендних платежів у разі не використання ним місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами спірним договором не передбачено.

Крім того в матеріалах справи є лист ОСОБА_1 №05-10 від 19.01.2010р., в якому відповідач повідомляв виконком м. Маріуполя про неможливість сплати заборгованості, у зв'язку із важким фінансовим станом, відсутністю замовників та невикористання наданих місць для розміщення реклами.

Однак суд зазначає, що відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За приписами ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже приватні підприємці несуть персональну відповідають за успіх або невдачу своєї підприємницької діяльності, крім того укладання спірного договору було правом відповідача, а не його обов'язком.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

При цьому, згідно вимог передбачених ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до приписів ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати підтверджується матеріалами справи. При цьому дані порушення за висновком суду є істотними та систематичними, оскільки у період з лютого 2009р. по квітень 2012р. відповідачем не було здійснено жодного платежу за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами. Тобто з моменту укладання договору жодних платежів здійснено не було, належних відрахувань до бюджету не поступало.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем умов договору №41/1 від 20.01.2009р. в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений та жодних заперечень проти цих вимог відповідачем надано не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору №41/1 від 20.01.2009р. підлягають задоволенню.

Враховуючи важкий фінансовий стан відповідача суд дійшов висновку за власною ініціативою розстрочити виконання рішення на 8 місяців.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 11, 391, 509, 525, 526, 610-611, 626, 627, 629, 632, 651, 653, 759, 762, 785 ЦК України, ст.ст. 42, 67, 174, 202 ГК України, ст.ст.11, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.16 Закону України "Про рекламу" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2,4-3,4-6,12,15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 16788,94грн. та розірвання договору №41/1 від 20.01.2009р., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (міський бюджет м. Маріуполя, р/р 31413544700051 у банку ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 24060300, код ЄДРПОУ 34686694) заборгованість в сумі 16788,94грн.

Розстрочити виконання судового рішення на вісім місяців рівними частками із щомісячною сплатою з жовтня 2012р. по квітень 2013р. включно по 2000,00грн. та у травні 2013р. - 2788,94грн.

Розірвати договір №41/1 від 20.01.2009р. укладений між виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 2682,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.09.2012р.

Суддя Тоцький С.В.