Рішення № 26127283, 20.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.12 Справа№ 5015/2703/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Старостенко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів», м. Нововолинськ

до відповідача: Приватного підприємства «Будівельно-виробнича компанія Добробуд», с. Гостинцеве Мостиського району Львівської області

про: стягнення 38 015,40 грн.

Представники :

Від позивача: Кратюк В.С. - представник (Довіреність б/н від 24.07.2011р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів», м. Нововолинськ до відповідача: Приватного підприємства «Будівельно-виробнича компанія Добробуд», м. Львів про стягнення 38 015,40 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.07.2012р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

24.01.2011 р. між сторонами у справі було укладено Договір на поставку продукції та матеріалів, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товар, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно представлених суду видаткових накладних № ЮФ-0000118 від 29.03.2011 р.; № ЮФ-0000119 від 29.03.2011 р.; № ЮФ-0000120 від 30.03.2011 р.; № ЮФ-0000138 від 06.04.2011 р. та № ЮФ-0000152 від 14.04.2011 р. позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 35 331,98 грн.

Як встановив суд, у вищевказаних накладних як підставу поставки товару вказано Договір № ЮФ-0000001 від 01.01.2010 р. За словами позивача це реєстраційні номер та дата Договору на поставку продукції та матеріалів від 24.01.2011 р. Будь який інший договір поставки товару між сторонами не укладався.

Окрім того, в матеріалах справи міститься Платіжне доручення № 7 від 08.12.2011 р., яке підтверджує оплату відповідачем залізобетонних виробів згідно Договору від 24.01.2011 р.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що відповідач повинен здійснити оплату за отриманий товар протягом 30 календарних днів після моменту поставки.

У позовній заяві позивач зазначає, що отриманий товар відповідач оплатив частково і станом на день подання позову сума боргу ПП «Будівельно-виробнича компанія Добробуд» становить 31 972,61 грн.

За порушення строків оплати товару позивач із посиланням на п. 7.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що за період з 09.12.2011 р. по 15.06.2012 р. становить 6 042,82 грн.

Загальна сума позовних вимог складає 38 015,43 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на поставку продукції та матеріалів від 24.01.2011 р., відповідно до умов якого позивач здійснював поставку відповідачу залізобетонних виробів.

Так згідно наданих суду видаткових накладних із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін № ЮФ-0000118 від 29.03.2011 р.; № ЮФ-0000119 від 29.03.2011 р.; № ЮФ-0000120 від 30.03.2011 р.; № ЮФ-0000138 від 06.04.2011 р. та № ЮФ-0000152 від 14.04.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 35 331,98 грн.,

Суд приймає до уваги доводи представника позивача про те, що Договір № ЮФ-0000001 від 01.01.2010 р., на який міститься посилання у видаткових накладних та Договір на поставку продукції та матеріалів від 24.01.2011 р. це один і той же договір і те, що розбіжність між датами та номером договору зумовлена особливістю порядку реєстрації документів сторонами.

Слід вказати, що факт отримання товару на підставі Договору на поставку продукції та матеріалів від 24.01.2011 р. відповідачем не заперечувався. Крім того, як вже зазначалося в матеріалах справи міститься Платіжне доручення № 7 від 08.12.2011 р., яке підтверджує оплату відповідачем залізобетонних виробів згідно Договору від 24.01.2011 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідач належно не виконав, і станом на день подання позову сума боргу ПП «Будівельно-виробнича компанія Добробуд»становить 31 972,61 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати товару суду не надав.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6 042,82 грн. пені, суд вважає що у задоволенні позову в цій частині належить відмовити, з огляду на наступне:

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із врахуванням умов п. 5.5. Договору поставки оплату товару, отриманого по останній накладній від 14.04.2011 р. відповідач зобов'язаний був здійснити до 14.05.2011 р. включно. Таким чином, починаючи з 15.05.2011 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а відтак у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позовних вимог нарахування пені позивач здійснив за період з 09.12.2011 р. по 15.06.2012 р., що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 612 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будівельно-виробнича компанія Добробуд»(81300, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Гостинне, вул. Львівська, 2. Ідентифікаційний код 33533147) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів»(45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 47. Ідентифікаційний код 01349414) 31 972,61 грн. основного боргу та 1 353,66 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 6 042,82 грн. пені в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.09.2012 р.