Постанова № 26140977, 25.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/12052/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:19

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мєзєнцева Є.І.

при секретарі Небраті Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (представник Максимов В.В., довіреність від 03.08.12, представник Тутов Д.С., довіреність від 10.09.12) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер» (представник до судового засідання не з'явився) про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 499,49 грн. та пені у сумі 37,77 грн. за адміністративним договором №4162/2010 від 09.02.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Фонд, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер» (далі - Орендар, відповідач) про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 499,49 грн. та пені у сумі 37,77 грн. за адміністративним договором №4162/2010 від 09.02.2010 року.

В обґрунтування позову Фонд посилається на норми статей 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема зазначає, що свої зобов'язання по сплаті орендної плати Орендар належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед Державним бюджетом з орендної плати в розмірі 499,49 грн. та пені у сумі 37,77 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги, заявлені у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В силу частини 2 статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 25.09.12 року з 1112 до 1119 години.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги Фонду підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна.

В силу статті 5 вказаного Закону, Фонд державного майна України, зокрема, у сфері оренди державного майна, виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Закон України «Про Фонд державного майна України» у статті 6 закріплює, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Представництва підпорядковуються регіональним відділенням. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації. Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.

Так, Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 року №678, встановлено повноваження позивача аналогічні зазначеним вище для його центрального органу.

Між тим, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, що перебуває в державній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Державну політику у сфері оренди державного майна здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Об'єктом оренди за цим Законом, окрім іншого, є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю виступають Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Таким чином, Фонд є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження орендодавця державного майна, надані йому Законом України «Про Фонд державного майна України» та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Судом встановлено, що 09 лютого 2010 року між Фондом та Орендарем був укладений договір оренди №4162/2010 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 172,05 кв.м. розміщені на другому (52,80 кв.м.) та четвертому (119,25 кв.м.) поверхах будівлі за адресою: м. Макіївка, вул. Лихачова (далі - Приміщення), яке знаходиться на балансі Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (а.с.а.с.8-13).

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки наймодавця Фонду та Орендаря, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) державного майна, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також статей 759-786 Цивільного кодексу України і статей 283-291 Господарського кодексу України.

Стаття 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», одним з основних обов'язків Орендаря визначає своєчасне та в повному обсязі внесення орендної плати.

При цьому, ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплює, що орендар за користування об'єктом оренди вносить оренду плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Розділом 3 Договору визначено, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням складає 2944,32 грн. за базовий місяць (грудень 2009 року), причому подальша сплата орендної плати провадиться з урахуванням індексу інфляції, не пізніше 15 числа місяця - 70% державному бюджету України та 30% балансоутримувачу.

Умовами пункту 10.1 Договору передбачено, що строк дії Договору становить 2 роки 360 днів з 09.02.2010 року по 03.02.2013 року.

Однак, як свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі від 30.12.2011 року (а.с.19), відповідач повернув балансоутримувачу об'єкт оренди до закінчення строку дії Договору. В той же час, оскільки орендна плата за своєю суттю є платою за фактичне використання державного майна, позивач наказом від 21.03.2012 року припинив нарахування орендної плати до Державного бюджету з 31.12.2011 року (а.с.18).

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно яких одностороння відмова від договору оренди не допускається, а також відсутність будь-яких заперечень проти припинення Договору з боку позивача, суд дійшов висновку про припинення досліджуваного адміністративного договору з 30 грудня 2011 року за взаємною згодою сторін.

За умовами пункту 3.11 Договору, у разі припинення (розірвання) Договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, на час припинення орендних правовідносин між сторонами, у відповідача залишилась заборгованість з орендної плати за грудень 2012 року у розмірі 499,49 грн. (а.с.а.с.20-22), яка останнім у встановленому порядку до Державного бюджету сплачена не була.

Згідно пункту 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, у тому числі, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Зокрема, ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі наведених норм права та умов адміністративного договору, позивачем на утворений борг була нарахована пеня за період з 16.01.2012 року по 15.07.2012 року у сумі 37,77 грн. (а.с.а.с.20-22).

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків заборгованості з орендної плати та пені, їх відповідність вимогам чинного законодавства, а також зважаючи на те, що відповідач на час розгляду справи не спростував наявності у нього заборгованості перед Державним бюджетом, в порядку визначеному ст.71 КАС України, суд вважає заявлені позовні вимоги Фонду обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер» про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 499,49 грн. та пені у сумі 37,77 грн. за адміністративним договором №4162/2010 від 09.02.2010 року - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер» за адміністративним договором борг з орендної плати у розмірі 499,49 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять гривень сорок дев'ять копійок) та пені у сумі 37,77 грн. (тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), разом 537,26 грн. (п'ятсот тридцять сім гривень двадцять шість копійок), на користь Державного бюджету (р/р - 31110094700064, МФО - 834016, код бюджетної класифікації - 22080300, отримувач м. Макіївка ГУДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37990227).

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 25 вересня 2012 року в присутності представників позивача.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мєзєнцев Є.І.