Постанова № 26141406, 02.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2012 р. № 2а-5439/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого -судді: Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Гойни Є.А.,

за участю сторін:

представника позивача Городній О.М.,

представника відповідача Руденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 30150216, винесеної заступником начальника Франківського ВДВС ЛМУЮ Руденком В.В., -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 30150216, винесеної 28.05.2012 року заступником начальника Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Руденком Віталієм Володимировичем, згідно із якою позивачу (АТ «Укрексімбанк») повернуто виконавчий напис, вчинений 27 квітня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 за реєстровим номером 2295 на Іпотечному договорі №60407Z34, укладеному 01 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», посвідченому 01 серпня 2007 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, за реєстровим номером Д-1270 (надалі - виконавчий документ).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постанова ВП № 30150216 від 28.05.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві є незаконною та такою, що порушує права позивача і законні інтереси, оскільки, частиною 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік обставин у разі яких виконавчий документ може бути повернутий стягувачеві. Даною статтею не передбачено повернення виконавчого документа у випадку накладення арешту на майно, грошові кошти боржника на підставі ухвали суду. Пунктом 9 ч. 1 ст. 47 згаданого Закону передбачено можливість повернення виконавчого документа стягувачеві у разі наявності встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає вимоги позивача безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.12.2011 року заступником начальника Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Руденком Віталієм Володимировичем відкрито виконавче провадження ВП № 30150216 щодо виконання виконавчого напису № 2295, виданого ПН ЛМНО ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру загальною площею 101,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4. Постановою від 19.03.2012 року заступника начальника Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Руденком Віталієм Володимировичем було зупинено виконавче провадження на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 22.02.2012 року до остаточного розгляду цивільної справи № 2/1326/1687/2012 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», Приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. На підставі п.2 ч.1. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану ВП № 30150216 від 28.05.2012 року, яку і оскаржує стягувач у судовому порядку та роз'яснено стороні виконавчого провадження про її право повторного пред'явлення до виконання виконавчого документа.

Згідно з п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»; у результаті цього при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»є встановлення безпосередньо у Законі України «Про виконавче провадження» заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника; якщо заборона випливає із норми закону, наприклад, така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що відповідний акт ним при винесенні оскаржуваної постанови не складався.

Згідно з вимогами ч. 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення.

Положеннями ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»передбачені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, зокрема, серед таких у п. 4 ч. 1 статті 37 вказаного Закону зазначено: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Згідно з ч. 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження у випадках, передбачених п. 4 ч. 1 статті 37 цього Закону, зупиняється до закінчення строку дії зазначених обставин.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 2 статті 19 Конституції України регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, враховуючи вимоги статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що заступником начальника Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Руденком Віталієм Володимировичем неправомірно повернуто виконавчий документ стягувачеві (позивачу), так як висновок державного виконавця про те що, ухвалою Франківського районного суду м. Львова №2/1326/1687/2012 від 22.02.2012 року заборонено стягнення на підставі виконавчого документа, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вказаною ухвалою зупинено стягнення на підставі виконавчого документа, що згідно з положеннями п. 4 ч. 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження (і на підставі вказаної ухвали державним виконавцем 19.03.2012 року правомірно було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження), а не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві. Вказана ухвала не містить жодної заборони звертати стягнення на майно ОСОБА_4 на підставі виконавчого документу, в тому числі заборони звертати стягнення на належну ОСОБА_4 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як передбачено частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано достатніх доказів у спростування наведених в позовній заяві обставин, в тому числі не подано до суду жодних доказів щодо наявності підстав, передбачених ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»для повернення виконавчого документа стягувачу (позивачу).

З огляду на викладене, з врахуванням вимог ч. 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 30150216, винесеної заступником начальника Франківського ВДВС ЛМУЮ Руденком В.В. від 28.05.2012 року, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17-19, 69-72, 86, 87, 94, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 30150216, винесену 28.05.2012 року заступником начальника Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Руденком Віталієм Володимировичем про повернення Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" виконавчого напису, вчиненого 27 квітня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 за реєстровим номером 2295, на Іпотечному договорі №60407Z34, укладеному 01 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", посвідченому 01 серпня 2007 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, за реєстровим номером Д-1270.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. судових витрат за рахунок Державного бюджету України. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Горького, 127 (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 00032112) 32 грн. 19 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 липня 2012 року.

Суддя Сасевич О.М.