Постанова № 26149221, 20.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 5019/819/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділенняна постановувід 22.06.2012Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 5019/819/11за позовомдержавної інноваційної фінансово -кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділеннядотовариства з обмеженою відповідальністю "Акватон"простягнення 157 624, 52 грн. заборгованості по розрахунках, інфляційних втрат та 3% річнихза зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акватондодержавної інноваційної фінансово -кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділенняпростягнення 195 816, 87 грн. зайво сплачених коштів

В судове засідання прибули представники сторін:позивачаСвириденко В.А. (дов. від 23.09.2011)відповідачаБляшин М.С. (дов. від 09.04.2010)Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 157624,52 грн., в т.ч. 86768,21 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №1ФЛ/98 від 01.04.1998, збитків від інфляції в розмірі 57527,29 грн. та 3 % річних -13329,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія"та ТОВ ВП "Акватон" укладений договір фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998, відповідно до умов якого ТОВ ВП "Акватон" отримало у лізинг вертикальний багатохідний емальагрегат VZ 6/L-3/10+4D вартістю 1 087 321,62 грн. без ПДВ. Рішенням арбітражного суду м. Києва у справі № 21/395 задоволений позов ТОВ ВП "Акватон" до ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" та внесено зміни до договору фінансового лізингу. Згідно з зазначеним рішенням суду строк закінчення договору визначений 01.03.2006. Внесені зміни до Додатку № 3 до договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998, а саме пункти 3.1 та 4.1 викладені в такій редакції: "3.1. Ціна викупу обладнання становить 433841,02 грн., в т.ч. ПДВ -20%; 4.1.Строк викупу обладнання -01.03.2006".

Внаслідок виконання договору фінансового лізингу з'ясовано, що вартість обладнання, передбаченого відповідно до п.1.4 договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998, не компенсується лізинговими платежами та сумою викупу обладнання. Фактично ТОВ ВП "Акватон" отримав обладнання за суму, що більша ніж сплачена ним, яка складає 1 015 014,78 грн.

Відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Тобто відповідач при сплаті 433841 грн. під час викупу обладнання зобов'язаний також сплатити 20 % ПДВ, що відповідно складає 86768,21 грн.

17.12.2008 господарським судом м. Києва винесено ухвалу про виправлення описки в судовому рішенні у справі № 21/395, а саме п.5 резолютивної частини рішення викладений у наступній редакції: "Ціна викупу обладнання становить 433 841,02 грн., без ПДВ -20 %". Даною ухвалою підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.07.2011 (суддя О.Крейбух), яке залишене без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 (колегія суддів: Л. Сініцина, А. Гудак, Г. Олексюк), в задоволенні позову відмовлено з огляду на таке.

Відповідно до п.1.4 Договору вартість обладнання, що передається в лізинг, становить 1 087 321,62 грн. без ПДВ.

При укладенні Договору фінансового лізингу N 1ФЛ-04/98 погоджені розмір, порядок та строки сплати лізингових платежів -Додаток № 2 до Договору.

Відповідно до пункту 2 Додатка № 2 Договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 до лізингової плати входили витрати пов'язані з платою вартості обладнання 865 000,00 німецьких марок, з урахуванням комісійних банку, а також курсової різниці з урахуванням податку на прибуток, мита і митних зборів, усього на суму 1 087 321,62 грн. без ПДВ.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 16.09.1999 у справі № 21/395 задоволений позов ТОВ ВП "Акватон" до ДП "Українська фінансово-лізингова компанія" про часткову зміну договору фінансового лізингу N 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998, зокрема, ціна викупу обладнання становить 433841,02 грн., в тому числі податок на додану вартість 20 % (пункт 3.1 Додатка № 3), у випадку зміни розміру податку на додану вартість ціна викупу перераховується по новій ставці (пункт 3.2 Додатка № 3), строк викупу обладнання - 01.03.2006 (пункт 4.1 Додатка № 3).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17 грудня 2008 року у справі № 21/395 виправлена допущена описка у п.5 резолютивної частини рішення арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999 у справі № 21/395, п.5 викладений у такій редакції "Ціна викупу обладнання становить 433 841,02 грн., без ПДВ -20%".

Тобто ухвалою господарського суду м. Києва про виправлення описки від 17 грудня 2008 року у справі № 21/395 було фактично збільшено ціну викупу обладнання на суму ПДВ - 20 %, що становить 86 768,21 грн. після припинення дії договору (01.03.2006).

З п.2.1 п.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу від 01.04.1998 № 1ФЛ-04/98 вбачається, що вартість обладнання 1 087 321,62 грн. без ПДВ розраховувалася, виходячи з витрат, пов'язаних з оплатою вартості обладнання 865 000,00 нім.марок.

Фактично ж витрати ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" по оплаті вартості обладнання, закупленого у фірми "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" по контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.1997, становлять 705 075 нім.марок, що в 2002 році підтверджувалося лізингодавцем /а.с.141-144/.

Згідно з ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Суд не взяв до уваги посилання позивача на п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким об'єктом оподаткування є операції платників з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), оскільки зазначена редакція Закону діє з 25.03.2005, тоді як рішення арбітражного суду м. Києва у справі № 21/395 прийняте 16.09.1999.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011 рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2011, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 у справі №5019/819/11 скасовані; справа передана до господарського суду Рівненської області на новий розгляд з посиланням на таке.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2008 у справі № 21/395 виправлена описка у п.5 резолютивної частини рішення арбітражного суду м. Києва від 16.09.1999 у справі № 21/395, п.5 викладений у такій редакції "Ціна викупу обладнання становить 433 841,02 грн., без ПДВ -20%".

Юридичні факти встановлені рішенням господарського суду між тими ж сторонами по іншій справі згідно з ст.35 ГПК України не доводяться повторно при розгляді справи, якщо у справі беруть участь ті ж самі сторони.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998 з посиланням на відсутність описки у п.5 резолютивної частини рішення арбітражного суду м. Києва від 16.09.1999 у справі №21/395, оскільки зазначена ухвала у встановленому чинним законодавством порядку не скасована і є чинною.

Також необґрунтованим є посилання судів попередніх інстанцій на правовідносини позивача та постачальника обладнання -фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" за контрактом № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.1997, як таке, що виходить за межі позовних вимог.

На стадії до початку нового розгляду спору, ТОВ "Акватон" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про присудження до стягнення з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення 195 816,87 грн. що є вартістю частини комплектуючих предмету лізингу, які не були передані лізингоодержувачу, а, отже, є зайво сплаченими коштами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2012 (суддя Качур А.М.), яке залишене без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2012 (колегія суддів: В.Грязнов, О.Мельник, М.Петухов), відмовлено у задоволені як первісного позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон" про стягнення 157 624 грн. 52 коп., так зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон" до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення про стягнення 195 816 грн. 87 коп.

Судові рішення мотивовані таким.

Відповідно до п.1.3 Договору лізингоодержувач отримав у платне користування на умовах фінансового лізингу вертикальний багатохідний емальагрегат типу VZ 6/L-3/10+4D в комплектації згідно Контракту №02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.1997р. Вартість обладнання, що передається в лізинг становить 1 087 321 грн. 62 коп. без ПДВ.(п.1.4 Договору). Передача-приймання обладнання в лізинг засвідчується актом приймання-передачі обладнання в користування.(п. 4.1 Договору).

Відповідно до додатку №1 до Договору "Акт приймання-передавання обладнання у користування" Товариство прийняло в користування вертикальний багатохідний емальагрегат типу VZ 6/L-3/10+4D в комплектації згідно з Контрактом №02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.1997р. вартістю 1 087 321 грн. 62 коп. без ПДВ.

Факт поставки обладнання фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" підтверджується вантажно-митними деклараціями на загальну суму 705 075 нім.марок.

Крім того, правопопередник позивача - Українська державна інноваційна компанія у надісланій Товариству претензії №04 від 22.02.2002, письмово підтверджує, що станом на 22.02.2002 нею проведений розрахунок з австрійською фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ", і зокрема, витрати на придбання обладнання за Контрактом №02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.1997 становлять 705 075 нім.марок.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.09.2007 у справі №14/85 відмовлено в позові Українській державній інноваційній компанії в особі Рівненського регіонального відділення до ТОВ Виробниче підприємство "Акватон" про внесення змін до договорів фінансового лізингу від 01.04.1998 №1ФЛ-04/98 та №2 ФЛ-04/98. Рішення залишене без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд переглядаючи рішення суду першої інстанції від 12.09.2007 у справі №14/85 дійшов висновку, що ні позивачем, ні його правопопередниками "не здійснено до цього часу доукомплектування обладнання в повній мірі".

Тому листом №79 від 07.02.2012 Товариство відмовилося від допоставки обладнання і висунуло вимогу не пізніше 10.02.2012 повернути зайвосплачені кошти в сумі 195 816,87 грн., яка не була задоволена, що зумовило необхідність звернення із зустрічним позовом.

Факт недопоставки визнано і Фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ", яка 12 березня 2002р. письмово підтвердила, що поставка запасних частин за контрактами №02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.1997 та №03/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.1997 і Додаткам I і II - не здійснювалась.

Разом з тим, в силу ч.4 ст.270 ГК України, прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.

З огляду на встановлені судом обставини, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань Установа зобов'язана повернути кошти, отримані без належної правової підстави, тому зустрічна позовна вимога визнана судами обґрунтованою, проте, досліджуючи наслідки пропуску строку позовної давності, про застосування яких 05.03.2012 заявив представник Установи, суди дійшли висновку, що Товариству про факт недопоставки обладнання було відомо починаючи з грудня 1997 року, однак за захистом порушеного права воно звернулось до суду лише у 2012 році по спливу трирічного строку позовної давності.

Щодо заявлених вимог за первісним позовом суди зазначили таке.

Під час розгляду у вересні 1999р. справи №21/395 арбітражний суд м. Києва не досліджував ціни обладнання фактично поставленого за Контрактом і переданого в лізинг, виходячи з того, що обладнання поставлене на суму 865 000,00 нім.марок або 1 087 321,62 грн. без ПДВ, тому вимога лізингодавця про стягнення з відповідача згідно з ухвалою від 17.12.2008 недоплаченої вартості обладнання позбавлена матеріальних підстав і спростовується доказами недопоставки цього обладнання всупереч умовам Договору і Контракту.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, у задоволені зустрічного позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення (лізингодавець) звернулася до суду з позовом про присудження до стягнення з ТОВ "Акватон" (лізингоодержувач) 86 768,21 грн., які є частиною недоплачених лізингодавцем коштів вартості викупленого майна, що одночасно складаються з 20% податку на додану варіть, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та нарахованих інфляційних втрат і відсотків річних.

Згідно з п. 1.3 цього Закону платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Обов'язок особи сплачувати податки і збори, що відносяться до системи оподаткування, встановлюються законом. Господарськими судами попередніх інстанцій не спростований у відповідності до законодавства обов'язок лізингодавця сплачувати такий податок. А тому первісні позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення, а судові рішення до скасування. У зв'язку з відмовою господарськими судами попередніх інстанцій у задоволенні таких вимог, господарськими судами не надана правова оцінка правомірності нарахування інфляційних втрат, річних, періоди таких нарахувань. У цій частині рішення та постанову слід скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Щодо заявлених вимог за зустрічним позовом, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає таке.

Договір фінансового лізингу укладений між сторонами 01.04.1998 та цією ж датою підписаний акт приймання-передавання предмету лізингу.

Контракт на поставку предмету лізингу укладений між продавцем, лізингодавцем та лізингоодержувачем 24.10.1997. Цими ж сторонами складений та підписаний 24.10.1997 документ "обсяги виконання контракту", ксерокопія якого є у матеріалах справи. Пунктом 12 п/п "В" (за відсутності оригіналу документа незрозумілим є нумерація підпунктів, яка складається з єдиного підпункту "В") визначена недопоставка обладнання та його частинна суму НМ 119.191.

Зважаючи на те, що договір фінансового лізингу, який визначає ціну договору, укладений після договору поставки, актом приймання-передавання не встановлена недопоставка (недоукомплектування) частин предмету лізингу, господарські суди попередніх інстанцій помилково поширили правовідносини сторін за договором поставки в частині визначення ціни предмету поставки та його комплектності на правовідносини сторін за договором фінансового лізингу в частині визначення ціни предмету лізингу та його комплектності.

Зазначена обставина спростовує правомірність вимог за зустрічним позовом, а тому задоволенню не підлягає. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог у зв'язку з пропуском сторін строку позовної давності, що не підтримується колегією суддів Вищого господарського суду України.

Незалежно від мотивів відмови у задоволенні зустрічних вимог, рішення та постанову у цій частині слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Держаної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 20.03.2012, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2012 у справі №5019/819/11 скасувати в частині ухвалених рішень за первісним позовом.

У частині вимоги про присудження до стягнення 86 768,21 грн. прийняти нове рішення: Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ТОВ "Акватон" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення 86 768,21 грн. та в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з поданням:

- позовної заяви - 866,94 грн. державного мита та 129,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- апеляційної та касаційної скарг під час первісного розгляду справи -866,94 грн. державного мита;

- апеляційної та касаційної скарг після нового розгляду справи -3 692,04 грн. судового збору.

У решті вимог за первісним позовом справу передати на новий розгляд.

В частині розглянутого спору за зустрічним позовом рішення та постанову залишити без зміни.

Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ з урахуванням цієї постанови.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк