Постанова № 26140348, 07.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9404/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського»до Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» 13 серпня 2012 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області Вишнякова С.В., що прийняте у виконавчому провадженні ВП № 26552885, а саме: постанови від 19.07.2012 про стягнення з боржника відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 55,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова від 19.07.2012 про стягнення з боржника відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 55,00 грн. стосується особи, якої не існує. Крім того зазначена постанова не відповідає вимогам, які пред'являються до виконавчих документів та встановлені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та є необгрунтованим, оскільки Постанова не встановлює, на проведення яких саме виконавчих дій витрачені кошти виконавчого провадження за частиною 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», а також не містить обґрунтування розміру пред'явлених до стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню. В запереченні надав розрахунок виконавчих дій, згідно з яким всього витрат на проведення виконавчих дій понесено відповідачем в розмірі 55 грн., що відповідає сумі, зазначеній у постанові.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визначення умов і порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, № 606-XIV (далі - Закон №606).

Відповідно до ст. 25 вказано Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Ст. 28 Закону №606 передбачає, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Судом встановлено, що в провадженні державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області Вишнякова С.В. перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання рішень стосовно стягнення з боржника - відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь юридичних та фізичних осіб грошових коштів та іншого майна, і, зокрема, виконавче провадження, відкрите на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області № 14/186 від 11.10.2001 про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь ВАТ «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів» боргу в сумі 9818,18 грн.

Тривалий час здійснення виконавчого провадження відповідач пояснив тим, що ВАТ «ДМКД», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Дніпровський меткомбінат», тривалий час підпадало під дію Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, господарським судом Дніпропетровської області неоднарозово порушувалось провадження у справі про банкрутство ВАТ «ДМКД», що тягло за собою зупинення виконавчого провадження по п.8 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» з забороною на проведення будь-яких виконавчих дій.

За цей період здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою були понесені значні витрати на проведення виконавчих дій, в основному на виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Так, зведене виконавче провадження складається з 27 томів, в кожному з яких знаходиться від приблизно від 200 до 500 аркушів. При цьому документи виконавчого провадження пересилались поштою на різні адреси - стягувачам, боржнику, до банківських установ, органів МВС та податкової служби, Бюро технічної інвентаризації та Центру державного земельного кадастру, державному реєстратору та іншим.

02.08.2012 публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (надалі в тексті - позивач) отримало 16 постанов державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (надалі в тексті - ВДВС) від 19.07.2012 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на загальну суму 880,00 грн., які надійшли супровідним листом за вих. № 3/09-16/15383 від 23.07.2012.

В числі отриманих позивачем 02.08.2012 постанов є постанова державного виконавця Вишнякова С.В. від 19.07.2012 у виконавчому провадженні ВП № 26552885 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Зазначена постанова затверджена начальником ВДВС Дзіжко Р.Ю. 19.07.2012 (надалі в тексті - Постанова).

Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною, оскільки такого боржника, юридичної особи, як відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на даний час не існує.

Крім того, на думку позивача, постанова не відповідає вимогам, які пред'являються до виконавчих документів та встановлені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Так, на чергових загальних зборах акціонерів відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського», які відбулися 13.07.2012 року, ухвалено привести діяльність відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», у зв'язку з чим визначено тип товариства - публічне акціонерне товариство та змінено найменування товариства з відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» на публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського».

У даний час діяльність публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» регламентується Статутом товариства, який затверджено загальними зборами акціонерів 20.04.2012 (Протокол № 14 від 20.04.2012); державна реєстрація змін до установчих документів проведена 07.05.2012 (номер запису в ЄДР 12231050047000964).

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, виданої 20.06.2012 Державним реєстратором виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, зареєстровано юридичну особу - публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського», ідентифікаційний код 05393043, місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Кірова, будинок 18 Б.

Позивач зазначає, що про зазначені обставини державному виконавцю ВДВС Вишнякову С.В. було відомо, оскільки позивач неодноразово надавав посадовим особам ВДВС установчі документи з метою здійснення державним виконавцем зміни найменування боржника у зведеному виконавчому провадженні (відповідно до положень абзацу 2 частини 5 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»).

В своїх запереченнях відповідач стверджує, що 29.12.11 до Заводського ВДВС звернувся представник ПАТ «Дніпровський меткомбінат», який надав нову редакцію статуту ПАТ «Дніпровський меткомбінат», відповідно до п.1.4 якого ПАТ «Дніпровський меткомбінат» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського».

Враховуючи викладені обставини, 29.12.2011 в порядку ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, відповідно до якої у зведеному виконавчому провадженні змінено назву сторонни - боржника за зведеним виконавчим провадженням - з ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського». Постанова була винесена за зведеним виконавчим провадженням, до складу якого входило й зазначене виконавче провадження.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була занесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень до винесення постанови про зміну назви, тому й при роздрукуванні оскаржувальної постанови про стягнення витрат в якості боржника реєстром автоматично було зазначено стару назву ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського».

Фактично назва боржника змінена постановою державного виконавця від 29.12.11, витрати на проведення виконавчих дій стягуються з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського».

Відповідач також наголошує, що посилання боржника на невідповідність постанови про стягнення витрат статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними з огляду на наступне.

Форма постанови автоматично формується Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень, при цьому державному виконавцю належить лише внести до постанови суму коштів, що підлягають стягненню та заповнити графу «встановлено».

В сформованій ЄДРВП постанові про стягнення витрат не має навіть графи щодо строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та державним виконавець не має технічної можливості внести ці відомості.

Крім цього, відповідач зазначив, що вимоги статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» застосовуються при прийнятті державним виконавцем рішень, передбачених статтями 25 та 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто при відкритті виконавчого провадження або при відмові у відкритті виконавчого провадження. У випадку з оскаржувальною постановою цього рішення не приймалось, оскільки це не передбачено законодавством.

Підставою щодо визнання оскаржуваної постанови незаконної позивач також вважає те, що сума витрат на проведення виконавчих дій є необґрунтованою.

Так, на думку позивача, з тексту Постанови не вбачається, які саме витрати на проведення виконавчих дій фактично понесені, та чому розмір витрат складає суму саме 55,00 грн. А при ознайомленні представника позивача з матеріалами виконавчого провадження ВП №26552885 встановлено, що станом на 10.08.2012 зазначене виконавче провадження не містить жодних документів, які б свідчили про фактично понесені витрати на проведення виконавчих дій та про розмір таких витрат.

Ст. 41 Закону № 606 передбачає, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника;

2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Пп. 4.15.1 п. 4.15 р. 4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158, передбачено, що витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію й проведення виконавчих дій.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; поштовий переказ стягувачеві стягнутих аліментних сум; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виплату винагороди державним виконавцям відповідно до статті 47 Закону; придбання службових житлових приміщень; придбання службових приміщень; страхування державних виконавців; забезпечення державних виконавців форменим одягом; матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів; підписка або передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю; витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень; ремонт та обслуговування оргтехніки; поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; витрати на установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; витрати на охорону та охоронну сигналізацію; поліграфічні витрати; витрати на проведення семінарів; витрати на відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; придбання основних засобів та програм; витрати на Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень; поточний та капітальний ремонт приміщень; витрати на привід боржників до органів державної виконавчої служби, у тому числі інші витрати в разі застосування державним виконавцем приводу боржників через органи Міністерства внутрішніх справ України; інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Представником відповідача на підтвердження витрат, понесених при проведенні виконавчих дій, надано заперечення, в яких роз'яснена сума понесених витрат.

Так, відповідно до розрахунку витрат на проведення виконавчих дій, затверджених начальником Заводського ВДВС Дзіжко Р.Ю. 11.01.10 вартість складає: - конверт- 0,125 грн. -марка- 1,00 грн. - марка - 1,50 грн. - папір формату А-4 0,06 грн.

Крім цього, вартість вчинення дій у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень складає 12,72 грн. за одне провадження.

Так, за виконавчим провадженням понесені наступні витрати:

- Вартість роботи в реєстрі складає 12,72 грн.

- Постанова про відкриття виконавчого провадження виготовлена в кількості 4 примірників, на що витрачено 4 аркуша папіру формату А-4, супровідний лист до постанови про відкриття виконавчого провадження виготовлений в кількості 4 примірників- витрачено 4 аркуша папіру. Постанова про відкриття виконавчого провадження разом з супровідним листом надсилалась боржнику, стягувачу та до органу, що видав виконавчий документ, на що витрачено 3 конверта з 3 марками.

- Постанова про зупинення виконавчого провадження винесена винесена в 4 примірниках, на що витрачено 4 аркуша, конверти для надсилання сторонам та суду- 3 шт. та використано 3 марки.

- Постанова про стягнення з боржника витрат винесена в 2 примірниках- 2 аркуші паперу, супровідний лист до постанови в двох примірниках- 2 аркуша паперу, на пересилку боржнику витрачено 1 конверт на 1 марка.

- На запит державному реєстратору щодо стану та місцезнаходження стягувана витрачено 8 аркушів, супровідні листи 2 аркуша, 1 конверт та 1 марка.

- На запит стягувачу щодо банківського рахунку для перерахування коштів витрачено 2 аркуша, 1 конверт та 1 марка.

- На постанову про арешт коштів боржника від 13.03.12 витрачено 5 аркушів, на супровідний лист 5 аркушів, 4 конверта та 4 марки.

- На постанову про зняття арешту з коштів боржника від 24.05.12 витрачено З аркуша, на супровідний лист 3 аркуша, 2 конверта та 2 марки.

- На платіжні вимоги про стягнення коштів з арештованих рахунків боржника витрачено 29 аркушів паперу, 5 конвертів та 5 марок.

- На постанову про закінчення виконавчого провадження- 4 аркуша, на супровідний лист до неї 4 аркуша, для надсилання постанови сторонам та суду- 3 конверта та 3 марки.

Крім того, при виготовленні документів виконавчого провадження було застосовано різноманітні канцелярські товари, факт придбання яких та їх вартість підтверджується накладною 1570 від 22.12.2011 року.

Таким чином, взагалі на здійснення виконавчого провадження витрачено 81 аркуш паперу загальною вартістю 4,86 грн., 23 конверти загальною вартістю 2,875 грн. 23 марки загальною вартістю 34,50 грн. та канцелярських засобів на суму 0,045 грн.

Вартість роботи в ЄДРВП склала 12,72 грн.

Всього витрат понесено на 55 грн., що відповідає сумі, зазначеній в оскаржуваній постанові.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем правомірно винесено спірну постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19.07.2012 і їх склад відповідає вимогам статті 41 Закону №606 та підпункту 4.15.1 пункту 4.15 розділу 4 вказаної Інструкції.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України скарги на дії органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Відповідно до ч.5 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з тим, що позивачем не наведені обставини, які підтверджені достатніми доказами для задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» до Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя В.С. Парненко