Рішення № 26144363, 30.07.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/2207/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Якуша Н.В.

При секретарі Дручиніної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших платежів, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі з компенсацією нараховану за дану заборгованість, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та понесені витрати на правову допомогу, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 1990 року по 2000 рік він працював у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод". При звільнені з підприємства відповідач не провів з ним повного розрахунку, у результаті чого заборгованість підприємства перед позивачем станом на липень 2012 року складає 609 грн. 14 коп., у з'язку з чим ставить питання про стягнення з відповідача зазначеної суми, а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку починаючи з 01.04.2000 року по день фактичного розрахунку, а саме у сумі 5366 грн. 48 коп., понесені витрати на правову допомогу у сумі 200 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити ( а.с.9).

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.12). Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 з 1990 року по 2000 рік працював у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" (а.с.3). При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі станом на липень 2012 року склала 609 грн. 14 коп., що підтверджується довідкою відповідача №31-9906 від 17.07.2012 року (а.с.7).

Вирішуючи заявлені вимоги про наявну заборгованість по заробітній платі суд дійшов до таких висновків.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У силу ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Ще за час роботи позивача на підприємстві відповідача, останній прострочив виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем, оскільки він не оспорюється відповідачем і підтверджується довідкою виданою ВАТ «Содовий завод» 17 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.7).

Будь-які розрахункові відомості про виплату належної позивачу заробітної плати відповідачем не представлено, а тому, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 609 грн. 14 коп.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення грошової компенсації, нарахованої на дану заборгованість по заробітній платі за період часу з квітня 2000 року по день винесення судом даного рішення, суд виходить з того, що, згідно ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати "підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушенням строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" передбачає структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, яка включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

У судовому засіданні встановлено, що позивач працював у відповідача з 09 квітня 1990 року по 01 квітня 2000 року ( а.с. 3). На момент звільнення відповідач не розрахувався з позивачем і сума заборгованості по заробітній платі станом на липень 2012 року без компенсації втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків виплати заробітної плати. Сума компенсації втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з квітня 1990 року по квітень 2000 року, становить 1364 грн. 47 коп. ( а.с. 14).

Суд вважає, що невиплата заробітної плати та компенсації за порушення термінів її виплати. Згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання провадиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше, ніж на один відсоток. За таких обставин відповідач, незалежно від його вини у невиплаті нарахованої позивачу заробітної плати, зобов"язаний сплатити компенсацію втрати частини заробітної плати за порушення термінів її виплати.

Тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму компенсації у розмірі 1364 грн. 47 коп

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично з ним розрахувався.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Визначення розміру середнього заробітку, має відповідати вимогам абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилаєкься як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для постановлення рішення по справі і за якими між сторонами виникає спір.

Однак у порушення вимог ст. 60-65 ЦПК України позивач не надав суду належних доказів, в даному випадку, довідку з кількістю фактично відпрацюваних календарних днів, що унеможливлює правильний та законний розрахунок середньоденного заробітку позивача за останні два повні місяця роботи та визначення середнього заробітку

За наведених обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - задоволенню не підлягають.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача понесені позивачем по даній справі витрати, а саме на правову допомогу у сумі 200грн, суд виходить з того, що компенсація витрат на правову допомогу провадиться згідно зі ст. 88 ЦПК України, що передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В якості підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію квитанції про сплату наданих юридичних послуг № б/н від 19.07.2012 року, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України N 590 від 27.04.2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", і тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116,117,237-1 КЗпП України Рішенням Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року) , ст.ст. 10, 11,84, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших платежів -задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі станом на липень 2012 року, за період з вересня 1996 року по квітень 2000 року у розмірі 609 грн. 14 коп., а також грошову компенсацію у розмірі 1364 грн. 47 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати на правову допомогу у сумі 200 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташовано за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) -26503448, отримувач -УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (банку) -34686605, банк отримувача -ГУДКСУ у Донецькій області, МФО -834016, код класифікації доходів бюджету -22030001.

В іншій частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Якуша