Постанова № 26142660, 11.09.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р. Справа № 2a-1870/6794/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Козир І.С.,

представника позивача - Шамоніна Є.О.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ТовариствА з обмеженою відповідальністю "Еко-С" до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-С» (далі позивач, ТОВ «Еко-С» звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сумах (далі відповідач, ДПІ в м.Сумах) №0003141503/4591 від 10 квітня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 106280 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки Позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач, як юридична особа, зареєстрований відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 24.11.1998р. за №3677 (а. с. 32).

ТОВ «Еко-С» взято на податковий облік в органах Державної податкової служби з 24.11.1998р. за реєстраційним номером 01930647.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до наказу ДПІ в м. Суми №1067 від 19.03.2012р., відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість TOB «Еко-С», поданої за квітень 2011 року (дата реєстрації в податковому органі - 20.05.2011р. №9003631874) з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2011 року (дата реєстрації в податковому органі - 30.06.2011р. №9004415652).

Результати перевірки оформлені актом за №1718/15-319/30133943 від 21.03.2012 р. (а.с.7-13).

Згідно висновків, викладених у зазначеному Акті, фахівці ДПІ в м.Сумах дійшли висновку про порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200, п.201.4. п.201.10, ст. 201 ПК України , внаслідок чого, TOB «Еко-С» було зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2011 року на суму 106280 грн.

Так, в ході перевірки було встановлено, що підприємство ТОВ «Еко-С» в декларації за квітень 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов?язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок включило до складу податкового кредиту суму ПДВ 106280,00 грн. по контрагенту ТОВ «Мегатіс-С»

ДПІ в м.Сумах на адресу ТОВ «Еко-С» було направлено лист від 07.12.2011р. №98117/10/15-345 стосовно надання підтверджуючих документів по формуванню податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2011 року . Але підприємством не було надано будь-Яких підтверджуючих документів.

Крім цього, як визначено в иАкті перевірки, за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності за квітень 2011 року з податку на додану вартість по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України згідно звірки від 04.07.2011 року платника віднесено до II категорії. Відповідно до комп'ютерної версії «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сума завищення податкового кредиту склала за квітень 2011р. на суму 106280,0 грн.

З урахуванням викладених обставин, ДПІ в м.Суми стверджує, що при перевірці встановлено оформлення цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

Як свідчить з позиції ДПІ в м.Суми, яку викладено в Акті перевірки та в запереченні, правочини, оформлені ТОВ «Мегатіс-С» протягом перевіреного періоду з покупцем товарів - ТОВ «Еко-С» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є безтоварним.

Отже, згідно висновків ДПІ в м.Сумах, на порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України TOB «Еко-С» завищено податковий кредит за квітень 2011р. на суму 106 280,0 грн.

З урахуванням вищезазначених порушень, за наслідками перевірки відповідачем було збільшено позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2011р. в сумі 106280 грн.

На підставі вищезгаданого акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №№0003141503/4591 від 10 квітня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 106280 грн. (а.с.14).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «Еко - С» м. Суми та TOB «Мегатіс - С» м.Одеса було укладено договір на поставку № 12 від 15.04.2011 року (копія в справі).

На запит позивача TOB «Мегатіс - С» надав копії Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість в ДПІ у Суворовському районі м. Одеса (копії в справі).

Також відсутні розбіжності у «додатку 5 до декларації з ПДВ». Тобто задекларований податковий кредит TOB «Еко - С» відповідає задекларованому податковому зобов'язанню TOB Мегатіс - С», що не спростовується і не заперечується відповідачем.

Виходячи з реєстраційних документів TOB «Мегатіс - С» на момент господарської операції та на даний час є діючим підприємством.

Як свідчить з матеріалів справи, на виконання умов Договору TOB «Мегатіс - С» в квітні 2011 року відвантажило в адресу В «Еко - С» товар на загальну суму 637680 грн. (в т.ч. ПДВ 106280 грн.).

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

Транспортування товарів виконано власним транспортом, що підтверджується відповідною товарно-трагспортною накладною.

Вартість реалізованого товару включена до складу податкового зобов'язання та валового доходу TOB «Еко - С».

Таким чином, докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В ході розгляду справи, Відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач до суду не подав.

Необхідно зазначити, що чинним законодавством України не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи . У суб'єктів господарювання відсутнє законодавчо надане повноваження перевіряти обсяг дій та правоздатність представників своїх контрагентів, а тим більше інших контрагентів по ланцюгу за господарсько - правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами. Позивач вважає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право Позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем, або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця. Несплата контрагентами Позивача податку не свідчить про те, що укладені Позивачем правочини не відповідають інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ в м.Сумах стосовно порушення ТОВ «Еко-С» п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200, п.201.4. п.201.10, ст. 201 ПК України.

Крім цього, згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних Позивач та його контрагент рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість (а. с. 33).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Крім цього, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення - рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем приписів чинного податкового законодавства України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведене суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-С" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовільнити повністю.

Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах № 0003141503/4591 від 10 квітня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 106280 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача сплату судового збору в розмірі 1062 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2012р.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець