Рішення № 26147836, 20.09.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 436/6411/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Будівел», Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

29 серпня 2012 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Будівел», Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України, про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2008 року вона придбала в ТОВ ВКФ «Будівел»квартиру АДРЕСА_1, яка має загальну площу 90,7 кв.м, житлову площу 47,2 кв.м та складається із: 1-коридору, 2-санвузолу, 3-кухні, 4-вітальні, 5-житлової, 6-санвузолу, 7-житлової.

Проте відразу зазначений договір купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2008 року в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» вона не зареєструвала, а лишень 20 червня 2012 року звернулася до них із заявою про проведення поточної інвентаризації квартири з метою проведення реєстрації права власності.

Її замовлення на проведення поточної інвентаризації квартири виконано не було, оскільки постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України було накладено арешт на її квартиру, право власності на яку зареєстровано наразі за ТОВ ВКФ «Будівел».

Вважає, що арешт на квартиру було накладено безпідставно, оскільки її власником є вона, а не ТОВ ВКФ «Будівел».

На підставі викладеного просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України зняти арешт з квартири (а.с.а.с. 3-6, 24-26).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Будівел», в судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що дійсно зазначена у позові квартира була продана позивачу, ТОВ ВКФ «Будівел»знято квартиру з балансу, але право власності залишилося за останнім, оскільки лише позивач могла зареєструвати своє право в ласності на квартиру.

Представник відповідача -Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України, в судовому засідання не заперечувала проти позовних вимог, залишила питання щодо задоволення позову на розсуд суду.

Представник третьої особи -Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі з наступних підстав, що встановлені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованому в реєстрі за № 552, позивач ОСОБА_1 придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Будівел»квартиру № 41, загальною площею 90,7 кв.м, житловою площею 47,2 кв.м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 та складається із: коридору-1, санвузолів-2, 6, кухні-3, вітальні-4, житлових-5, 7 (а.с.а.с. 8, 9, 10).

В технічному паспорті на квартиру № 41 в житловому будинку АДРЕСА_1, що виготовлений Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»станом на 28 січня 2008 року, власником квартири зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Будівел»(а.с. 11-15).

Із витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 37437936 від 17 серпня 2012 року слідує, що 11 квітня 2010 року за № 10130047 постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 09.08.2010 р. АА № 871303 було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, власником якої зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Будівел»(а.с.а.с. 17-18).

Наявність зазначеного арешту слугувала підставою для відмови позивачу ОСОБА_1 в проведенні технічної інвентаризації квартири (а.с. 16).

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2008 року, тобто зазначена квартира є її власністю. Однак зареєструвати свої майнові права на квартиру позивач наразі не може, у зв'язку із існування накладеного на квартиру, як на власність ТОВ ВКФ «Будівел», арешту. Як встановлено у судовому засіданні, позивач є власницею спірної квартири, існування арешту перешкоджає в реалізації її прав, у зв'язку з чим необхідно зобов'язати Відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України зняти арешт з нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника серії АА №871303 від 09.08.2010 року, саме в частині квартири АДРЕСА_1.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги позивача повністю обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в заявлений нею спосіб.

Керуючись ст.ст. 328, 331, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 4 -8, 10, 11, 18, 57 -60, 174, 208, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 47,1 кв. м, загальною площею 90,6 кв. м.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73, м. Київ, і.к. 00015622) зняти арешт з нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника серії АА №871303 від 09.08.2010 року, саме в частині квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.О. Сухоруков