Постанова № 26127934, 18.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2012 р. Справа № 18/848/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Пелипенко Н.М., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Шубіній Ю.Є.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, дор. від 23.04.2012 р.

відповідача - Волик М.О., дор. від 28.05.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2453П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2012 р. у справі № 18/848/12

за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Зіньків, Зіньківського району, Полтавської області

до Сарського споживчого товариства, с. Сари, Гадяцького району, Полтавської області

про стягнення 532 522,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області 04 липня 2012 року по справі №18/848/12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Сарського споживчого товариства на користь ФОП ОСОБА_3 190843, 00 грн. заборгованості та 3816,86 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області №18/848/12 від 04 липня 2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 до Сарського споживчого товариства про стягнення 190843,00 грн. та судового збору 3816,86 грн. в повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти неї заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про витребування у позивача оригіналу дозволу на проведення ремонту та призначення по справі експертизи.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про відмову у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2005 р. між Сарським споживчим товариством (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оперативної оренди основних засобів (т. 1, а.с. 11-12), відповідно до умов якого орендодавець взяв на себе зобов'язання передати, а орендар - прийняти з метою розміщення торгових об'єктів в оперативну оренду основні засоби - нежитлову будівлю «універмаг та гараж», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається в цілому з нежитлової будівлі «А-2»загальною площею 1624,2 м2 та гаражу загальною площею 32,0 м2, які належать орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Гадяцької міської ради 16.06.2005 р. та зареєстрованого Миргородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор»в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.06.2005 р. за реєстраційним номером 11188542.

Згідно з п. 6.1. договору він діє протягом п'яти років з моменту його нотаріального посвідчення та закінчується 19.10.2010 р.

Нотаріальне договору посвідчення відбулося 19.10.2005 р. (реєстраційний номер 5198). Державна реєстрація договору також була здійснена 19.10.2005 р., що підтверджується наявною у справі копією витягу з Єдиного державного реєстру правочинів за № 1620026 (т. 1, а.с. 13).

Відповідно до листа відповідача № 71 від 31.08.2007 р. (т. 1, а.с. 15) про відмову від договору оренди даний договір є розірваним з 01.09.2007 р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що орендоване приміщення (універмаг) було передане йому в оренду в зруйнованому стані, внаслідок чого для використання його за призначенням позивач був змушений провести капітальний ремонт в цьому приміщенні, що потягнуло значні фінансові затрати.

Положеннями пп. 4.1.3. договору оренди на орендаря покладено обов'язок своєчасно та за свій рахунок здійснювати поточний ремонт орендованих основних засобів. Плановий капітальний ремонт здійснюється за домовленістю сторін за додатковою угодою, планом і графіком капітального ремонту, що є невід'ємними частинами цього договору.

З метою приведення приміщення у належний стан 30.09.2006 р. між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір підряду № 14 (т. 1, а.с. 50-52), на підставі якого були виконані роботи по ремонту універмагу «ІНФОРМАЦІЯ_1»на АДРЕСА_1 на загальну суму 341679,00 грн., що підтверджується наявною у справі копією акта приймання виконаних робіт за жовтень-грудень 2006 року (т. 1, а.с. 54-59).

Крім того, позивачем з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір підряду № 18 від 14.11.2006 р. (т. 1, а.с. 62-64), на підставі якого були виконані роботи по ремонту універмагу «ІНФОРМАЦІЯ_1»АДРЕСА_1 на загальну суму 190843,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання виконаних робіт за лютий 2007 року (т. 1, а.с. 66-76).

Таким чином, загальна вартість виконаних відповідно до вищевказаних договорів підряду робіт з капітального ремонту орендованого приміщення складає 532522,00 грн.

Як зазначає позивач, витрати, понесені ним на проведення ремонту, в розмірі 532522,00 грн., не зважаючи на письмове звернення до відповідача листом б/н від 13.03.2007 року (т. 1, а.с. 16), останнім в рахунок подальших орендних платежів зараховані не були. Так само зазначені витрати не були відшкодовані відповідачем у зв'язку з розірванням договору оренди. Передбачене пп. 4.2.4. договору оренди право позивача на подальший викуп орендованого об'єкту ним не реалізоване у зв'язку з відмовою відповідача укласти договір купівлі-продажу листом № 82 від 22.10.007 року (т. 1, а.с. 18).

За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на ремонт орендованого приміщення в розмірі 532522,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно з приписами ст. 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право, зокрема, на відшкодування вартості необхідних витрат.

Отже, з аналізу положень ст. ст. 776, 778 ЦК України вбачається, що обов'язок здійснювати капітальний ремонт орендованого майна умовами договору може бути покладено на орендаря. При цьому вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем за згодою орендодавця, в т.ч. в результаті його капітального ремонту, підлягає відшкодуванню орендодавцем в повному обсязі.

Як вбачається зі змісту пп. 4.1.3. спірного договору оренди, проведення капітальних ремонтів (покращень) орендованого приміщення віднесено до обов'язків орендаря.

Крім того, необхідною та обов'язковою умовою вказаного пункту договору є укладення між сторонами договору додаткової угоди, плану і графіку капітального ремонту, що є невід'ємними частинами цього договору.

Слід також зазначити, що в п. 4.2.1 договору оренди, на який посилається позивач в обґрунтування своєї позиції по справі, зазначено, що орендар має право з письмового дозволу орендодавця та за додатковою угодою за рахунок власних коштів проводити добудову, реконструкцію та поліпшення орендованих основних засобів. Тобто даним пунктом також, як необхідну умову проведення капітального ремонту, визначено підписання додаткової угоди з орендодавцем.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які підписані сторонами додаткові угоди стосовно проведення капітального ремонту.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції також підтвердили той факт, що між ними не укладалася додаткова угода на проведення капітального ремонту та не складали плани та графіки ремонту.

Таким чином, є безпідставним посилання позивача на наданий йому відповідачем листом № 96 від 05.06.2006 р. дозвіл на проведення капітального ремонту цього приміщення, оскільки вказаний дозвіл не може бути єдиною підставою для проведення капітального ремонту з огляду на п.п. 4.1.3 та 4.2.1, які є обов'язковими для виконання умовами договору, тобто позивачем при здійсненні ремонту не додержано вказаних умов договору, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження фактів, викладених ним в позовній заяві, у зв'язку з чим колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв'язку з чим колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір із апеляційних скарг на рішення господарського суду сплачується із розміру 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, враховуючи вимоги вказаного Закону, при зверненні з апеляційною скаргою відповідач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1908,43 грн.

Ухвалою від 02.08.2012 р. відповідача було зобов'язано сплатити недоплачену суму судового збору в розмірі 4788,72 грн. та надати оригінал платіжного документу

Враховуючи, що відповідачем не було виконано вказану ухвалу суду та те, що рішення ним оскаржено в частині стягнення 190843 грн., колегія суддів дійшла висновку про стягнення з нього в доход державного бюджету 1371,93 грн. судового збору.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2012 р. у справі № 18/848/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Сарського споживчого товариства (37340, Полтавська обл., Гадяцький район, с. Сари, вул. Чапаєва, 3/1, код ЄДРПОУ 017626) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, код отримувача 37999654, рахунок 31216206782003 в ГУДКСУ у Харківський області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1371,93 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанову складено в повному обсязі 18.09.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Потапенко В.І.