Рішення № 26150514, 19.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.12 р. Справа № 5006/43/90/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Мозковій Н.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Брус О.М. за довіреністю

Від відповідача: Прохорова Н. Є., Бойко М. Ю. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ

до відповідача: Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р. в сумі 20 762,87грн., з яких 17 924,83 грн.- сума заборгованості за лізинговими платежами, 785,47грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1 328,40грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання

В судовому засіданні 06.09.2012р. оголошувалась перерва до 19.09.2012р. 09 год. 00хв.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р. в сумі 20 762,87грн., з яких 17 924,83 грн.- сума заборгованості за лізинговими платежами, 785,47грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1 328,40грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 647/6 від 24.07.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість з лізингових платежів у розмірі 17 924,83 грн., що стало підставою для нарахування суми інфляції у розмірі 785,47грн. та 3% річних в сумі 724,17грн. та неустойки - 1 328,40грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 230 Господарського кодексу, ст.ст. 526, 527, 549, 610, 624, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст. 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 1, 12, 16, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с. 65-67), в якому пояснив, що істотною умовою домовленостей, закріплених у загальних умовах, є обов'язок сторін при підрахунку відшкодування використовувати курс НБУ на день передачі предмету лізингу, а при підрахунку комісійної винагороди використовувати курс НБУ на день здійснення платежу та вказав на невірне застосування Позивачем методу підрахунку щомісячних лізингових платежів, що обумовлює відсутність основного боргу та застосування правових наслідків, встановлених договором або законом.

06 вересня 2012р. Позивач надав письмові пояснення з урахуванням поданого Відповідачем відзиву та вказав, що виходячи зі змісту Загальних умов договору, Відповідач зобов'язаний був відповідно до умов договору сплачувати самостійно обчислені суми Лізингових платежів на дату платежу, вказану в графіку лізингових платежів, із застосуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на вказану в Графіку лізингових платежів дату платежу, а також наголосив на тому, що Відповідачем не вірно обрано спосіб поділу та обрахунку і сплати окремих частин лізингового платежу, що призвело до виникнення заборгованості, хоча жоден з пунктів не передбачає такого порядку оплати, а тільки розкриває та називає ці складові Лізингового платежу.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2008р. між позивачем (далі -лізингодавець) та відповідачем (далі -лізингоодержувач) підписано загальні умови фінансового лізингу № 647/LD (а.с.а.с 21-32), відповідно до яких лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця предмет лізингу (відповідно до встановлених лізингоодержвачем специфікацій та умов) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах визначених договором та загальними умовами (п. 1.1 загальних умов). Після закінчення строку лізингу, предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача по викупній вартості, вказаній в договорі лізингу, при умові повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, визначених в договорі лізингу та загальних умовах (п. 1.2 загальних умов).

Пунктом 1.4 загальних умов встановлено, що строк лізингу починається з дати передачі та закінчується датою викупу або повернення предмету лізингу лізингодавцеві за умови повного розрахунку по платежах, якщо інше не встановлено умовами договору лізингу.

Згідно з п. 3.1 загальних умов, дата та місце поставки узгоджуються лізингодавцем та лізингоодержувачем і визначається в договорі лізингу. Передача лізингоодержувачу предмета лізингу та документів до нього оформлюється підписанням сторонами акту приймання -передачі, який підтверджує комплектність предмету лізингу, а також відсутність у нього дефектів, які можна виявити при зовнішньому огляді.

Складові лізингових платежів, їх суми та дати внесення платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатку до договору (п. 6.1 загальних умов).

Пунктом 6.2 загальних умов, визначений склад лізингових платежів, який включає в себе: перший лізинговий платіж, який складається з:

a) комісії за організацію, яка розраховується як гривневий еквівалент, суми визначеної в додатку, помноженої на курс платежу;

b) аванс ціни предмету лізингу є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс платежу (п. 6.2.1 загальних умов);

Періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми визначної в графіку, помноженої на курс платежу та складається з:

a) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі;

b) комісійної винагороди лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одна) гривню. В будь-якому випадку сума лізинговому платежу не може бути меншою, ніж розмір відшкодування;

та наступних змінних складових:

ПДВ на суму нарахованих до сплати відсотків, згідно з пп. b), що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмету лізингу (п. 6.2.2 загальних умов).

В п.7.2 загальних умов зазначено, що у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за договором Лізингу, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в Повідомленні про Лізинговий платіж.

Відповідно до п.9.1 Договору у випадку припинення дії Договору Лізингу Лізингоодержувачем або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю з будь-якої причини Лізингоодержуач зобов'язаний передати Предмет Лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному лізнгодавцем протягом 10 робочих днів, починаючи з дати отримання відповідної вимоги Лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково.

07 серпня 2008 р. між сторонами укладено Договір фінансового лізингу № 647/6-LD(а.с.17), відповідно до умов якого визначено предмет лізингу: автомобіль марки ИЖ, модель 27175-036 2007р., з об'ємом двигуна 1568, колір червоний, реєстраційний номер АА 5132 НО, кузов XWK27175070013684; дата отримання транспортного засобу: 07.08.2008р., дата повернення /викупу транспортного засобу: 06.08.2013р.

До укладеного договору між сторонами було підписано, зокрема, Додаток №1-Специфакцію (а.с.18).

Додатком № 2 до договору фінансового лізингу є «Графік платежів» (а.с.19), яким встановлені строки сплати лізингових платежів, розміри лізингових платежів, відшкодування, включаючи ПДВ, комісія за організацію включаючи ПДВ.

Даний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

07 серпня 2008р. між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі майна по договору № 647/6-LD фінансового лізингу від 31.01.2008р. (а.с20) відповідно до якого Лізингодвець передав, а Лізингоодержувач прийняв предмет лізингу.

Листом №85 від 09.02.2012р. Відповідач повідомив Позивача про дострокове припинення договору фінансового лізингу №647/2 від 24.07.2008р. через один місяць після отримання даного повідомлення Позивачем, про готовність на протязі місяця сплатити платіж в розмірі трьох періодичних платежів за дострокове розірвання договору.

Листом №445 від 02.03.3012 Позивач у відповідь на вищевказаний лист Відповідача повідомив його про існуючу заборгованість станом на 01.03.2012р. в розмірі 20 275,51грн., а також звернув увагу що повернення предмету лізингу здійснюється за умови повного розрахунку по платежах.

Актом приймання-передачі від 28.05.2012р. предмету лізингу повернуто Лізингодавцю.

Посилаючись на порушення Відповідачем умов Договору та графіку сплати лізингових платежів, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати 3% річних, інфляційної індексації, неустойки.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг" та умовами укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених їх умовами.

Згідно ст.524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Відповідно до ч.2 вказаної статті якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.6.1 Загальних умов договору фінансового лізингу, складові Лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку Лізингових платежів у Додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

За приписами п.6.2.2 Договору періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми визначної в графіку, помноженої на курс платежу та складається з:

a) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі;

b) комісійної винагороди лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одна) гривню.

Таким чином, загальними умовами фінансового лізингу передбачено, що еквівалент означає щодо ціни предмета лізингу - суму в гривнях, перераховану з суми в Доларах США за курсом передачі; щодо першого лізингового платежу - суму в гривнях, перераховану по курсу на день підписання Договору; по відношенню до Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з цим Договором - суму в гривнях, перераховану з суми в Доларах США за курсом платежу.

Отже, лізинговий платіж сплачується за офіційним курсом валют, встановленим Національним Банком України на Дату платежу та включає у себе (в цій сумі) частину платежу, яка є відшкодуванням та частину платежу, яка є комісією Лізингодавця.

Отже, посилання Відповідача на невірне застосування Позивачем методу розрахунку лізингових платежів судом відхиляються, з огляду на правомірність запровадженого Позивачем підходу із визначення суми лізингового платежу в гривневому еквіваленті.

Що стосується посилань Відповідача на отримані ним повідомлення про лізинговий платіж, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 п.п.6.6 загальних умов, у разі, якщо офіційний курс обміну валюти НБУ, який діє на дату повідомлення на співпадає з офіційним курсом обміну валюти НБУ на дату платежу, Лізингодавець здійснює перерахунок Лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні.

Разом з тим, повідомлення не є підставою для сплати лізингового платежу, оскільки такою підставою, відповідно до п.6.1 Загальних умов договору, є графік лізингових платежів.

Крім того, суд враховує, що згідно абз.4 п.6.6 Загальних умов договору, якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин повідомлення, він не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів відповідно до графіку лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку у визначену дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження іншого Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім сплачувалися лізингові платежі не в повному обсязі, що дозволяє стверджувати про наявність порушення грошового зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Враховуючи, що арифметичний розрахунок лізингових платежів (а.с.33) відповідає умовам договору, суд дійшов висновку про правильність визначення Позивачем основного боргу в сумі 17 924,83 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також нараховані за весь період прострочення 3% річних та інфляційну індексацію.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних та інфляційної індексації за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановив, що такі вимоги також підлягають задоволенню відносно 3% в сумі 724,17грн.; відносно інфляційної індексації в сумі 785,47грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування неустойки у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 7.2 договору лізингу, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Здійснивши перевірку арифметичного розрахунку неустойки за період з 01.03.2012р. по 06.08.2012р. (по дату подачі позову, як це зазначив представник Позивача у судовому засіданні) за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство", суд встановив, що такий розрахунок відповідає умовам договору та вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", проте зроблений з арифметичної помилкою, отже вимоги про стягнення неустойки за договором фінансового лізингу в сумі 1 328,40грн. підлягають задоволенню частково у сумі 1 139,36 грн.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ до відповідача Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р. в сумі 20 762,87грн., з яких 17 924,83 грн.- сума заборгованості за лізинговими платежами, 785,47грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1 328,40грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання задовольнити частково.

Стягнути з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Артема, б.13, код ЄДРПОУ 20336647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, б.22/1, код ЄДРПОУ 33942232) заборгованість 20 762,87грн., з яких 17 924,83 грн. - сума заборгованості за лізинговими платежами, 785,47грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1 139,36 грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Артема, б.13, код ЄДРПОУ 20336647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, б.22/1, код ЄДРПОУ 33942232) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 594,85 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.