Постанова № 26141794, 04.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 р. № 2а-4937/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представника позивача Сівак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 92494,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»(надалі -ТзОВ «Галицька основа»), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 92494,00 грн.

Обгрунтовуючи позовниі вимоги позивач зазначив, що відповідачем, в порушення частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»не погашено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.03.2012 року по 23.05.2012 року і станом на час розгляду справи у суді становить 92494,00 грн., у тому числі з урахуванням штрафу та нарахованої пені.

Оскільки заборгованість у добровільному порядку не сплачена, тому позивач просить стягнути цю суму у судовому порядку.

Прокурор у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив з невідомих суду причин. Проте належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у відсутність уповноваженого представника на адресу суду не надходило. Окрім того, відповідачем не було подано письмових заперечень на позов чи доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач не з'явився в судове засідання, причин неявки суду не повідомив, є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Суд, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа та згідно п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»є платником єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частина 2 статті 6 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова.

Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У судовому засіданні також встановлено, що відповідно до звітів про суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягають сплаті, поданих відповідачем за період з лютого 2012 року по травень 2012 року, підприємству нараховано єдиного внеску, фінансових санкцій та пені на загальну суму 92494,00 грн.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Пунктом 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок несвоєчасного перерахування відповідачем єдиного внеску до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова, позивачем винесено рішення № 133/04/33419843 від 21.02.2012 року про застосування штрафу на суму 9187,32 грн. та нарахування пені у розмірі 2295,58 грн. Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем на адресу відповідача було направлено дане рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке було отримано останнім 27.02.2012 року, згідно копії повідомлення про вручення поштових відправлень. Отож, заборгованість ТзОВ «Галицька основа»підтверджується наявними у справі звітами відповідача про суми нарахування єдиного внеску, що підлягають сплаті за цей період, Рішенням управління Пенсійного фонду у Личаківському районі м. Львова № 133/04/33419843 від 21.02.2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Відповідно до вказаного рішення позивача, загальна сума заборгованості по єдиному внеску відповідачем не сплачена.

Отже, позивач виконав всі вимоги діючого законодавства щодо узгодження суми заборгованості, пеня та штраф нараховані в межах повноважень позивача та на підставі діючого законодавства, але заборгованість на теперішній час залишається несплаченою.

Таким чином заборгованість відповідача підлягає стягненню в примусовому порядку, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 6, 9, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа» заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 92494 (дев'яносто дві тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 00 коп. на користь управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07 липня 2012 року.

Суддя Сасевич О.М.