Постанова № 26127950, 19.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 5004/906/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Мельник О.В. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Олейник І.Ю.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс-Плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 15.08.12 р. у справі № 5004/906/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютрейд", м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс-Плюс", с.Старовойтове, Любомльського району, Волинської області

про стягнення 767 463,84 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.08.2012р. у справі №5004/906/12 (суддя Шум М.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" про стягнення 767 463,84 грн. задоволено.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 15.08.2012р. у справі №5004/906/12 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області по справі №5004/906/12 від 15.08.2012р. повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Ютрейд»повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" посилається на ту обставину, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Оскільки в рішенні неповно відображені обставини, що мають значення для справи (невстановлено момент поставки, неправомірно нараховано штраф), а також судом не перевірено обставини що мають значення для справи, тобто справу вирішено із порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку розгляду справи розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. у справі №5004/906/12 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Мельник О.В.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" Олейник І.Ю. у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 15.08.12 р. у справі №5004/906/12 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, відповідач телеграмою надіслав суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з проходженням лікарського обстеження директора ТзОВ "Техно Сервіс Плюс" Кузьміна О.В. Колегія суддів у задоволенні клопотання відповідача вирішила відмовити, оскільки воно не підтверджене належними доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютрейд»(постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" (покупець) уклали договір № 13 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти в кількості, асортименті, в подальшому Товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору.)

Покупець зобов'язаний оплатити одержану партію Товару на протязі 7-ми банківських днів з моменту поставки. (п.4.3 договору)

У випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними Додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунку у відповідності з умовами договору. (п.6.2 договору)

У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника. (п.6.3. договору)

За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору постачальник має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. (п.6.4 договору)

Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., а в час проведення розрахунків -до їх повного виконання сторонами. (п.10.9. договору).

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 1504919,55 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними.

Вартість отриманого товару відповідачем оплачена частково на суму 908088,12грн.

Як свідчать матеріали справи, на момент звернення до суду з позовом у відповідача виникла заборгованість у сумі 596 831,43 грн. з врахуванням часткової оплати в розмірі 908 088,12 грн. У матеріалах відсутні докази які б спростовували цю заборгованість.

Позивачем двічі на адресу відповідачу направлялись претензії №113 від 09.07.2012р. та №119 від 16.07.2012р., які відповідачем залишені без відповіді.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Спірний договір за правовою природою є договором купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Спірні відносини регулюються також положеннями цивільного закону щодо поставки.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, належним виконанням спірного договору від 01 червня 2012 року № 13 є своєчасна та у повному обсязі оплата відповідачем товару - узгодженої кількості палива за встановленою ціною, боржником у цьому зобов'язанні. Ураховуючи положення ст.ст.527,610 ЦК України відповідачем зобов'язання належним чином не виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу, пені та проценти за користування чужими грошовими коштами є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахування вище викладеного доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс»суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє, з огляду на викладене вище.

Як наголошено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 15.08.2012р. у справі №5004/906/12 -залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції -без змін.

Справу №5004/906/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Саврій В.А.