Постанова № 26141265, 04.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року 15:35 Справа № 0870/4206/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Альянс», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

3-і особи:Товариство з обмеженою відповідальністю «СІФ-ЗСФ», м. Запоріжжя

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгідробуд», м. Запоріжжя

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю

від позивача:Бабенкова В.В., довіреність від 10.05.2012

від відповідача:Бібік С.В., довіреність № 2925/10/10-010 від 11.06.2012

від 3-х осіб: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Альянс» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 000065302 від 30.03.2012 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 492 596,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 246298,00 грн.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що відповідно до норм Господарського кодексу України, донарахування податків та застосування штрафних фінансових санкцій за їх несплату є адміністративно-господарськими санкціями, які мають застосовуватись лише за наявності вини. Вважає, що адміністративно-господарські санкції застосовані до товариства безпідставно, оскільки позивач не має контролювати та перевіряти з відкіля безпосередній контрагент отримав товар. Вказує, що придбання товару відбулось на підставі документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а податковий кредит сформований згідно отриманих податкових накладних. Крім того зазначає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами є хибним, оскільки такі правочини є оспорюваними, а тому податковий орган мав звернутися із відповідним позовом до суду, чого зроблено не було.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 22.05.2012 посилається на те, що податковим органом проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Євро Альянс», якою встановлені порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України. Вказує, що виявлені порушення виникли внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з постачальниками ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ТОВ «Запоріжгідробуд», основним постачальником яких у липні 2011 року значиться ПП ОСОБА_3 Зазначає, що проведеними податковими органами заходами був опитаний ПП ОСОБА_3, який пояснив, що господарську діяльність не вів, договори на поставку товару з ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ТОВ «Запоріжгудробуд» не укладав, податкові накладні не виписував та декларації з ПДВ до податкового органу не надавав. З огляду на це вважає, що ТОВ «Євро Альянс» не мало правових підстав на формування податкового кредиту у липні 2011 року по податковим накладним від постачальників ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ТОВ «Запоріжгідробуд», що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 492 596,00 грн. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

Треті особи в судові засідання письмових пояснень по суті спору не надіслали, повноважні представники не з'явились. Надіслані на їх адресу ухвали суду та судові повістки повернулись без вручення з приміткою пошти «За закінченням терміну зберігання».

З огляду на те, що ухвали суду та повістки направлялись третім особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то згідно ч. 4 ст. 33 та ч. 11 ст. 35 КАС України вважається, що останні був належним чином повідомлені про порушення адміністративної справи та необхідність надання пояснень.

В судовому засіданні 04.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі службового посвідчення УЗП № 055022 від 20.07.2009, згідно з п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.. 79 ПК України, наказу від 06.03.2012 № 235 фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Євро Альянс» з питання дотримання вимог податкового законодавства стосовно формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Запоріжгідробуд», ТОВ «СІФ-ЗСФ» за липень 2011 року, про що складено акт від 16.03.2012 № 3/23-2/30557260.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України.

30.03.2012, на підставі акту перевірки від 16.03.2012 № 3/23-2/30557260, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 000065302, яким ТОВ «Євро Альянс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 738 894,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Євро Альянс» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На стор.5 акту перевірки від 16.03.2012 № 3/23-2/30557260 зазначено, що податковим органом встановлено завищення задекларованих ТОВ «Євро Альянс» показників у рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та 0 ставкою» всього у сумі 492 596 грн., у т.ч. за липень 2011 - 492 596 грн. Вищенаведене порушення виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з постачальниками: ТОВ «СІФ-ЗСФ» в сумі 245 328,40 грн. та ТОВ «Запоріжгідробуд» в сумі 247 268,00 грн., які не підтверджені первинними документами.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що керівництву ТОВ «Євро Альянс» ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було вручено запит від 19.09.2011 № 9111/10/23-2 щодо надання пояснень та документальних підтверджень по проведенню господарських операцій за травень-липень 2011, але документи та пояснення надані не були.

Тобто, перевірка проведена податковим органом на підставі податкової звітності ТОВ «Євро Альянс» за спірний період.

При цьому, акт перевірки від 16.03.2012 № 3/23-2/30557260 підписаний керівником ТОВ «Євро Альянс» без заперечень, чим останній підтвердив, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

В той же час, позивачем до матеріалів позову долучені копії документів, з яких встановлено, що між ТОВ «Євро Альянс» (покупець) та ТОВ «СІФ-ЗСФ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 6 від 01.07.2011, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати товар відповідно замовлення, а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження фактичного виконання договору представником позивача надані копії видаткових накладних № РН-0000006 від 01.07.2011, № РН-0000025 від 11.07.2011, № РН-0000027 від 20.07.2011, № РН-0000033 від 26.07.2011 на поставку товару електродвигунів, алюмінієвого профілю, труби, тощо.

Також позивачем надані копії податкових накладних, виписаних ТОВ «СІФ-ЗСФ» на поставлений товар № 06 від 01.07.2011, № 25 від 11.07.2011, № 27 від 20.07.2011, № 33 від 26.07.2011.

Крім того, 04.07.2011 між ТОВ «Євро Альянс» (покупець) та ТОВ «Запоріжгідробуд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 15, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю товар, який має відповідати вимогам ДГСТу, а покупець має прийняти, перевірити якість товару та розрахуватися за нього.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду копії видаткових накладних № РН-0000056 від 04.07.2011, № РН-0000059 від 12.07.2011, № РН-0000061 від 18.07.2011, та № РН-0000064 від 27.07.2011.

Також позивачем надані копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Запоріжгідробуд» на поставлений товар № 56 від 04.07.2011, № 59 від 12.07.2011, № 61 від 18.07.2011, № 64 від 27.07.2011.

На пропозицію суду надати оригінали долучених до адміністративного позову документів, а саме договорів, видаткових та податкових накладних, декларацій тощо представник позивача повідомив, що такі документи були вилучені у товариства згідно протоколу обшуку від 17.05.2012.

З протоколу обшуку від 17.05.2012 судом встановлено, що старшим слідчим СВ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області було вилучено документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Євро Альянс» за період часу з 2008 по 2012 роки у чотирьох пластикових мішках. При цьому будь-якої конкретизації щодо переліку таких документів, зокрема, в розрізі контрагентів позивача за період 2008-2012 років, протокол не містив.

За клопотанням представника позивача, суд ухвалою від 26.06.2012 про забезпечення доказів, витребував у ВПМ ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя оригінали документів, які були вилучені під час проведення обшуку 17.05.2012., а саме: договори, видаткові та податкові накладні, податкові декларації, можливі договори оренди майна (транспорту), ТТН тощо по взаємовідносинам ТОВ «Євро Альянс» з ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ТОВ «Запоріжгідробуд».

Листом від 30.08.2012 вих. № 10015/10/07-30 ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя повідомило суд, що ще 30.06.2012 керівнику ТОВ «Євро Альянс» були повернуті всі документи, вилучені у ТОВ «Євро Альянс» під час обшуку 17.05.2012 у повному обсязі. На підтвердження вказаних обставин до листа долучена розписка ОСОБА_4 про отримання раніше вилучених документів.

На запитання суду чому вкотре представник позивача не може надати суду оригінали документів, копії яких долучені до позову, а також інші документи, які витребовувались судом під час розгляду справи (докази перевезення та оприбуткування товару позивачем, документи на підтвердження руху товару на підприємстві позивача та їх подальша реалізація (використання у власній діяльності) тощо) пояснили, що звертались до свого довірителя - директора ТОВ «Євро Альянс» з приводу надання оригіналів документів, на що отримали негативну відповідь.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що всі учасники господарських відносин, як то позивач та його контрагенти мали належну правосуб'єктність та дієздатність для вчинення таких правочинів.

Також суд погоджується з доводами позивача, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Такі відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В той же час, суд керуючись вимогами ст. 86 КАС України, оцінює докази у їх сукупності.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав суду: оригіналів документів, що фіксують факт здійснення господарської операції (договори, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, банківські виписки тощо); докази переміщення придбаного товару чи то пояснення з приводу того, яким чином відбувалось його транспортування; документи про оприбуткування товару та фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю по взаємовідносинам з ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ТОВ «Запоріжгідробуд»; документів що посвідчують подальше використання (реалізацію) придбаного товару у контрагентів.

Враховуючи те, що ні під час перевірки ні в ході розгляду справи по суті на неодноразові вимоги суду надати додаткові документи, позивач від їх подання відмовився, суд приходить до висновку та погоджується із позицією податкового органу, викладену в акті перевірки, про відсутність документального підтвердження реальності вчинених господарських операцій між ТОВ «Євро Альянс» та його контрагентами - ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ТОВ «Запоріжгідробуд».

При цьому суд враховує, що наявність у позивача лише копій видаткових і податкових накладних і його не бажання надавати чи то відсутність самих оригіналів таких документів не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Посилання позивача на те, що податковим органом неправомірно застосовані адміністративно-господарські санкції суд відхиляє та зазначає, що відповідно до ст. 1 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому ст. 4 ГК України передбачає, що не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

В свою чергу, визначення податків і зборів, порядок їх справляння і адміністрування, відповідальність за їх порушення визначається виключно податковим законодавством, зокрема, ПК України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведений висновок про відсутність реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ТОВ «Запоріжгідробуд» до ТОВ «Євро Альянс», а позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки від 16.03.2012 № 3/23-2/30557260, а тому у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Євро Альянс» слід відмовити повністю.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Альянс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «СІФ-ЗСФ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгідробуд» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко