Постанова № 26127903, 24.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.12 Справа № 5008/484/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників

прокуратури: Макогон Ю.І.;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_3;

третя особа: Ковбаснюк Р.М.,

розглянув матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Рахів

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.07.2012р.

у справі № 5008/484/2012

за позовом прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, м. Ужгород

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Карпатський біосферний заповідник, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Рахів

про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення 8112,64 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представникам сторін, які прибули в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Заяв про відвід складу суду не поступало, від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.07.2012р. у справі № 5008/484/2012 позов прокурора Рахівського району задоволено частково. З фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області в доход державного бюджету України стягнуто 3 697,1 грн. заборгованості по сплаті орендної плати згідно договору № 60-07/06-05 від 15.08.2007 року та 224,54 грн. пені. Провадження у справі в частині стягнення 4 191 грн. основного боргу припинено. Розірвано договір оренди №60-07/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2007р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 зобов'язано звільнити шляхом передачі балансоутримувачу - Карпатському біосферному заповіднику за актом приймання-передачі вбудовані приміщення площею 97,32 кв.м., що розташовані на другому поверсі двоповерхової адмінбудівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є предметом договору оренди №60-07/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2007р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5. Судовий збір за розгляд справи покладено на відповідача.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ФОП ОСОБА_5 звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.07.2012р. у справі № 5008/484/2012 скасувати в частині: задоволення позовних вимог про стягнення 3 697,1 грн. заборгованості по сплаті орендної плати , 224,54 грн. пені, розірвання договору оренди №60-07/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна та в частині зобов'язання відповідача звільнити спірні приміщення площею 97,32 кв.м., що розташовані на другому поверсі двоповерхової адмінбудівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є предметом договору оренди №60-07/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2007р.

Свої доводи скаржник мотивує тим, що місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на ту обставину, що її було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, оскільки ні позовна заява, ні ухвали суду не надходили на адресу відповідача. Крім того, на момент винесення рішення у даній справі у ФОП ОСОБА_5 була відсутня заборгованість перед позивачем по сплаті орендних платежів, так як 25.07.2012р. на рахунок позивача нею було перераховано кошти в розмірі 4 000 грн. В підтвердження вказаної обставини, до матеріалів апеляційної скарги долучено копію квитанції від 25.07.2012р. на суму 4000 грн.

Ухвалою суду від 15.08.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.09.2012р.

Розпорядженням голови суду від 03.09.2012р. в склад судової колегії було внесено зміни, замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., які перебувають у відпустці, введено суддів Желіка М.Б. та Малех І.Б.

Ухвалою суду від 03.09.2012р. розгляд справи було відкладено на клопотання позивача, яке мотивоване ненадходженням на його адресу копії апеляційної скарги.

В дане судове засідання позивач участі свого представника повторно не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Судова колегія звертає увагу позивача на те, що відповідно до вимог ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії. Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази надіслання на адресу позивача копії апеляційної скарги, то ухилення позивача від виконання вимог ухвали суду в частині подання відзиву на апеляційну скаргу, суд розцінює як зловживання позивачем правами, визначеними ГПК України.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін з підстав, викладених у ньому.

Прокурор підтримав доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 15.08.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендарем) було укладено договір оренди №60-07/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в строкове платне користування вбудовані приміщення (№№1-5 за планом) площею 97,32 кв.м., що розташовані на другому поверсі двоповерхової адмінбудівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на балансі Карпатського біосферного заповідника, м. Рахів. Майно передається в оренду з метою розміщення кафе (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Договір укладено строком на 1 рік з 15.08.2007 року по 14.08.2008 року. (п. 10.1 договору). Додатковими договорами від 12.08.2009 року та від 09.08.2010 року дія договору продовжувалась, додатковим договором від 09.08.2010 року дію договору №60-07/06-05 від 15.08.2007 року було продовжено на 2 роки до 14.08.2012 року.

На виконання умов договору оренди № 60-07/06-05 від 15.08.2007 року сторонами було підписано акт приймання - передачі орендованого майна від 15.08.2007 року, яким підтверджено фактичну передачу орендованого майна відповідачу.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору визначено розмір орендної плати та порядок її сплати. Зокрема, передбачено, що орендна плата за базовий місяць оренди - червень 2007 року складає 1180 грн.; за кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; перерахування орендної плати орендарем здійснюється в рівних частинах по 50% на розрахунковий рахунок балансоутримувача та до державного бюджету на рахунок державного казначейства щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендар прийняв на себе зобов'язання своєчасно і в повному розмірі сплачувати орендну плату.

20 січня 2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість по орендній платі в сумі 2 786, 61 грн. та запропонував за взаємною згодою сторін розірвати укладений 15.08.2007р. договір оренди у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за орендоване майно. Однак, відповідач пропозицію позивача про дострокове розірвання договору оренди залишив без відповіді, продовжуючи користуватись спірним майном та порушуючи умови договору щодо своєчасності сплати орендних платежів.

Як свідчать матеріали справи, за період з жовтня 2011 по травень 2012 року включно, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 7 888,10 грн.

Відтак, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати, визначеної Договором №60-07/06-05 від 15.08.2007р., слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині внесення орендної плати, у останнього, в період з жовтня 2011 по травень 2012 року включно, перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 7 888,10 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного станом на 23.07.12, відповідачем в період з 19.06.12 по 20.06.12 в погашення наявної заборгованості за договором оренди № 60-07/06-05 від 15.08.2007 сплачено кошти в розмірі 4191 грн., а тому місцевим господарським судом правомірно, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, припинено провадження у справі в цій частині.

Відтак, залишок несплаченого відповідачем боргу складав 3697,1 грн.

Доводи скаржника про те, що 25.07.2012р. нею на рахунок позивача було перераховано кошти в розмірі 4 000 грн., про що свідчить долучена до матеріалів апеляційної скарги копія квитанції від 25.07.2012р. на суму 4000 грн., не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у даній справі, оскільки на момент прийняття судового рішення у даній справі, в матеріалах справи були відсутні докази сплати відповідачем вказаної суми в добровільному порядку, а тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог прокурора в цій частині.

Відповідно ж до норм ст. ст. 32-33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Скаржником не обґрунтовано неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції.

На підставі п. 3.6 договору та відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем нараховано пеню за період прострочення з 11.10.2011р. по 10.04.2012р. в розмірі 224,54 грн., яка правомірно стягнута судом першої інстанції з рахунку відповідача.

Погоджується судова колегія й з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди №60-07/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна та в частині зобов'язання відповідача звільнити спірні приміщення, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму (оренди), в порядку, встановленому ст. 188 ГК.

Як зазначено у ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору чи неодержання відповіді в установлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як було зазначено вище, в січні 2012р. позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість по орендній платі в сумі 2 786, 61 грн. та з пропозицією розірвання, за взаємною згодою сторін, договору оренди, укладеного 15.08.2007р.

Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця на односторонню відмову від договору у випадку, якщо наймач не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд. Таке право наймодавця на відмову від договору не є перешкодою для звернення до суду з вимогою про розірвання договору у разі несплати наймачем платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що відповідачем протягом тривалого періоду (з жовтня 2011 по травень 2012 року ) договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати не виконувалися, що є істотним порушенням умов договору, а отже наявні передбачені законом підстави для розірвання договору оренди №60-07/06-05 від 15.08.2007р. індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності в на вимогу орендодавця (позивача).

Про систематичне невиконання відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів свідчать й наявні в матеріалах справи судові рішення у справі № 5008/554/2012 та у справі № 5008/1244/2011.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря повернути майно орендодавцеві за актом приймання-передачі в разі закінчення дії договору передбачений й пунктом 5.6 договору оренди №60-07/06-05 від 15.08.2007р.

Виходячи з наведеного, з урахуванням правомірності вимог позивача про розірвання договору оренди №60-07/06-05 від 15.08.2007р., місцевий господарський суд дійшов правильного висновку й про задоволення вимог прокурора й в частині зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення шляхом їх передачі балансоутримувачу зі складанням відповідного акта.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність висновків суду першої інстанції щодо заявленого позову в цій справі.

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір», достягнувши з ФОП ОСОБА_5 в доход державного бюджету України 804, 75 грн. судового збору за оскарження рішення місцевого господарського суду в частині вимог майнового характеру.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.07.2012р. у справі № 5008/484/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника, достягнувши з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 804, 75 грн. судового збору, про що місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 25 вересня 2012р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.