Рішення № 26150488, 20.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/8890-2012 20.09.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Козаковій І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Квазар"

третья особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві

про стягнення 3246012,44 грн. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу

за участю представників сторін:

прокурор: Давиденко О.В. посвідчення № 415

від позивача: Кульчицька О.М. за довіреністю від 11.02.12

від відповідача: Сидоренко В.А. за довіреністю від 18.04.11

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Подільського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві до Публічного акціонерного товариства "Квазар" про стягнення 3246012,44 грн. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу.

Ухвалою суду від 25.07.2012 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач, в порушення ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України, в період з 01.11.2011 року до 07.03.2012 року самовільно здійснював використання підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чи заподіяв збитки державі на суму 3246012,44 грн.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву та письмовими поясненнями, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що станом на 13.12.202 року відповідач тричі звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, та у встановлені законодавством строки відповідей не отримував, що свідчить про те, що в період з 01.11.2011 року до 07.03.2012 року відповідач здійснював спеціальне водокористування згідно принципу мовчазної згоди. Враховуючи наведене, а також те, що посадові особи відповідача не були притягнуті до адміністративної відповідальності за складом відповідного правопорушення, у відповідача відсутня вина в заподіянні державі збитків на суму, яка заявлена прокурором до стягнення з відповідача.

Третьою особою, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, письмово пояснено суду, що відповідачу було обґрунтовано та законно було відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування, оскільки відповідачем під час подачі документів для видачі дозволу було не дотримано ряд вимог чинного законодавства, надані документи містили недоліки та наданий пакет не відповідав вимогам законодавства.

Третьою особою зазначено, що відповідач не був позбавлений права звернутись до адміністративного суду з позовом про оскарження бездіяльності або незаконних дій Управління, або з вимогою про спонукання останнього видати дозвільні документи, проте, не скористався таким правом. Щодо порушення строків розгляду заяв відповідача, третьою особою пояснено суду, що Управління не мало на меті порушити завідомо права та законні інтереси відповідача в наведених публічно-правових відносинах.

Третя особа заперечила проти застосування до даних правовідносин принципу мовчазної згоди, оскільки він підлягає застосуванню в разі подання суб'єктом господарювання необхідних документів в повному обсязі, проте, у даному випадку Управлінням було відмовлено відповідачу у видачі дозволу саме з причини подання заяви та документів не в повному обсязі

14.09.2012 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаної з нею іншої справи за адміністративним позовом відповідача до позивача, рішення якого може вплинути на рішення господарського суду міста Києва.

Наведене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідачем до клопотання додано його адміністративний позов до Державної екологічної інспекції в м. Києві про визнання протиправними дій Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища м. Києва та визнання рішення, яке оформлено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.01.2012 року протиправним.

Проте, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що Окружним адміністративним судом міста Києва за наведеним позовом відповідача відкрито провадження в адміністративній справі, що унеможливлює зупинення провадження у даній справі з підстав, на яких наполягає відповідач.

20.09.2012 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, відповідно до якого відповідач просив суд призначити у справі науково-правову експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо розкриття правової природи застосування принципу мовчазної згоди в дозвільній системі у сфері здійснення господарської діяльності в Україні.

Наведене клопотання судом не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»зазначено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судом встановлено, що питання, яке запропоновано відповідачем для поставлення перед експертом є правовим, таким, що чинним законодавством віднесено до компетенції суду та не потребує спеціальних знань в розумінні ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві було видано Публічному акціонерному товариству «Квазар»Дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-461-Кіє терміном дії з 01.07.2010 року до 31.10.2011 року. Дозвіл видано щодо водного об'єкту: підземні води з трьох артезіанських свердловин, 60//Чер.Днепр.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2011 року, 01.11.2011 року, 01.12.2011 року, 30.01.2012 року відповідач звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з заявами про видачу Дозволу на спеціальне водокористування щодо об'єкту: підземні води з трьох артезіанських свердловин.

Листами від 13.10.2011 року, 24.11.2011 року, 24.01.2012 року, 01.02.2012 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві було відмовлено відповідачу у видачі дозволу на спеціальне водокористування. Такі відмови були вмотивовані тим, що подані відповідачем документи підлягають доопрацюванню у зв'язку з низкою виявлених недоліків.

За результатами розгляду заяви відповідача від 02.03.2012 року, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві 07.03.2012 року було видано Публічному акціонерному товариству «Квазар»Дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-461-Кіє терміном дії з 07.03.2012 року до 07.03.2015 року. Дозвіл видано щодо водного об'єкту: підземні води - три існуючі артезіанські свердловини, 60//Чер.Днепр.

28.04.2012 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва відповідно до вимог ст.ст. 15, 20, 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", на вимогу Прокуратури Подільського району міста Києва від 12.04.2012 року, проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Квазар», за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 28.04.2012 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що термін дії дозволу на спеціальне водокористування № УКР-461-Кіє від 01.07.2010 року вичерпано 31.10.2011 року, дію дозволу подовжено 07.03.2012 року, та, таким чином, ПАТ «Квазар»в період з 01.11.2011 року по 07.03.2012 року самовільно здійснював використання підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чи порушив ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно журналу ПОД-11 ПАТ «Квазар»самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, в порушення ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України, із підземних джерел забрано прісної води: зі свердловини № 7: з 07.11.2011 року по 08.12.2011 року -5571 куб.м., з 08.12.2011 року по 09.01.2012 року - 15360 куб.м., з 09.01.2012 року по 07.02.2012 року - 17272 куб.м., з 07.02.2012 року по 07.03.2012 року - 20348 куб.м., зі свердловини № 5: з 08.11.2011 року по 08.12.2011 року -13840 куб.м.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої в Мін'юсті від 14.08.2009 року за № 767/16783, було виконано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі ПАТ «Квазар»внаслідок самовільного забору підземних вод на госппобутові потреби, відповідно до якого загальна сума заподіяних відповідачем державі збитків становить 3246012,44 грн.

Господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 6 Водного кодексу України передбачено, що водні об'єкти є виключною власністю народу України, який здійснює право власності на води через місцеві Ради народних депутатів. Місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього середовища, координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої Ради, формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно із статтею 48 цього кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 49 вищезазначеного Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснене спеціальне водокористування без наявності відповідного дозволу, чим порушені вимоги ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, а також ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.04.2012 року.

Згідно статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

У відповідності до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Як зазначалось, у зв'язку з порушенням відповідачем норм природоохоронного законодавства відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої в Мін'юсті від 14.08.2009 року за № 767/16783, було виконано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі ПАТ «Квазар»внаслідок самовільного забору підземних вод на госппобутові потреби, відповідно до якого загальна сума заподіяних відповідачем державі збитків становить 3246012,44 грн.

Прокурор звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3246012,44 грн. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу.

Відповідач стверджує, що він мав право здійснювати діяльність із забору підземних вод без дозволу на спеціального водокористування, посилаючись на наявність підстав для застосування принципу мовчазної згоди у відповідності до положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Суд частково приймає до уваги твердження відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Статтею 4-1 наведеного закону передбачено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, Клопотання водокористувачів розглядаються, а дозволи видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

Таким чином, принцип мовчазної згоди може бути застосований до спірних правовідносин у разі, коли протягом місячного терміну з дня подання до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві відповідної заяви та повного обсягу документів, необхідних для видачі дозволу на спеціальне водокористування, зазначеним органом не було направлено рішення про відмову у видачі дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 19.08.2011р., 02.11.2011р., 01.12.2011р. подавались до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві заяви про видачу дозволу на спеціальне водокористування, щодо яких Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві йому було відмовлено у видачі дозволу, відповідно, листами: № 06-07/6864/2450 від 13.10.2011р., 06-07/9217/3563 від 24.11.2011р., 06-07/10322 від 24.01.2012р.

Лист № 06-07/6864/2450 від 13.10.2011р. направлений відповідачу з порушенням встановленого законодавством місячного терміну, проте, дослідження підстав відмови свідчить про відсутність повного обсягу документів, необхідних для видачі дозволу.

Так, у листі зазначено про відсутність діючих умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, а також, відсутність затверджених у встановленому порядку гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водний об'єкт (Сирецький струмок) з дощовими і талими водами.

Як зазначалось, згідно приписів Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»принцип мовчазної згоди можливо застосувати тільки у тому випадку, коли суб'єктом господарювання разом із відповідною заявою наданий повний обсяг документів. У даному випадку, зазначене відповідачем не дотримано, а тому принцип мовчазної згоди до правовідносин, що виникли внаслідок направлення відповідачу відмови у видачі дозволу листом № 06-07/6864/2450 від 13.10.2011р. застосований бути не може.

Дослідження судом листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві № 06-07/9217/3563 від 24.11.2011р. з урахуванням пояснень представників третьої особи свідчить, що ним не визначено, що відповідач не дотримався порядку надання повного обсягу документів, а лише зазначено про розбіжності та суперечності у даних документів, доданих до заяви про видачу дозволу. Суд зазначає, що наявність будь-яких розбіжностей у даних документів свідчить лише про їх невідповідність певним умовам і таке неможливо ототожнити з відсутністю документів у розумінні положення про «повний обсяг документів»зазначений у визначенні принципу мовчазної згоди (ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).

Проте, зазначений лист № 06-07/9217/3563 направлений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві 24.11.2011р., тобто з дотриманням встановленого законодавством для розгляду заяви місячного строку, тому застосування принципу мовчазної згоди у даному випадку теж неможливо.

Листом № 06-07/10322 від 24.01.2012р. відповідачу також відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування, а дослідження підстав відмови, свідчить про розбіжності та суперечності у даних документів, доданих до заяви і не свідчить про неподання відповідачем для розгляду повного обсягу необхідних документів. При цьому, як встановлено судом заяву про видачу дозволу відповідачем подано 01.12.2011р., а відмова направлена 24.01.2012р.

У даному випадку Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві порушено встановлений законодавством місячний термін на направлення відмови, а тому до спірних правовідносин цілком застосовний принцип мовчазної згоди і у відповідності до такого принципу відповідач набував право на провадження дій із забору підземних вод без отримання дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.2012р.

Як вбачається з розрахунку розміру шкоди його, проведено з урахуванням обсягів забраної відповідачем води із свердловини № 7 за період з 08.11.2011 по 07.03.2012 р в обсязі 58551 куб. м, свердловини № 5 за період з 08.11.2011 по 08.12.2011 р в обсязі 13840 куб. м.

З урахуванням встановленого судом права відповідача на провадження дій із забору підземних вод без отримання дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.2012р. позивачем необґрунтовано обраховані збитки з обсягів води забраної із свердловини № 7 за період з 09.01.2012 по 07.03.2012 р в обсязі 37620 куб. м, що призвело до необґрунтованого визначення розміру збитків в сумі 1686880,80 грн. В цій частині вимоги прокурора є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу в сумі 1559131,64 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 20, 39, 40, 46, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 5, 6, 44, 48, 49, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 1, 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві до Публічного акціонерного товариства "Квазар" про стягнення 3246012,44 грн. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу -задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 4, ЄДРПОУ 14314038) на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві (04071, м. Київ, вул.. Набережно-Лугова, 4) збитки за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу в сумі 1559131,64 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 4, ЄДРПОУ 14314038) на користь Державного бюджету України (р/р 31215206783001, одержувач - ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 31182,64 грн.

В судовому засіданні 20.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2012 року.

Суддя С.А. Гончаров