Рішення № 26138585, 26.09.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-2396/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого - судді Кравченко Н.О.,

при секретарі - Савченко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка"про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної платні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2012 року позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, в обґрунтування позову зазначив, що 07 вересня 2010 року влаштувався працювати до Шахтопрохідного управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП», підземним прохідником 4-го розряду з повним робочим днем під землею. 19 липня 2011 року звільнився з вказаного підприємства по власному бажанню за ст. 38 КЗОТ України. На день звільнення з роботи, ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», нарахувало йому заробітну плату, але розрахунку так і не відбулося. Тому позивач просить стягнути з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка»заборгованість по заробітній платі з грудня 2010 року по липень 2011 року в сумі 19 178, 51 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку з серпня 2011 року по травень 2012 року в сумі 22 397,80 грн.та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Позивач в судове засідання на з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення на позов, в яких визнав позов частково в частині виплати заборгованості по заробітній платі, заперечував проти задоволення позову в частині виплати середнього заробітку за період затримки розрахунку, посилався на той факт, що 20.12.2010 року Ленінським ДВС Луганського МУЮ накладено арешт на рахунки підприємства, тому виплатити заборгованість можливості не було і вини підприємства у затримці виплати немає, справу просив розглядати в його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07 вересня 2010 року по 19 липня 2011 року працював підземним прохідником 4 -го розряду з повним робочим днем під землею, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6).

ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка»має заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 у сумі 19 178,51 грн., що підтверджується довідкою відповідача № 11/2104 від 30.11.2011 року (а.с.7).

Згідно вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 19178,51 грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню. Суд зазначає, що відповідачем було визнано дані вимоги у повному обсязі.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що законодавець пов'язує право працівника на отримання згаданої виплати у разі наявності складу порушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗП України) та вини роботодавця у затримці розрахунку при його звільненні.

При цьому, вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Вину власника також не виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія.

Водночас, усяке явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього виключає вину власника.

В судовому засіданні встановлено, що постановами старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Поршенко Н.С. від 20.12.2010 року та 22.04.2011 року накладено арешт на рахунки ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка".

Відтак, відповідачем, з врахуванням вищенаведеного, доведено, що затримка розрахунку при звільненні позивачу виникла не з вини підприємства, оскільки виконавчою службою було накладено арешт на рахунки підприємства, що виключило можливість розпорядження відповідачем своїми коштами в період звільнення позивача (позивач звільнений 19 липня 2011 року, а перший арешт накладено 20 грудня 2010 року), інших можливостей вчасно виплатити заробітну плату не було, а тому відсутні підстави для застосування ст. 117 КЗП України. Позивачем же, в свою чергу, не наведено жодних доказів в спростування доводів відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку при звільненні.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з вини відповідача не знайшли своє підтвердження.

Згідно із ст.. 237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом установлено, що у зв?язку з не виплатою заробітної плати за сім місяців позивачу була причинена моральна шкода, оскільки він не мав змоги нормально існувати.

Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»за № 4 від 31 березня 1995 року, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, при визначенні розміру моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає виходячи з вимог розумності, справедливості, а також істотності зазначених змін в звичному складі життя позивача у зв'язку з не виплатою заробітної плати і вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

При зверненні до суду із позовом позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 221,78 грн.

На підставі ст.116, 117 КЗП України, та керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, с у д, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка"про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної платні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»(ЄДРПОУ 32648933)на користь ОСОБА_1 (ік НОМЕР_1) не виплачену заробітну плату у розмірі 19178 (дев?ятнадцять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 51 копійка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»(ЄДРПОУ 32648933)на користь ОСОБА_1 (ік НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривен.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»(ЄДРПОУ 32648933)на користь держави судовий збір у розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн. 78 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі через Ленінський районний суд м. Луганська апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10- ти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: Н.О. Кравченко