Постанова № 26149887, 24.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2012 р. Справа № 5023/755/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД"на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 р. у справі № 5023/755/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД"простягнення 100 022,40 грн.за участю представників:

позивача: Ульченко Л.П.

відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична компанія" (надалі -"Компанія") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Крок ЛТД" про стягнення 100 022,40 грн. основного боргу, 500,71 грн. інфляційних втрат та 1 049,42 грн. 3 % річних (позовні вимоги в редакції заяви згідно зі ст. 22 ГПК України). В обґрунтування своїх вимог Компанія посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого згідно з Договором купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011 р. товару, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст.ст. 526, 530, 610, 625, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2012 р. (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Крок ЛТД" 100 022,40 грн. основного боргу, 500,11 грн. інфляційних втрат, 1 049,42 грн. 3 % річних та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю порушення відповідачем своїх зобов'язань, що зумовлює необхідність застосування норм ст.ст. 530, 692 ЦК України. Частково відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України, суд послався на помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 р. (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Гетьман Р.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з підстав правильного застосування судом норм матеріального права.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Крок ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 р., і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з порушенням судами ст. 43 ГПК України, що призвело до неправильного застосування норм чинного законодавства, що на підставі яких частково задоволено позовні вимоги.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що 10.01.2011 р. між Компанією (продавець) та ТОВ "Крок ЛТД" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 100111 (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти і оплатити товар, зазначений в специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, вартість за одиницю, кількість одиниць товару вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною справжнього договору. При цьому, сторонами погоджено загальну вартість товару, що поставляється за Договором, а саме: 100 022,40 грн., у т.ч. ПДВ -16 670,40 грн. (п. 3.1 Договору). Ціна товару є фіксованою та перегляду не підлягає (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору Компанія зобов'язалась передати покупцю товар не пізніше 08.02.2011 р. Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач дані зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме: передав ТОВ "Крок ЛТД" товар згідно зі специфікацією (Додаток № 1 до Договору) на загальну суму 100 022,40 грн. (видаткові накладні № 7021102 від 07.02.2011 р. та № 08021101 від 08.02.2011 р.). Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується довіреностями на отримання товару ЯПТ № 828838/4 від 01.02.2011 р., ЯПТ № 828838/5 від 01.02.2011 р.

Пунктом 3.3 Договору закріплено зобов'язання покупця сплатити продавцю загальну вартість товару до 31.01.2012 р. шляхом переказу грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок продавця або іншим шляхом, не забороненим діючим законодавством України. Втім, господарськими судами встановлено невиконання відповідачем зазначених умов договору.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

З огляду на дані норми чинного законодавства, положення укладеного між сторонами Договору та встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для стягнення з відповідача 100 022,40 грн. основного боргу.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи здійснену господарськими судами перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновком про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 500,11 грн. інфляційних втрат та 1 049,42 грн. 3% річних.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами при вирішенні спору по суті в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 р. у справі № 5023/755/12 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова