Постанова № 26142822, 22.08.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. 15 год.07 хв.Справа № 2-а-1281/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Іванюти О.Д., Верчука В.І., Піньковської Т.Г.,

відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Аріс, ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Аріс, ЛТД" (надалі - позивач, ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 року №0002352201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в сумі 81 654,64 грн.

Вказані позовні вимоги ґрунтуються на тому, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства без врахування таких обставин, зокрема, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини з ПП "Югтрансагро", та надають право підприємству відображати господарські операції з зазначеним суб'єктом господарювання у податковому обліку з податку на додану вартість; даний товар позивачем було використано для переробки на мельничному комплексі, в результаті чого отримано борошно, яке в подальшому було реалізовано в торговій мережі позивача; контрагент позивача - ПП "Югтрансагро" в податкових деклараціях за серпень - вересень 2010 року задекларував у складі податкових зобов'язань суми ПДП за наслідками реалізації пшениці ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД", маючи при цьому статус зареєстрованого платника ПДВ, державну реєстрацію суб'єкта господарювання та цивільну правоздатність, що підтверджує право на укладання будь-яких угод згідно законодавства. Крім цього, позивач вважає протиправним довід податкового органу щодо впливу на виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту факту порушення кримінальної справи за ознаками фіктивного підприємництва ПП "Югтрансагро", оскільки в матеріалах даної кримінальної справи відсутній обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що позбавляє доказової сили висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом. При цьому, позивач звертає увагу на те, що порушення контрагентом ведення фінансово-господарської діяльності та не виконання ним зобов'язань по сплаті податків до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого платника податків, а не на позивача.

В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши, що факт фіктивності або безтоварності операції по поставці пшениці, проведеної між позивачем та ПП !Югтрансагро" зафіксовано належним чином в акті перевірки позивача від 21.03.2012 року №203/22-4/31848843, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з додержанням норм чинного законодавства.

В судовому засіданні відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, пп.79.1.1 п.79.1. ст.79 ПК України та на підставі наказу ДПІ від 19.03.2012 року за № 29 21.03.2012 року старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ Шафрановським Є.С. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Югтрансагро" за серпень, вересень 2010 року, про що складено акт № 203/22-4/22737008 від 21.03.2012 року (далі - акт перевірки).

Висновком акту перевірки з урахуванням його уточнення згідно відповіді ДПІ від 02.04.2012 року № 2169/10/22-4 на заперечення позивача до акту перевірки є наступні порушення:

- ч.1-6 ст.203, ч.1-2 ст.215, ст.216, ст.626, ч.1. ст.628 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними по правочинах здійснених ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД" при отриманні товару від постачальника ПП "Югтрансагро" за серпень, вересень 2010 року;

- перевіркою не підтверджено факту реального здійснення господарських операцій від ПП "Югтрансагро", таким чином ТОВ "ВКВ "Аріс, ЛТД" відображає безпідставне збільшення податкового кредиту;

- в ході проведення перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування, що ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД" документувало отримання товару від ПП "Югтрансагро" при придбанні та продажу товару за серпень, вересень 2010 року, які підпадають під п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон України № 168/97-ВР), на загальну суму ПДВ - 65 323,71 грн.

Таким чином, ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД" порушено пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, завищено податковий кредит всього у сумі ПДВ - 65323,71 грн., в результаті чого у СГД виникла недоплата в Державний бюджет за період серпень, вересень 2010 року, на загальну суму ПДВ - 65323,71 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 року за № 0002352201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 81654,64 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 65323,71 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16330,93 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та встановленим порушенням, суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім пшениці від ПП "Югтрансагро" за угодами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД" з питань дотримання вимог законодавства під час здійснення операцій по господарських відносинах з ПП «Югтрансагро» за серпень-вересень 2010 року, встановлено документальне придбання пшениці у вказаного підприємства, у якого відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій купівлі - продажу та які задіяні в схемах мінімізації податків шляхом відображення в податковій звітності сумнівних угод придбання товарно-матеріальних цінностей, безтоварних операцій та формуванні штучного кредиту інших суб'єктів господарської діяльності, які ухиляються від слати податків в особливо великих розмірах, що підтверджується висновком акту ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011 року № 93/15-2/36580289 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Югтрансагро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2009 року по 01.03.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку". Як зазначається на стор. 8 акту перевірки, 15.03.2011 року на підставі зібраних ГВПМ ДПІ у м. Херсоні матеріалів, СВПМ ДПА у Херсонській області було порушено кримінальну справу за № 330302-11 за фактом фіктивного підприємництва при створенні ПП "Югтрансагро", передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Таким чином, ПП «Югтрансагро» фактично не здійснювало операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, відповідно і реалізувати їх на адресу ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД" не мало можливості. Виявлення зазначених обставин і стало підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 81654,64 грн., сформованої протягом серпня-вересня 2010 року внаслідок виконання договірних відносин між позивачем та ПП «Югтрансагро».

Враховуючи походження спірних правовідносин щодо реальності здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість предметом дослідження є рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів, понесенням витрат по його переробці, реалізації та безпосередньо господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між позивачем та ПП "Югтрансагро" у серпні-вересні 2009 року виникли господарські договірні правовідносини, за яким ПП "Югтрансагро" на користь позивача було передано на умовах франко-склад покупця пшениці 2 та 3 класу загальною кількістю 234,037 т. на загальну суму 391942,29 грн., у т.ч. ПДВ 65323,71 грн.

Представником позивача - заступником директора Піньковською Т.Г. в судовому засіданні надано пояснення, що ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛДТ" здійснює діяльність, пов'язану з виробництвом борошна та круп, тому обов'язковою умовою щодо приймання пшениці є її якість, що спричиняє участь кількох служб підприємства у закупівлі та прийманні цього виду товару, починаючи з охороною служби, яка фіксує заїзд автомобілів з зерном на територію підприємства, торгівельного відділу щодо кількості зерна, лабораторно-технологічних відділу щодо якості зерна і закінчується прийманням зерна матеріально-відповідальною особою на складі та здійсненням фінансово-бухгалтерськими службами розрахунків за придбане зерно в залежності від його якості та кількості. Якість зерна фіксується в журналі вхідного контролю якості пшениці після проведення лабораторного аналізу зерна. Аналіз зерна за якістю здійснюється виробничо - технологічною лабораторією ТОВ " ВКФ "Аріс, ЛДТ" відповідно до Свідоцтва про атестацію, виданого КП «Херсонстандартметрологі» від 22.10.2008 р., що фактично є єдиною умовою для прийняття пшениці від постачальників, оскільки договірна ціна пшениці формується в залежності від показників її якості, про що свідчить різна ціна на пшеницю, яка придбана від спірного контрагента- ПП "Югтрансагро" протягом серпня-вересня 2010 року.

Згідно документів, наданих позивачем, судом встановлено наступне.

Відповідно до реєстру комісійного приймання зерна від 20.08.10 р., водієм Губенко на автомобілі Камаз ( номера 020-09 ХО, причеп номер 139-76ХО) доставлено від ПП "Югтрансагро" до зернового бункеру ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛДТ" пшеницю 2 кл. кількістю 36786 кг, що зафіксовано у журналі цілодобового чергування підприємства, журналі важення продукції підприємства. На підставі даних журналу вхідного контролю якості пшениці зафіксовано приймання від ПП «Югтрансагро» пшениці 2 класу в кількості 36,786 т. Документальне оформлення приймання 36,786 т. пшениці за ціною 1416,67 грн. за тону на загальну суму 62 536,20 грн., в тому числі ПДВ 10422,70 грн. підтверджується рахунком - фактурою № сф-00457 від 20.08.10 р., податковою накладною № 482 від 20.08.10 р., видатковою накладною № РН-0000451 від 20.08.10р., платіжним дорученням № 45 від 20.08.10 р. № 46 від 25.08.10 р.

Відповідно до реєстру комісійного приймання зерна від 25.08.2010 р. водієм Губенко на автомобілі Камаз (номера 020-09ХО, причеп номер 139-76ХО), водієм Вороновим на автомобілі Камаз (номера ВТ 6230 ХО, ВТ 0513 ХО) доставлено від ПП "Югтрансагро" до зернового бункеру № 3 ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛДТ" пшеницю 2 кл. 98422 кг, що зафіксовано у журналі цілодобового чергування підприємства, журналі важення продукції підприємства. На підставі даних журналу вхідного контролю якості пшениці зафіксовано приймання від ПП «Югтрансагро» пшениці 2 класу в кількості 98422 кг. Документальне оформлення приймання пшениці 2 класу в кількості 67,684 т за ціною 1 416,67 грн. за тону на загальну суму 115 062,80 грн., в тому числі ПДВ 19177,13 грн. підтверджується рахунком - фактурою №сф-00470 від 25.08.10 р., податковою накладною №496 від 25.08.10 р., видатковою накладною № РН-0000464 від 25.08.10р., платіжним дорученням № 47 від 25.08.10 р. Документальне оформлення приймання пшениці 2 класу в кількості 30,738 т. за ціною 1375,00 грн. за тону на загальну суму 50717,70 грн., в тому числі ПДВ 8452,95 грн., підтверджується рахунком - фактурою № сф-00471 від 25.08.10 р., податковою накладною №497 від 25.08.10 р., видатковою накладною №РН-0000465 від 25.08.10 р., платіжним дорученням №48 від 25.08.10 р.

Відповідно до реєстру комісійного приймання зерна від 14.09.2010 р. водієм Губенко на автомобілі Камаз ( номера 020-09ХО, причеп 139-76ХО) доставлено від ПП "Югтрансагро" до складу шиферного пшеницю 2 класу в кількості 37,182 т., що зафіксовано у журналі цілодобового чергування підприємства, журналі важення продукції підприємства. На підставі даних журналу вхідного контролю якості пшениці зафіксовано приймання від ПП «Югтрансагро» пшениці 2 класу в кількості 37,182 т. Документальне оформлення приймання пшениці 2 класу в кількості 37,182 т. за ціною 1387,50 грн. за тону на загальну суму 61 908,03 грн., в тому числі ПДВ 10318,00 грн. підтверджується рахунком - фактурою № сф-00617 від 14.09.10 р., податковою накладною №642 від 14.09.10 р., видатковою накладною № РН-0000609 від 14.09.10р., платіжним дорученням №66 від 14.09.10 р.

Відповідно до реєстру комісійного приймання зерна від 24.09.2010 водієм Вороновим на автомобілі Камаз (номера ВТ6230ХО, ВТ0513ХО) доставлено від ПП "Югтрансагро" до зернового бункеру пшеницю 3 класу в кількості 29,350 т., що зафіксовано у журналі цілодобового чергування підприємства, журналі важення продукції підприємства. На підставі даних журналу вхідного контролю якості пшениці зафіксовано приймання від ПП «Югтрансагро» пшениці 3 класу в кількості 29,350 т. Документальне оформлення приймання пшениці 3 класу в кількості 29,350 т. за ціною 1 375,00 грн. за тону на загальну суму 48427,50 грн., в тому числі ПДВ 8071,25 грн. підтверджується рахунком - фактурою № сф-00715 від 24.09.10 р., податковою накладною №739 від 24.09.10 р., видатковою накладною №РН-0000706 від 24.09.10р., платіжним дорученням №74 від 28.09.10 р.

Відповідно до реєстру комісійного приймання зерна від 27.09.2010 р. водієм Губенко на автомобілі Камаз (номера 020-09ХО, 139-76ХО) доставлено від контрагента ПП «Югтрансагро» до зернового складу пшеницю 3 класу в кількості 32 297 кг., що зафіксовано у журналі цілодобового чергування підприємства, журналі важення продукції підприємства. На підставі даних журналу вхідного контролю якості пшениці зафіксовано приймання від ПП «Югтрансагро» пшениці 3 класу в кількості 32 297 кг. Документальне оформлення приймання пшениці 3 класу в кількості 32,297 т. за ціною 1375,00 грн. за тону на загальну суму 53290,06 грн., в тому числі ПДВ 8881,68 грн. підтверджується рахунком - фактурою №сф-00736 від 27.09.10 р., податковою накладною №760 від 27.09.10 р., видатковою накладною №РН-0000727 від 27.09.10 р., платіжним дорученням №76 від 28.09.10 р.

Допитана в якості свідка начальник торгівельного відділу ОСОБА_6 пояснила суду, що враховуючи вимоги підприємства щодо якості зерна, яке закуповується з метою вироблення борошна та круп, тому пошук продавців пшениці здійснюється різними засобами, а саме через засоби масової інформації, телебачення, Інтернет мережу. Щодо постачальника зерна ПП «Югтрансагро», то внаслідок телефонної розмови з представником підприємства, який назвався Андрієм, була дана згода на доставку транспортом ПП «Югтрансагро» пшениці безпосередньо на підприємство і в залежності від якісних показників зерна буде прийнято рішення щодо його придбання. Свою безпосередню участь у прийманні зерна від ПП «Югтрансагро» підтвердила шляхом підписання у складі члена комісії акту приймання зерна та заповнення даних журналу важення зерна. При цьому, вказана, що документи оформленні від імені ПП «Югтрансагро» отримувались спочатку по факсу, в подальшому нарочно привозив Андрій.

Допитаний в якості свідка головний бухгалтер ОСОБА_7 надала пояснення суду щодо здійснення з її боку контрольних функцій по оплаті за придбане зерна, у т.ч. від ПП «Югтрансагро». Так, її спілкування з вказаним контрагентом здійснювалось через представника, який назвався Андрієм, від якого вона отримувала спочатку по факсу копії бухгалтерських документів, у т.ч. свідоцтво платника ПДВ, а потім він привозив їх нарочно. Товарно-транспортні накладні у підприємства відсутні, оскільки для ведення бухгалтерського та податкового обліку вказаної господарської операції вони не мають значення і не впливають на формування витратної частини підприємства. Доставка пшениці здійснювалась транспортом та водіями ПП «Югтрансагро», тому було кілька випадків щодо надання товарно-транспортних накладних, проте у зв'язку з неправильним оформленням вони повертались представнику ПП «Югтрансагро» для до оформлення, після чого мені повторно не надавались. Розрахунки з ПП «Югтрансагро» здійснювались у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур продавця та наданим торговим відділом документів щодо кількості та якості прийнятого зерна. Свідок звернула увагу суду на здійснення розрахунків з ПП «Югтрансагро» з затримкою, оскільки на підприємстві були відсутні власні грошові кошти, тому для розрахунку з вказаним постачальником були використані кредитні кошти, про що зазначено у платіжних дорученнях, залучених до матеріалів справи. Також вказала, що контрольні функції головного бухгалтера щодо реального надходження зерна на підприємство полягають у постійному здійснені інвентаризації залишків зерна на складах, про що свідчать надані до матеріалів справи інвентаризаційні описи товаро - матеріальних цінностей на кінець кожного місяця. Свідок підтвердила свою безпосередню участь у прийманні зерна від ПП «Югтрансагро» у складі члена комісії та здійсненню розрахунків за придбане зерно від ПП «Югтрансагро», роздрукувавши для залучення до матеріалів справи, оборотно-сальдові відомості по рахунках з контрагентами, формуванням через клієнт-банк платіжних доручень.

Вказані свідки також підтвердила пояснення представника позивача щодо наявності на підприємстві чотирьох контрольних служб, які відповідають за придбання та відвантаження продукції підприємства.

Оскільки спірні правовідносини склалися з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ у 2010 році, суд при вирішенні справи керується положеннями Закону України № 168/97-ВР.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Закон України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу положень Закону України " Про податок на додану вартість " вбачається, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Згідно абзацу 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні за результатами проведених операцій за спірними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "' Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідачем у суді першої інстанції не заперечувалося правильність оформлення зазначених документів. Крім цього, відповідач не заперечує факт наявності у контрагента - позивача права на складання податкових накладних, тобто його реєстрацію у встановленому законодавцем порядку у якості платників податку на додану вартість та присвоєння індивідуального податкового номеру, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією свідоцтва платника ПДВ ПП " Югтрансагро".

Таким чином, податкові накладні виписані ПП " Югтрансагро" щодо проданої партії товару на адресу позивача відповідають вимогам Закону України " Про податок на додану вартість ", і тому податковий кредит по податку на додану вартість був правомірно задекларований позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента по факту отримання товару.

Судом встановлено, що ДПІ доказів фізичної відсутності товару у позивача внаслідок спірних правовідносинах, а також використання позивачем придбаного товару не за призначенням або несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача в ході розгляду справи суду не надано.

Суд звертає увагу, що операції з придбання пшениці відображались в бухгалтерському обліку ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД", про що свідчать оборотно - сальдові відомості по рахунку «запаси». Приймання зерна від ПП "Югтрансагро" здійснювалось комісією, про що свідчать накази ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД" від 20.08.10 р. № 36, від 24.08.10 р. № 37, від 25.08.10 р. №38, від 14.09.10 р. №40, від 24.09.10 р. №41, від 27.09.10 р. № 42, та результати приймання фіксувались у журналі вхідного контролю якості пшениці.

Суд оцінивши перелічені вище первинні документи, які підтверджують взаємовідносини позивача з контрагентом - постачальником ПП "Югтрансагро" за правилами ст. 86 КАС України, відзначає, що зазначені документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючими суб'єктами господарювання, а відтак, визнаються судом належними та допустимими доказами дійсного проведення господарських операцій за спірними правочинами.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить до висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

В той же час, як вбачається з висновку відповідача, викладеному в акті перевірки позивача, правочини, укладені між позивачем та ПП «Югтрансагро», не спричинили жодних правових наслідків для його сторін.

Щодо вказаного висновку ДПІ про нереальність вказаних господарських операцій, суд зазначає про наступне.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону № 2756, до ст. 228 ЦК України внесені зміни. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентом ПП "Югтрансагро" господарської операції, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Щодо доводу податкового органу про факт порушення кримінальної справи № 330302-11 за фактом фіктивного підприємництва, що завдало великої матеріальної шкоди державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, то вказаний довід не приймається судом до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку ( рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі « Інтерсплав проти України»).

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент позивача - ПП « Югтрансагро » не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та така відповідальність не може бути покладена на позивача. Проте, відповідачем на стор. 7 акту перевірки вказано, що аналіз податкової звітності з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами - покупцями за серпень-вересень 2010 року складається з податкових зобов'язань по ТОВ "ВКФ "Аріс, ЛТД" у серпні 2010 р. - 38052,78 грн., у вересні 2010 р. - 27 270,93 грн.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не надано доказів вини позивача або умислу на порушення публічного порядку, відсутній і причинний зв'язок між винними діями позивача та заподіяними державі збитками, оскільки вина та умисел позивача може бути доведена лише у кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Представник відповідача в судовому засіданні вказав на те, що податковий орган за результатами вказаної перевірки не звертався до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Також, суду не надано і доказів того, що станом на серпень-вересень 2010 р. ПП « Югтрансагро » не мав права на складання податкових накладних чи відносно нього було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, навпаки, матеріали справи свідчать про наявність усіх підстав здійснення господарських операцій ПП « Югтрансагро ».

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 ( далі - Порядок № 984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735 ( далі - Порядок № 985), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, зменшення суми бюджетного відшкодування, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, суд зазначає, що в акті перевірки позивача, суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (пшениці) у власній господарській діяльності з подальшою її переробкою та реалізацією борошна та круп кінцевим споживачам через власну торгівельну мережу, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів та не реальність господарських операцій з зазначеними вище суб'єктами господарювання не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд доходить висновку про недоведеність факту порушення ТОВ "ВКФ "Арис, ЛТД" вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Аріс, ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 року № 0002352201 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 65323,71 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16330,93 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 серпня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1