Постанова № 26140721, 13.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10874/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лазарєва В.В.

при секретарі Бобирь Г. Г.

за участю

представника позивача Толмачової А.М.,

представника відповідача Колпахчян Г.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 26226,46 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 26226,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року № 70 не виконав нормативи по створенню 1-го робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 216 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано дев'ять інвалідів. Таким чином, відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році становить у розмірі 25606,94 грн. Оскільки відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій не сплачено, йому станом на 14 серпня 2012 року була нарахована пеня у розмірі 619,52 грн. Просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у загальному розмірі 26226,46 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що згідно атестації робочих місць, 60 % з них складає з шкідливими та важкими умовами праці. За медичними показниками, відповідач не має можливості працевлаштувати інвалідів на робочі місця заводу у зв'язку із специфікою виробництва, а саме: ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» виготовлює продукцію та здійснює фінансово-господарську діяльність з підприємствами, які входять до складу металургійної, машинобудівної, вугільної та хімічної промисловості. Проте, відповідач здійснює заходи по працевлаштуванню інвалідів, розміщує оголошення в прилюдних місцях близь міст та селищ, які розташовані біля с. Кураховки, у інформаційній газеті «Інформатор». Крім того, товариством було надано звернення до Курахівської селищної ради для сприяння пошуку інвалідів для працевлаштування. До того ж, зазначив, що з боку відповідача не було відмов у прийнятті на роботу інвалідам, які звернулись за працевлаштуванням. Відповідач вважає, що він здійснив всі можливі заходи для виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 (далі -Положення) (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Згідно з ч.ч. 9-10 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 № 875-ХІІ (далі -Закон № 875-ХІІ), спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» зареєстроване в якості юридичної особи з 05.02.2001 року, код ЄДРПОУ 31301298 про що свідчить довідка відділу статистики у місті Селидовому Головного управління статистики у Донецькій області, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, статут відповідача (а.с. 21-22, 23-28, 29-62).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачаться зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с. 9), який наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 216 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначена у звіті становить 8 осіб, що не відповідає вимогам Закону. Фактично працевлаштовано було 8 інвалідів, чим порушуються вказані вище вимоги законодавства.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, внаслідок невірного обчислення кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону, відповідачем у відповідності до викладених приписів законодавства не було виконано нормативу по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів, ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» згідно до вимог ст. 20 вказаного Закону мав сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Так, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік відповідач визначив суму середньорічної заробітної плати штатного працівника у розмірі 2561,00 грн. (а.с. 8).

Таким чином, з урахування вимог ст. 20 Закону, ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» мало сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 25606,94 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 7).

Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 25606,94 грн., що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п. 4 Порядку, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, станом на 14 серпня 2012 року розмір нарахованої пені становить 619,52 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с. 8).

Що стосується доводів відповідача про здійснення ним всіх можливих заходів для виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як вбачається зі звітів форми № 3-ПН за період червень-вересень 2011 року включно та за грудень 2011 року, які були надані відповідачем до Селидівського міського центру зайнятості, ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» зазначає про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів лише у звітах за серпень та вересень 2011 року (а.с. 81, 82, 83, 84, 85). Звіти за перше півріччя 2011 року відповідачем до центру зайнятості взагалі не подавалися.

Звернення відповідача до Курахівського поселкового голови, також, не є доказом належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» своїх обов'язків щодо виконання нормативу по створенню робочого місця по працевлаштуванню інвалідів, оскільки до повноважень поселкового голови не відноситься пошук інвалідів для підприємств. Подібні звернення, а також звернення до редакції місцевої газети, можуть бути додатковими заходами, що приймаються підприємствами для виконання своїх безпосередніх обов'язків щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив передбачені законом заходи для виконання нормативу по створенню 1-го робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач самостійно та у встановлені строки не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, суд приходить до висновку, що з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» на користь Державного бюджету України підлягає стягненню сума адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у загальному розмірі 26226,46 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 26226,46 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 25606 (двадцять п'ять тисяч шістсот шість) грн. 94 коп. та пеню у розмірі 619 (шістсот дев'ятнадцять) грн. 52 коп. на р/р 31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 13 вересня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена у повному обсязі 19 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.