Рішення № 26150015, 18.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.12 р. Справа № 5006/20/97/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 15742,16грн.

представники сторін:

від позивача: Вінтоняк Д.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 15723,09грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 7762,38грн., пені в розмірі 7762,38грн., 3% річних у розмірі 98,86грн., інфляційних втрат в сумі 99,47грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №41-ж1 на відпускання теплової енергії від 15.02.2006 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 7762,38грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №41-ж1 на відпускання теплової енергії від 15.02.2006, дислокацію до договору №41-ж1 на відпускання теплової енергії від 15.02.2006, акт №249 від 08.10.2010 про підключення центрального опалення, акт від 15.10.2011 про підключення центрального опалення, картку обліку витрат теплової енергії, рахунки-фактури, копії реєстрів на вручення рахунків-фактур, фіскальні чеки поштового відділення.

До прийняття рішення по справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог №474/01 від 12.09.2012 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за одержану теплову енергію за договором №41-ж1 на відпускання теплової енергії від 15.02.2006 у сумі 15742,16грн., у тому числі основний борг в сумі 7762,38грн., пеню у сумі 7762,38грн., 3% річних у сумі 108,70грн., інфляційних втрат у сумі 108,70грн.

Дану заяву від 12.09.2012 суд розцінює як заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг в сумі 7762,38грн., пеню у сумі 7762,38грн., 3% річних у сумі 108,70грн., інфляційних втрат у сумі 108,70грн.

В судовому засіданні 18.09.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог №474/01 від 12.09.2012.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.02.2006 між Комунальним комерційним підприємством "Маріупольтепломережа", як постачальником (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як споживачем (відповідач) укладено договір №41-ж1 на відпускання теплової енергії (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати теплову енергію для об'єктів відповідача, перерахованих у додатку до договору, а відповідач зобов'язався щомісяця оплачувати послуги з теплопостачання згідно з об'ємами теплоспоживання (п. п. 1.1, 3.2 договору).

Відповідно до дислокації до договору об'єктом теплової енергії є магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою АДРЕСА_1 у м. Маріуполі.

Згідно п. 5.1 договору, цей договір набуває чинності та діє протягом 2 років, умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною угодою сторін у письмовій формі. Договір уважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, відповідно до п. 5.1 договору, строк його дії вважається пролонгованим на наступний рік.

Пунктом 2.2 договору визначено, нормативна тривалість опалювального періоду 183 дні. Початок і закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконкомом міськради. У випадку збільшення опалювального періоду проти нормативного, споживач сплачує всю вартість фактично отриманої теплової енергії.

Наказом директора Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" №226 від 14.04.2011 "Про закінчення опалювального сезону 2010-2011р.р." на підставі розпорядження Міського голови №167р від 12.04.2011 "Про закінчення опалювального сезону 2010-2011р.р." зобов'язано опалювальний сезон 2010-2011 закінчити з 20:00 годин 15.04.2011р.

Наказом директора Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" №200 від 10.04.2012 "Про закінчення опалювального сезону 2011-2012р.р." на підставі розпорядження Міського голови №174р від 09.04.2012 "Про закінчення опалювального сезону 2011-2012р.р." зобов'язано опалювальний сезон 2011-2012 закінчити з 20:00 годин 13.04.2011р.

Відповідно до п. 3.3 кількість теплової енергії, яка подається споживачу розраховується теплопостачальною організацією згідно підключеним розрахунковим або проектним тепловим навантаженням опалювальних будинків (споруджень) у відповідності з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат на паливо та теплову енергію на опалення житлових та громадських будинків, а також господарсько - побутові потреби в Україні КТМ 204", затвердженими Держжиткомунгосп України 14.12.1993, а при наявності засобів обліку - по приладам обліку, установленим на тепловому вводі споживача. Прилади обліку пломбуються в установленому порядку.

Відповідно до п. 4.5 договору споживач зобов'язався один раз на місяць направити свого представника для складання акту звірки за теплопостачання. При неявці представника для звірки до сплати виставляються рахунки згідно розрахункам споживача.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник зобов'язався забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії до об'єктів споживача відповідно до умов договору.

На виконання умов договору, позивачем у період з листопада 2010 по квітень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом №249 від 08.10.2010 про підключення центрального опалення, актом б/н від 15.10.2011 про підключення центрального опалення, які підписано сторонами без зауважень та надано позивачем до матеріалів справи.

Факт надання послуг теплопостачання позивачем відповідачу підтверджується рахунками-фактурами на зальну суму 11727,27грн.: №04-218739/01 від 26.04.2012 на суму 1003,29грн., №03-218739/01 від 26.03.2012 на суму 1406,30грн., №02-218739/01 від 23.02.2012 на суму 1485,72грн., №01-218739/01 від 26.01.2012 на суму 1065,06грн., №12-218739/01 від 23.12.2011 на суму 1110,12грн., №11-218739/01 від 24.11.2011 на суму 977,88грн., №10-218739/01 від 28.10.2011 на суму 9,70грн., №09-218739/01 від 21.09.2011 на суму 9,70грн., №08-218739/01 від 25.08.2011 на суму 8,76грн., №07-218739/01 від 26.07.2011 на суму 9,70грн., №06-218739/01 від 21.06.2011 на суму 9,70грн., №05-218739/01 від 23.05.2011 на суму 9,70грн., №04-218739/01 від 27.04.2011 на суму 621,18грн., №03-218739/01 від 24.03.2011 на суму 855,50грн., №02-218739/01 від 22.02.2011 на суму 920,25грн., №01-218739/01 від 27.01.2011 на суму 822,79грн., №12-218739/01 від 23.12.2010 на суму 735,34грн., №11-218739/01 від 26.11.2010 на суму 666,58грн., які отримані відповідачем та містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що споживач за одержану теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міськради, відповідно до виставлених рахунків, у строк до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, які встановлені з розрахунку споживання теплової енергії на протязі всього опалювального періоду: за опалення при розрахунку за приладами обліку на опалювальну площу 64,2 кв.м при тарифі 113,30грн. за 1 Гкал; за гаряче водопостачання за нормами споживання у випадку користування 0,3 куб.м за місяць при тарифі 5,38грн. за 1 куб.м.

Згідно п. 4.6 договору у випадку зміни тарифів, нові є обов'язковими для застосування сторонами.

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 12.03.2009 №89 "Про тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання, які надаються бюджетним організаціям та іншим споживачам (крім населення)" згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.2009 №57 "Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік", наказом НАК "Нафтогаз України" від 29.01.2009 №43 "Про затвердження прейскуранта на природний газ" та керуючись ст.ст. 7, 14, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Комунальному комерційному підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" встановлено тариф на централізоване опалення протягом опалювального періоду: при наявності приборів обліку у розмірі 667,56грн.за 1 Гкал з ПДВ, та тариф з гарячого водопостачання встановлено 32,32грн. за 1 куб.м.

Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 16.11.2011 №321 "Про тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання, які надаються бюджетним організаціям та іншим споживачам (крім населення)" Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, Комунальному комерційному підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" встановлено тариф на теплову енергію у розмірі 817,13грн.за 1 Гкал без ПДВ для потреб інших споживачів та тариф з гарячого водопостачання встановлено 38,60грн. за 1 куб.м.

Відповідач умови договору не виконав, за отримані послуги з постачання теплової енергії з листопада 2010 по квітень 2012 розрахувався частково в розмірі 3976,77грн,, що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем до матеріалів справи.

Крім того, як вбачається з обоснованого розрахунку заборгованості, наданого позивачем до матеріалів справи, на 01.11.2010 існувала заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11,88грн.

У зв'язку з тим, що відповідач за послуги з постачання теплової енергії розрахувався частково, виникла заборгованість в розмірі 7762,38грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та оплати ним наданих позивачем послуг з теплопостачання на суму 7762,38грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті боргу у сумі 7762,38грн., тому вимоги позивача в цій сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7762,38 грн.за період з 11.12.2010 по 31.05.2012 на підставі п. 4.3 договору.

Відповідно до п. 4.3. договору у разі несплати рахунку у вказаний термін, споживачу нараховується пеня згідно Закону України №543/96 ВР від 22.11.1996р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення оплати за споживання комунальних послуг" №686 ХІV від 20.05.1999 у розмірі 1% за кожний день прострочки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію, та, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", що відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги з теплопостачання, а також умови п. 4.3 договору, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1%.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, у зв'язку з арифметичними помилками та не врахуванням того, що якщо останній день оплати припадає на вихідний день, то останнім днем оплати вважається перший робочий день

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 11.12.2010 по 31.05.2012 становить 7444,78грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 108,70 грн. період з 01.11.2010 по 31.05.2012 та інфляційних втрат у розмірі 108,70 грн. за період з листопада 2010 по травень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 108,70грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його арифметично не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за визначені у розрахунку періоди становить 108,97грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 108,70грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" (вул. Гризодубової, буд. 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87534, ЄДРПОУ 33760279) суму основного боргу у розмірі 7762 (сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 38 коп., пеню у розмірі 7444 (сім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 78коп., 3% річних у розмірі 108 (сто вісім) грн. 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 108 (сто вісім) грн. 70 коп., судовий збір у розмірі 1577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 21.09.2012