Рішення № 26147281, 26.09.2012, Оболонський районний суд міста Києва

26.09.2012 Справа № 2-690/12

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 2є

___________________

Справа №2-690/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

Головуючого судді О.В. Диби

Секретарі О.В. Євдоченко, О.Ю. Підгородецька

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»про визнання правочину удаваним, позовом третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Енергобанк»про визнання правочину удаваним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача, про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому зазначив, що між АБ „ЕНЕРГОБАНК", правонаступником якого є ПАТ „ЕНЕРГОБАНК" та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії №20702-В, із змінами та доповненнями відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 155000,00 доларів США на строк по 01.08.2007 р. на поточні потреби. 29.02.2008 р. між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до кредитного договору, в якій п.1.1. було викладено в наступній редакції: „позивач відкриває відповідачу відновлювальну відкличну лінію в сумі 181500,00 доларів США на строк з 02.02.2007 року по 27 лютого 2009 року на поточні потреби". Посилаючись на те, що відповідач своїх зобов'язань за вказаним вище договором не виконав, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 51994 долари США 13 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 414533,62 грн. та судові витрати.

19.01.2012 р. третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства „Енергобанк" про визнання правочину удаваним та визнання спірного договору укладеним між позивачем та Державним підприємство Міністерства оборони України Українська авіаційна транспортна компанія". Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 і нещодавно дізнався, що його дружина отримала зазначений споживчий кредит, не повідомивши його про це та не отримавши від нього ані усної, ані письмової згоди, що призвело до порушення його прав та законних інтересів. Вважає, що оспорюваний кредитний договір безумовно є договором (правочином) стосовно цінного майна, а тому він мав дати свою згоду на укладення договору між ОСОБА_3 та ПАТ „ЕНЕРГОБАНК". Крім того, зазначає те, що дружина отримувала кредитні кошти за оспорюваним кредитним договором не для задоволення власних потреб, а виключно для задоволення потреб Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія" (далі ДП МОУ „УАТК"), в трудових відносинах з якими перебувала. Дані кошти були використані для цілей оплати за заправку паливом літаків ДП МОУ „УАТК" на аеродромі Насосна (Азербайджан). Отже, оспорюваний кредитний договір фактично був укладений не між позивачем та його дружиною ОСОБА_3, а між позивачем та ДП МОУ „УАТК", тобто є удаваним правочином. Тому просить визнати договір про відкриття кредитної лінії №20702-В від 02.02.2007 р., укладений між позивачем та ОСОБА_3 удаваним правочином; визнати договір відкриття кредитної лінії №20702-В від 02.02.2007 р. кредитним договором між позивачем та ДП МОУ „УАТК".

В свою чергу відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ „ЕНЕРГОБАНК" про визнання укладеного між ними договору удаваним правочином та визнання вказаного про відкриття кредитної лінії №20702-В від 02.02.2007 р. кредитним договором між ПАТ „ЕНЕРГОБАНК" та ДП МОУ „УАТК". Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ДП МОУ „УАТК" на посаді економіста з 2005 по 2009 рік. Президент ДП МОУ „УАТК" звернувся до неї з проханням оформити на себе кредит в АБ „ЕНЕРГОБАНК" для потреб ДП МОУ „УАТК". Всі отримані нею кошти йшли на оплату за заправку паливом літаків ДП МОУ „УАТК" на аеродромі Насосна (Азербайджан). Вважає, що правочин, який був вчинений позивачем за первісним позовом та нею з приводу відкриття кредитної лінії 02.02.2007 р., насправді приховував інший правочин -надання позивачем за первісним позовом кредиту ДП МОУ „УАТК", а отже є удаваним.

20.01.2012 р. до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучено ДП МОУ „УАТК".

Представник позивача в судовому засіданні первісний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. Проти задоволення зустрічної позовної заяви та позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заперечував, у їх задоволенні просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 проти первісного позову заперечувала, у його задоволенні просила відмовити. Свої позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Позовні вимоги позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Первісний позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, зустрічну позовну вимогу підтримав та просив задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Вимоги зустрічної позовної заяви та позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у звязку із безпідставністю.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

02.02.2007 року між Акціонерним банком „ЕНЕРГОБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „ЕНЕРГОБАНК" та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №20702-В із змінами та доповненнями. Відповідно до даного договору позивач зобов'язувався надати відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 155000,00 доларів США на строк по 01.08.2007 р. на поточні потреби зі сплатою 14% річних.

29.02.2008 р. між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до кредитного договору, в якій п.1.1. було викладено в наступній редакції: „позивач відкриває відповідачу відновлювальну відкличну лінію в сумі 181500,00 доларів США на строк з 02.02.2007 року по 27 лютого 2009 року на поточні потреби".

Відповідно до п.5.8. даного договору, позичальник несе перед позивачем відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'янь по даному договору, незалежно від наявності своєї вини або вини третіх осіб перед позичальником, а також виконання третіми особами своїх зобов'язань перед позичальником.

Судом встановлено, що позивач передав а відповідач отримав розмір передбачених договором коштів. Отже, суд приходить до висновку про те, що позивач виконав свою частину умов договору.

Станом на 08.09.2011 р. загальна сума заборгованості становить 51994 долари США 13 центів, що еквівалентно 414533,62 грн. та складається з заборгованості по кредиту 188493,84 грн., заборгованості по процентам в розмірі 74643,72 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 125002,52 грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі -26393,55 грн.

Відповідно до вказаного договору відповідач взяв на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати проценти в повному обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач за первісним позовом виконав всі умови договору належним чином, а відповідач за первісним позовом ухиляється від виконання взятих на себе кредитним договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов кредитного договору.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд прийшов до висновку, що первісний позов є законним, таким що відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ „ЕНЕРГОБАНК" про визнання правочину удаваним та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ПАТ „ЕНЕРГОБАНК" про визнання правочину удаваним суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він з 2007 року працював в ДП МОУ „УАТК" та супроводжував літаки ДП МОУ УАТК до аеродрому Насосна (Азербайджан). У звязку із тим, що на вказаному аеродромі не було банківських терміналів, а заправка літаків була обовязковою, він отримував на підприємстві грошові кошти в доларах США які використовував для оплати за пальне. Звідки підприємство брало ці кошти йому не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він працював в ДП МОУ „УАТК". У зв'язку із тривалою процедурою видачі коштів в банку керівництво ДП МОУ „УАТК" домовлялося із своїми співробітниками про те, що між ними та позивачем будуть оформлятися кредитні договори, поручителем по яких буде виступати підприємство, а кредитні кошти разом із процентами будуть повертатися самим підприємством або його партнерами, в рахунок сплати боргу за послуги ДП МОУ „УАТК". Він особисто також брав кредитні кошти в банку, які спрямовувалися на потреби підприємства. У зв'язку із тим, що він вже знав процедуру отримання коштів в банку він розповів відповідачу про правила отримання кредитних коштів та неодноразово відвозив відповідача до банку за ними. Відповідач, після неодноразового отримання кредитних коштів використовувала їх на потреби ДП МОУ „УАТК".

Разом із цим, відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач за первісним позовом відкрив відповідачу ОСОБА_3 відновлювальну відкличну лінію в сумі 181500,00 доларів США на поточні потреби. Суд не приймає посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що після укладення договору нею були передані отримані кошти ДП МОУ „УАТК", оскільки вона на власний розсуд розпорядилася належними їй коштами при цьому, взяла на себе зобов'язання повернути їх та сплатити відсотки за користування. Таким чином, між сторонами укладено саме той договір, який вони мали намір укласти, а відповідачем ОСОБА_3 не було надано суду доказів, що спірний договір було укладено з метою приховання іншого правочину.

Посилання відповідача на те, що доказом удаваності кредитного договору є факт поручительства ДП МОУ „УАТК" за виконання нею кредитного договору та сплата тіла кредиту і процентів по ним контрагентами ДП МОУ „УАТК" не може бути розцінено судом як належний та допустимий доказ оскільки, саме укладення договору поруки, сплата іншими особами тіла кредиту та процентів по них не є доказом удаваності правочину тому що не суперечить нормам чинного законодавства.

Сам факт підписання відповідачем кредитного договору, неодноразове отримання кредитних коштів та їх повернення свідчить про дійсні намірі сторін на укладення певного правочину та спростовує його удаваність. Використання відповідачем кредитних коштів на потреби третіх осіб не є доказом удаваності правочину оскільки позичальник, вправі розпоряжатися отриманими в кредит коштами на власний розсуд у випадку якщо це не суперечить умовам самого кредитного договору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 7, 8 Постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. відповідно до частини першої статті 215 ЦК.

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 65 СК України, визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і ( або ) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних відносин судової палати у цивільних справах Верховного Суду України положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору ( ч.1 статті 1054 ЦК України ).

Тому суд вважає, що в даному випадку при укладенні кредитного договору відповідачем ОСОБА_3 не потрібно було письмової згоди третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_4, як її чоловіка відповідно до ч.3 ст.65 СК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову слід відмовити.

Покази свідків, пояснення сторін та наявні в матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 205, 215, 235, 526, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 65 СК України, ст.ст.10,11,60,88, 208-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»(м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 19357762) заборгованість за кредитним договором в розмірі 51 994 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто чотири) доларів США 13 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 414 533, 62 (чотириста чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 62 коп. з них: 23 642 (двадцять три тисячі шістсот сорок два) долари США 41 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 188 493 (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 84 коп., заборгованість по процентам -9362 (дев'ять тисяч триста шістдесят два) доларів США 41 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 74 643 (сімдесят чотири тисячі шістсот сорок три) грн. 72 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 15 678 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) доларів США 82 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 125 002 (сто двадцять п'ять тисяч дві) грн. 52 коп., пеня за прострочення сплати процентів 3 310 (три тисячі триста десять) доларів США 49 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 26 393 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто три) грн. 55 коп.;

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»(м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 19357762) судовий збір в розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.;

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»про визнання правочину удаваним -відмовити;

В задоволенні позову третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Енергобанк»про визнання правочину удаваним -відмовити;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва.

Суддя: підпис О.В. Диба