Постанова № 26142626, 19.09.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 2-а-2307/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Данченко Ю.М.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Галаган-Транс" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Галаган-Транс" (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 р. № 0001302301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 36956 грн., з яких за основним платежем на 29565 грн., за штрафними санкціями - 7391 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі протиправних висновків акту перевірки № 327/23-6/36838630 від 30.01.2012 р. у зв"язку з визнанням правочинів з ПП "Мидос Плюс" у вересні 2011 року нікчемними. Відповідно до Податкового кодексу України головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цією податковою накладною товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість. На момент вчинення операцій з ПП "Мидос Плюс" підприємство було зареєстровано платником ПДВ. Вказує на відсутність у ДПІ у м.Херсоні повноважень на визнання правочинів нікчемними.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги просила їх задовольнити, вказавши на те, що реальність здійснення господарських операцій з ПП "Мидос Плюс" підтверджується договором поставки, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. Тому ПП "Галаган-Транс" правомірно сформувало податковий кредит по відносинам з ПП "Мидос Плюс". Визнання правочинів недійсними можливо лише судом, і не входить до повноважень податкового органу.

Представник відповідача заперечував проти позову, вказавши на те, що постачальником ПП "Галаган-Транс" у вересні 2011 року було ПП "Мидос Плюс". При проведенні аналізу матеріалів податкової звітності, звітів та інших документів даного постачальника податкова служба встановила відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно довідки форми 1ДФ у ІІІ кварталі 2011 року на підприємстві ніхто не працював, за юридичною адресою ПП "Мидос Плюс" не знаходиться. Операції з поставки товару даним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.01.2012 р. посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Галаган-Транс" (36838630) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Мидос Плюс" (35869610) та з контрагентами - покупцями за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 30.01.2012 р. № 327/23-6/36838630.

У висновках акту перевірки зазначено: "Перевіркою встановлено порушення:

1. ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Галаган-Транс" при придбанні товарів (послуг) у ПП "Мидос Плюс" у вересні 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України;

2. ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, пп.198.3, пп.198.4, пп.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України за вересень 2011 року на суму 29565,21 грн."

При проведені перевірки відповідачем був використаний акт ДПІ у м.Херсоні від 23.01.2011 р. № 78/15-2/35869610 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб"єкта господарювання ПП "Мидос Плюс" (35869610) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року.

В акті зазначено про те, що згідно декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року основні фонди відсутні, відповідно до довідки форми 1ДФ у ІІІ кварталі 2011 року на підприємстві ніхто не працював. В ході проведення оперативно-розшукових заходів опитано ОСОБА_3, яка повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 (юридична адреса ПП "Мидос Плюс") офісного, складського або іншого приміщення, яке б належало ПП "Мидос Плюс", не знаходиться та дана квартира використовується як житлова. З метою опитування керівника ПП "Мидос Плюс" ОСОБА_4 здійснено виїзд за адресою його останньої реєстрації: АДРЕСА_3 та встановлено, що за даною адресою мешкає ОСОБА_5, який зазначив, що ОСОБА_4 не з"являється за даною адресою близько п"яти років. З метою встановлення місцезнаходження підприємства здійснено виїзди за місцем реєстрації підприємства - АДРЕСА_2, та встановлено, що за даною адресою знаходиться житлова квартира, власником якої є ОСОБА_6

На підставі акту перевірки ПП "Галаган-Транс" від 30.01.2012 р. ДПІ у м.Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 р. № 0001302301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 36956 грн., з яких за основним платежем - 29565 грн., за штрафними санкціями - 7391 грн.

Правила формування податкового кредиту визначені ст.198 ПК України, відповідно до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, податкова інспекція повинна аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Позивач вважає правомірним включення суми ПДВ до податкового кредиту, в якості доказів реального здійснення господарських операцій придбання продукції у ПП "Мидос Плюс" у вересні 2011 року до суду надані копії договору поставки, видаткові та податкові накладні, банківські виписки.

Однак, наявність вказаних документів не є безумовною підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. Як вбачається з акту перевірки ПП "Мидос Плюс" від 23.11.2011 р. № 78/15-2/35869610, дане підприємство не має основних фондів, у ІІІ кварталі 2011 року на підприємстві ніхто не працював, відсутні транспортні засоби, у зв"язку з чим ПП "Мидос Плюс" не могло здійснити поставку товару позивачеві з урахуванням об"ємів, часу, тощо.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже будь - які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що були складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. - первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, документи, отримані від ПП "Мидос Плюс", не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Суд приймає до уваги, що з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. ДПІ у м.Херсоні не має можливості через недобросовісність даного контрагента (відсутність за місцем знаходження, відсутність первинних бухгалтерських та податкових документів) перевірити факт відображення ним у відповідних податкових періодах суми ПДВ в податкових деклараціях, та відповідну сплату задекларованих зобов'язань. За таких обставин суд вважає правомірними дії ДПІ у м.Херсоні щодо висновку про заниження суми податкового кредиту

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні виходила з того, що товари позивачем не придбавались, господарські операції тільки документувались без реального виконання. За відсутності факту придбання відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивач не спростував належними доказами викладені в акті перевірки відомості, не надав суду доказів того, що керівник ПП "Галаган-Транс" або інша уповноважена особа була знайома з директором ПП "Мидос Плюс" та може підтвердити факт поставки товару, не надав позивач доказів транспортування придбаних товарів - товарно-транспортної накладної, подорожнього листа, довіреності особи, яка отримувала товар тощо.

Суд вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з юридичною особою, яка має ознаки "фіктивності", порушувала існуючий порядок здійснення підприємницької діяльності, використовувала отриманий в ціні товарів податок на додану вартість в інших цілях, ніж сплата до бюджету. Отже, всі наслідки необачних дій позивача покладаються тільки на нього, а не на державний бюджет.

Що стосується відсутності судового рішення про визнання договору чи угоди недійсною, то наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнане відповідне зобов'язання недійсним або нікчемним, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 р. № 0001302301 є правомірним та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, встановлених перевіркою фактичних обставин справи, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства "Галаган-Транс" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 р. № 0001302301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 вересня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1