Рішення № 26127376, 17.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.12 Справа№ 5015/2725/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля»

відповідач: приватного акціонерного товариства «Галнафтохім»

про стягнення збитків в розмірі 79560,00 гривень

суд у складі судді Фартушка Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Сторожук А.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -Козенко Н.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Галнафтохім»про стягнення збитків в розмірі 79560,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 04.07.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11год. 30хв. 18.07.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 18.07.2012р., 21.08.2012р. та від 03.09.2012р. Строк розгляду спору продовжувався відповідно до ухвали суду по даній справі від 03.09.2012р. за клопотанням представника Позивача.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є реєстри вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, повідомлення про оголошення ухвал та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; додаткові пояснення від 21.08.2012р., 29.08.2012р., 14.09.2012р. з додатками згідно опису; клопотання про продовження строку вирішення спору; клопотання про відкладення розгляду спору від 17.07.2012р.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила повністю.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано суду наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву від 13.07.2012р. з додатками згідно опису; ; доповнення до відзиву від 21.08.2012р., 30.08.2012р. з додатками згідно опису; клопотання про відкладення розгляду справи від 31.07.2012р., 21.08.2012р.; клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками згідно опису від 18.07.2012р.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.11.2011р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки №П-14/11-6001 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність Покупця) Товар, найменування, кількість та ціна якого наведені у таблиці нижче: селітра аміачна в біг-бегах, кількість 1152тонн+/-5%, ціна за одиницю з ПДВ 3090грн., загальна сума Договору з ПДВ складає 3559680грн.+/-5%; при чому, відповідно до п.2.1 Договору, ціна за одиницю Товару включає в себе вартість упаковки та вартість транспортування.

Відповідно до п.3.2 Договору, Товар поставляється до 10.02.2012р. при умові перерахування Покупцем на рахунок Постачальника попередньої оплати в розмірі 100% загальної суми Договору.

Відповідно до умов Договору та Додаткової угоди №1 від 17.11.2011р. до Договору, Позивач перерахував Відповідачу згіжно платіжних доручень №1552 від 17.11.2011р. на суму 296640грн., №1574 від 23.11.2011р. на суму 98880грн., №1524 від 10.11.2011р. на суму 3164160грн. за Товар 3559680грн.

Листом №25/01-6 від 25.01.2012р. Відповідач повідомив Позивача про неможливість здійснення поставки Товару в кількості 896 тонн у зв'язку з тим, що Укрзалізниця в рамках програми технічного реформування змінила технологію взаємодії з вантажовідправниками та створила ДП «Український транспортно-логістичний центр», у зв'язку з чим тепер для здійснення перевезень по всій території України клієнту необхідно укласти угоду з новоствореною структурою, як посередником, та внаслідок чого суттєво ускладнилась процедура замовлення, оскільки наявність укладених договорів не забезпечує вчасне виконання замовлених послуг, невиконання своїх зобов'язань приватними структурами та новоствореним ДП спричинює порушення строків замовлених Позивачем вантажів. Наведене підтверджується Наказом Міністерства інфраструктури України №491 від 02.11.2011р., яким внесено зміни до Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів та наявним в матеріалах справи укладеними Відповідачем договорами з перевізниками за період з 19.012012р. по 13.02.2012р. Крім того, у листі Відповідач повідомив Позивача, що ним акумульовано кошти за частково непоставлений Товар, та в якому Позивачу запропоновано надати реквізити рахунку для повернення таких.

Згідно доводів Сторін та наявних в атеріалах справи видаткових та залізничних накладних, Відповідачем здійснено поставку Позивачу Товару в кількості 256 тонн.

25.01.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з листом №49 в якому, на відповідь вищеописаному листу Відповідача повідомив, що просить повернути отриманий аванс згідно Договору та навів реквізити рахунку.

26.01.2012р. -Позивач уклав договір поставки №260/12/86-МДО з МПП Фірма «Ерідон»на поставку Позивачу 884 тонн селітри аміачної в біг-бегах за ціною з ПДВ 3180грн. та перерахував 2200560грн. згідно платіжного доручення №1856 від 26.01.2012р.

27.01.2012р. згідно платіжного доручення №603 Відповідачем повернуто Позивачу 2768640грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, враховуючи лист Позивача про повернення попередньої оплати та проведення такої Відповідачем 27.01.2012р. (до моменту встановленого Договором строку виконання зобов'язання -10.02.2012р.), строк виконання зобов'язання по поставці Товару згідно Договору для Відповідача не настав, та, відповідно, зобов'язання не може вважатися порушеним, оскільки правовою підставою згідно Договору для поставки Товару булла попередня оплата.

З приводу вищенаведеного суд також зазначає, що оскільки відсутній факт порушення зобов'язання, то відсутня і одна із складових частин цивільного правопорушення та умова до відшкодування збитків, - протипрана поведінка Відповідача.

Згідно ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відтак, Позивачем було реалізоване його право на повернення сплаченої за товар грошової суми, яке передбачене вказаною нормою, як правовий наслідок не передання продавцем повної кількості товару, що обумовлена в договорі.

Крім цього, у відповідності до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором.

В обґрунтування купівлі товару по ціні 3180 грн. за тону Позивачем надана довідка Хмельницької Торгово Промислової палати, в якій зазначено, що ціна на аміачну селітру в січні 2012 року становила 3 180,00 грн. за тону з ПДВ.

Однак, дана довідка не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ по справі, оскільки джерелом інформації в даній довідці є лише одне офіційне видання, що в свою чергу не висвітлює повноцінно ситуацію на ринку цін мінеральних добрив. Окрім цього, тверда ставка 3 180,00 грн. за тону, яка зазначена у вказаній довідці сприймається судом критично, оскільки на ринку вказаного товару існувала можливість купівлі селітри у вказаний період за нижчими цінами, що підтверджується доказами наданими відповідачем, зокрема договором поставки № 07-02/12-1Д від 07.02.2012 р. між ТзОВ "Торговий дім "Хімтрейд"та ТзОВ "Агрофірма Рубанський"згідно якого ціна на аміачну селітру становить 3130,00 грн. за тону в т.ч. ПДВ на умовах поставки СРТ, листом від 27.08.2012 р. ООО "Фирма "Металл-Курьер" еженедельного аналитического издания "Хим-Курьер. Рынок удобрений", згідно якого ціна на аміачну селітру станом на 27.01.2012 р. була 3100,00 -3170,00 грн. за тону та прайс -пропозиціями на мінеральні добрива постачальників аміачної селітри.

Крім цього, слід зазначити, що аміачна селітра реалізується на внутрішньому ринку України за вільними (договірними цінами) і це є свідченням того, що ціна може змінюватись за вільним волевиявленням як постачальником так і за допомогою додаткових аргументованих переконань Покупцем Постачальника, таких як великі обсяги закупівлі товару, періодичність закупівель, ділові відносини та інші фактори.

Відповідно до ч.3 ст.189 ГК України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно ч.1 ст.190 ГК України та ст.7 Закону України "Про ціни і ціноутворення"від 03.12.1990р. вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Відповідно до ч.2 ст.190 ГК України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Аміачна селітра реалізується на ринку за вільними цінами, а, отже, ціна може змінюватись залежно від волевиявлення сторін та конкретних умов поставки, обсягу партії, умов оплати та інших контрактних умов.

Також, враховуючи дату повернення попередньої оплати (27.01.2012р.) та дату очікуваної згідно Договору поставки (10.02.2012р.) суд зазначає, що Позивач не був позбавлений та обмежений у виборі постачальника Товару. При цьому суд звертає увагу, що укладення Позивачем договору на поставку Товару за ціною 3180грн. за тонну відбулось 25.01.2012р., - одразу післян отримання листа від Відповідача від 25.01.2012р., що критично свідчить про здійснення Позивачем пошуку Товару за ціною, аналогічною чи нижчною, аніж вказаною у Договорі.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Посилання Позивача на додаткові витрати на придбання взаємозамінного товару не є витратами, зробленими стороною в розмінні ст. 224 ГК України. Окрім цього Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували наявність безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіяннями збитками.

Таким чином Позивачем не доведено завдання йому збитків оскільки купівлю товару в іншого постачальника за цінами, вищими ніж у Відповідача, не можна кваліфікувати збитками в розумінні цивільного права, так як Позивач міг купити його не пов'язуючи це із відносинами з Відповідачем. Також позивачем не доведено, що у випадку вчинення Відповідачем поставки товару, позивач не укладав би договір поставки мінеральних добрив з ПП "Партнер Україна"та ТОВ "Українська агропромислова група" по вищевказаній ціні і саме в цей період. Окрім цього, ціни у Постачальників на Товар були значно нижчими, що в свою чергу доводить, що Позивач мав вільний вибір серед постачальників такого товару, а закупівля Товару по вищій чи нижчій ціні є вільним волевиявленням позивача і жодним чином не являється наслідком непоставки товару по ціні, вказаній у Договорі.

Відповідно до ч.2 ст.226 ГК України, Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Частиною 3 ст. 226 ГК України передбачено, що Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Оскільки відповідач звернувся до Позивача до моменту виникнення зобов'язання по поставці Товару, а саме до 10 лютого 2012 року надав вимогу про повернення коштів, отримав кошти, Позивач мав достатньо часу для запобігання виникненню збитків, а тому у Позивача відстуні правові підстави для відшкодування збитків.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників Сторонами не було внесено зміни у п.10.2. Договору (строк дії до 31.12.2012р.), відповідно термін дії Договору станом на день розгляду справи не припинено і Договір Сторонами не розірвано.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність у Відповідача після повернення коштів зобов'язання щодо поставки Товару, враховуючи строк дії Договору та наведені доводи щодо відсутності умов, за яких настає відповідальність у вигляді відшкодування збитків, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

17.09.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 24.09.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.