Постанова № 26142809, 19.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"19" вересня 2012 р. Справа № 2а-7051/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чернової М.С.,

за участю представника позивача - Овчаренко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000232210 Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Власівський Мірошник» (код ЄДРПОУ 34895482) суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 17728208,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000242210 Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Власівський Мірошник» (код ЄДРПОУ 34895482) суми грошового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища - Старовірівка, 19050285 у розмірі 45753,81 гривень, в тому числі за основним платежем 36603,05грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9150,76грн.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що фахівцями Нововодолазької МДПІ та ДПС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акт від 06.06.2012р. №405/22-0-34/34895482. Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення пп.4.1.6. п. 4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.5.1 п.5.5, пп.5.6.1 п.5.6. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.п. 135.5.4. п.135.5 ст.135, пп.138.8.2. п. 138.8, пп.138.10.2. п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р., яке полягало у завищенні ТОВ «Власівський Мірошник» від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у загальній сумі 17728208грн., у т.ч. за 3 кв. 2010р. у сумі 3923858грн., за 4 кв. 2010р. у сумі 5061301грн., за 1 кв. 2011р. у сумі 4878438грн., за 2 кв. 2011р. у сумі 1352903грн., за 3 кв. 2011р. у сумі 1255854грн., за 4 кв. 2011р. у сумі 1255854грн.; порушення абз. 2 абз. 4 п. 2, абз. 1 абз. 2 п. 4 Постанови КМУ від 01.03.1999р. № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", із змінами та доповненнями, а саме за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. підприємством занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 36603,05грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 № 0000232210 про зменшення позивачеві суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 17728208 грн. та податкове повідомлення - рішення від 15.06.2012 №0000242210 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 45753,81 грн., що прийняті керівником відповідача на підставі висновків акту перевірки, необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, а відтак - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позовних вимог, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позов, та зазначили, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки оспорювані рішення прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою, в судове засідання 19.09.2012 не прибув, про причини неявки, всупереч вимогам ч.2 ст.40 КАС України, суд не повідомив, клопотань до суду не надсилав.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи зазначене, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 12.04.2012 р. по 29.05.2012 р. фахівцями відповідача, на підставі направлень від 12.04.2012 № 20, № 21, № 22, № 23, №24, № 25, № 28, № 29, від 18.05.2012 № 80 , згідно з п. 75.1, ч. 2 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та ст. 77 Податкового кодексу України, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Власівський Мірошник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №405/22-0-34/34895482 від 06.06.2012р., в якому зроблені висновки, зокрема, щодо порушень підприємством позивача:

- пп.4.1.6. п. 4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.5.1 п.5.5, пп.5.6.1 п.5.6. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.п. 135.5.4. п.135.5 ст.135, пп.138.8.2. п. 138.8, пп.138.10.2. п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р., яке полягало у завищенні ТОВ «Власівський Мірошник» від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у загальній сумі 17728208грн., у т.ч. за 3 кв. 2010р. у сумі 3923858грн., за 4 кв. 2010р. у сумі 5061301грн., за 1 кв. 2011р. у сумі 4878438грн., за 2 кв. 2011р. у сумі 1352903грн., за 3 кв. 2011р. у сумі 1255854грн., за 4 кв. 2011р. у сумі 1255854грн.;

- абз. 2 абз. 4 п. 2, абз. 1 абз. 2 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", із змінами та доповненнями, а саме: за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. підприємством позивача занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовиша на загальну суму 36603,05грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки керівником відповідача прийняті податкове повідомлення - рішення від 15.06.2012 №0000232210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 17728208 грн. та податкове повідомлення - рішення від 15.06.2012 №0000242210, яким визначено суму податкових зобов'язань ТОВ «Власівський Мірошник» за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 45753,81грн., в тому числі: 36603,05грн. - за основним платежем, 9150,76грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Власівський Мірошник» за період з 01.07.2010р. по 3.12.2011 р. здійснювало виплату доходів нерезидентам з джерелом походження з України. Позивач заключив з компанією «TRITTICO HOLDING LIMITED», яка зареєстрована як юридична особа на Кіпрі за реєстраційним № 121636361 кредитний договір, відповідно до якого компанією «TRITTICO HOLDING LIMITED» надані ТОВ «Власівський Мірошник» грошові кошти в кредит під проценти. Відповідно до кредитного договору № ВМК-1/07 від 10.05.2007 р. компанія «TRITTICO HOLDING LIMITED» надає ТОВ «Власівський Мірошник» грошові кошти в сумі 8000000,00 дол. США в кредит. Ставка процентів за користування кредитом становить 11% річних (виходячи з 365 календарних днів). Строк погашення кредиту 31.12.2010 р. Даний договір зареєстровано 22.05.2007р. за № 10-201/12633 головним управлінням національного банку по м. Києву і Київській області (реєстраційне свідоцтво № 6996). Додатковою домовленістю № 1 від 13.01.2009 р. до кредитного договору № ВМК-1/07 від 10.05.2007 р. було збільшено розмір процентів за користуванням кредитних коштів до 16,69 % річних. Додаткову домовленість зареєстровано 29.05.2009р. № 09-204/11386 Головним управлінням національного банку по м. Києву і Київської області, додаток до реєстраційного свідоцтва від 29.05.2009 р. № 1.

Відповідно до кредитного договору № 1/ВМ від 13.08.2010 р. компанія «TRITTICO HOLDING LIMITED» надає ТОВ «Власівський Мірошник» грошові кошти в сумі 8000000,00 дол. США в кредит. Ставка процентів за користуванням кредиту становить 11% річних. Строк погашення кредиту 12.08.2015 р. Даний договір зареєстрований 06.09.2010 р. № 09-204/19575 Головним управлінням національного банку по м. Києву і Київської області, реєстраційне свідоцтво № 12837.

Відповідно до кредитного договору № 1/11 ВМ від 12.10.2011 р. компанія «TRITTICO HOLDING LIMITED» надає ТОВ «Власівський Мірошник» грошові кошти в сумі 8000000,00 дол. США в кредит за ставкою 11% річних. Строк погашення кредиту 11.10.2012 р. Даний договір зареєстровано 28.11.2010 р. № 09-204/20879 Головним управлінням національного банку по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво № 14518.

Метою використання коштів по укладених кредитних договорах було поповнення обігових коштів та налагоджування фінансово-господарської діяльності підприємства позивача.

З матеріалів справи вбачається, що всього нараховані проценти за користування кредитними коштами з 01.07.2010 по 31.12.2011 в сумі 24810586,15 грн.

Відповідачем зазначається, що ТОВ «Власівський Мірошник» було віднесено до складу валових витрат суму нарахованих відсотків від використання коштів отриманих в кредит під проценти у компанії «TRITTICO HOLDING LIMITED» (Республіка Кіпрі, реєстраційний номер - 121636361) у загальній сумі 9714980грн., в тому числі у 3 кв. 2010 року у сумі 2602834грн., у 4 кв. 2010 року у сумі 3462260грн. та у 1 кв. 2011 року у сумі 3649886грн.

Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо формування валових витрат обігу та виробництва платника податку на прибуток у зазначеному періоді були врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», то суд при вирішенні справи керується положеннями п.5.1 ст.5 цього Закону, у якому зазначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також положеннями п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Під господарською діяльністю в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 зазначеного закону).

З приписів наведених норм закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких об'єктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу продукції та які спрямовані на отримання доходу. Всі інші витрати платника не підлягають віднесенню до валових витрат обігу та виробництва навіть за відсутності прямого застереження про це в законі, бо за своїм характером не відповідають визначенню валових витрат. При цьому, суд відмічає, що встановлені п.5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження застосовуються не до всіх витрат платника податків, а лише до тих, які можуть бути за приписами п.5.1 та п.5.2 ст.5 цього закону віднесені до валових.

Аналізуючи положення укладених кредитних договорів, суд відзначає, що предметом укладених договорів є надання грошових коштів у позику, а позикодавцем є «TRITTICO HOLDING LIMITED». Як встановлено судовим розглядом фактичні обставини взаємовідносин між позивачем та «TRITTICO HOLDING LIMITED» щодо дійсності укладання правочинів позики, отримання коштів за цими правочинами, використання коштів у господарській діяльності позивача, сторонами у справі визнаються, матеріалами справи ці обставини підтверджені, а тому ці обставини окремо судом не досліджуються.

Суд відзначає, що за висновками акту перевірки № 405/22-0-34/34895482 від 06.06.2012р., і ці обставини визнані представником позивача в судовому засіданні та підтверджені його поясненнями, проценти за укладеними з «TRITTICO HOLDING LIMITED» правочинами позики відносились позивачем до складу валових витрат обігу та виробництва згідно з п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до вказаної норми закону, положення якої врегульовують особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

За характером приписів дана норма є спеціальною нормою права, а тому при її застосуванні слід виходити виключно з визначень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Визначення процентів наведено у п.1.10 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в силу якого проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

- платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

- платіж за використання коштів, залучених у депозит;

- платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

У свою чергу визначення кредиту наведено законодавцем у п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою під кредитом розуміються кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Фінансовим кредитом є кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент (п.п.1.11.1 п.1.11 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З матеріалів справи слідує, що позикодавець, «TRITTICO HOLDING LIMITED» - не має правового статусу банківської установи, а отже сплачені позивачем на користь цієї особи платежі в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не можуть бути кваліфіковані як проценти, у зв'язку з чим не підлягають віднесенню на збільшення валових витрат обігу та виробництва згідно з п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001р. №2664-ІІІ, із змінами та доповненнями, цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів країни, які встановлюють особливості їх діяльності. Положення цього Закону не поширюються на: діяльність в Україні фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій; діяльність Державного казначейства України та державних цільових фондів.

Статтею 3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001р. №2664-ІІІ, передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001р. №2664-ІІІ, фінансовими вважаються такі послуги: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Стаття 5 цього Закону визначає право на здійснення операцій з надання фінансових послуг: фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств» від 31.03.2006р. №5555: юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

З огляду на вищенаведене, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, мають право надавати фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту), що не передбачає нарахування відсотків за використання залучених на визначений строк коштів.

Отже, сума коштів, яка нараховується або виплачується за використання залучених на визначений строк коштів, отриманих від суб'єктів господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, не може бути визначена як проценти.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, підприємством ТОВ «Власівський Мірошник» було безпідставно віднесено до складу валових витрат суму нарахованих відсотків від використання коштів, отриманих в кредит під проценти у компанії «TRITTICO HOLDING LIMITED» у загальній сумі 9714980грн., в тому числі у 3 кв. 2010 року у сумі 2602834грн., у 4 кв. 2010 року у сумі 3462260грн. та у 1 кв. 2011 року у сумі 3649886грн.

Оскільки, як зазначено вище, «TRITTICO HOLDING LIMITED» за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, ця компанія має право надавати кошти у користування ТОВ «Власівський Мірошник» без нарахування процентів (іншої винагороди).

За визначенням п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (п.п.1.22.1);

поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п.п.1.22.2).

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

За визначенням п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Оскільки «TRITTICO HOLDING LIMITED» фактично було надано ТОВ «Власівський Мірошник» поворотну фінансову допомогу, позивачу необхідно було нарахувати та включити до складу валового доходу суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги.

З урахуванням вищенаведеного, в порушення п.п.4.1.6. п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР підприємством ТОВ «Власівський Мірошник» було занижено суму валового доходу у загальній сумі 3805430грн., в т.ч. за 3 кв. 2010р. у сумі 1321024грн., за 4 кв. 2010р. у сумі 1255854грн. та у 1 кв. 2011р. у сумі 1228552грн.

Також в порушення пп.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р., із змінами та доповненнями, підприємством ТОВ «Власівський Мірошник» було занижено суму доходу у загальній сумі 3753911грн., в т.ч. за 2 кв. 2011р. у сумі 1242203грн., за 3 кв. 2011р. у сумі 1255854грн. та у 4 кв. 2011р. у сумі 1255854грн.

Таким чином, судовим розглядом не встановлено невідповідність вимогам чинного законодавства спірного податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 №0000232210 також і в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 7559341грн.

З матеріалів справи вбачається, що проведеною перевіркою встановлено нарахування підприємством ТОВ «Власівський Мірошник», відповідно до розрахункової відомості, заробітної плати за жовтень 2010 року, та віднесення до складу валових витрат суму 343187,36грн., як виплату працівникам підприємства винагороди по результатам роботи за рік.

Відповідно до колективного договору від 28.05.2008р. (договір діє до укладання нового), а саме додатку № 6 «Положення про порядок і умови виплати винагороди по результатам роботи за рік ТОВ «Власівський Мірошник» на 2008р.» (а.с 82-84): винагорода за результатами роботи за рік виплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Cтаттею 2 Кодексу Законів про працю України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Поширення гарантій, передбачених законодавством про працю залежить від характеру виконуваної роботи і форми юридичного зв'язку між працівником та роботодавцем, якщо виконувана робота відповідає ознакам ст. 21 КЗпП України, із працівником укладається трудовий договір і на нього поширюються гарантії, передбачені законодавством.

Єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до Закону України «Про оплату праці», що визначає складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату № 5 від 13.01.2004 року.

Відповідно по 2.3 цієї Інструкції, інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать: винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер.

Відповідно до пп.5.6.1 п.5.6. ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим

податком з громадян).

Щодо порушень вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334, встановлених актом перевірки суд зазначає наступне.

Так відповідно до п.5.3.9 зазначеної статті не відносяться до складу валових витрат: виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регуляторною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст.142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Таким чином, прибуток (доход) формується за певний період і є показником всіх фінансових результатів господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, а не окремої господарської операції.

Необхідною умовою ведення господарської діяльності є здійснення господарських операцій (як прибуткових, так і збиткових), тобто дій або подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звітів про фінансовий результат ТОВ «Власівський Мірошник» за 2010-2011рр. підприємство є збитковим.

Відповідачем зазначається, що ТОВ «Власівський Мірошник» до перевірки не надано документального підтвердження щодо підстав виплати винагороди (заохочення) працівникам ТОВ «Власівський Мірошник» в сумі 343187,36грн., що підтверджувало б, що такі виплати були проведені як компенсація за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не надані такі докази і під час судового розгляду.

Відповідно до п.п.138.8.2. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в порушення пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6. ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №3 З4/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем було безпідставно виплачено працівникам винагороду за результатам роботи за рік підприємства ТОВ «Власівський Мірошник» та віднесено до складу валових витрат суму 343187,36грн. в тому числі у жовтні 2010 року у суму 343187,36грн.

З огляду на вищенаведене, судовим розглядом не встановлено невідповідності спірного податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 № 0000232210 вимогам ч.3 ст.2 КАС України, через що в цій частині позову належить відмовити.

Щодо податкового повідомлення - рішеня від 15.06.2012 № 0000242210 судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно висновків акту перевірки ТОВ «Власівський Мірошник» відповідачем встановлено порушення абз. 2 абз. 4 п. 2, абз. 1 абз. 2 п. 4 Постанови КМУ від 01.03.1999р. № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" із змінами та доповненнями, а саме за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. підприємством занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовиша на загальну суму 36603,05грн., в т.ч в результаті встановленого заниження за 9 місяців 2010р. на суму 21492,42грн. та за 2010 рік на суму 15110,63грн.

Відповідно до актів на знищення непридатних відходів та товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом, ТОВ «Власівський мірошник» було вивезено на звалище зернові відходи ІІІ категорії (відходи містять 2% зерна та зернових домішок) в кількості 978,39 тонн.

Відповідачем зазначається, що до перевірки підприємством не було надано жодних документів, які б підтверджували передачу зерновідходів до установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи», із змінами, відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема, зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; і) своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

За розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Відповідно до ст. 44 Закону України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», із змінами та поповненнями, ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також інші види шкідливого впливу в цілому на території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються: у разі якщо це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; в інших випадках - у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно зі ст.55 Закону України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Судом встановлено, що позивачем до перевірки надавався дозвіл на розміщення відходів у 2010 році, виданий Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, в якому було передбачено ліміт на розміщення сміття з території в кількості 5 тонн та зернових відходів в кількості 30 тонн.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» від 01.03.1999 № 303, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів; утворення радіоактивних відходів; тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Пунктом 4 зазначеної Постанови КМ України № 303 передбачалось, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ № 303, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Суд погоджується з позицією відповідача, що підприємством позивача були розміщені відходи в понадлімітних обсягах та на території (звалищі), яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів, в результаті чого збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі із застосуванням корегуючого коефіцієнта - 3.

Під час судового розгляду встановлено, що у період з 01.07.2010 по 31.12.2010 підприємством позивача занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 36603,05 грн., в т.ч. в результаті встановленого відповідачем заниження за 9 місяців 2010 року на суму 21492,42 грн. та за 2010 рік на суму 15110,63 грн.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.06.2012 року №0000232210 та №0000242210 прийняті у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст.94 КАС України, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 26 вересня 2012 року.

Суддя Р.В. Мельников