Рішення № 26127116, 17.09.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/72/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.12 Справа № 5009/2682/12

За позовом Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" (69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 30)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69037, АДРЕСА_1)

про стягнення суми 100 259,98 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача -Димитрашко Д.В. (дов. № 10/12-589 від 28.05.2012 р.);

Від відповідача -ОСОБА_3 (дов. № 1586 від 18.06.2010 р.);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 114 153,41 грн. за кредитним договором № 32-31-08/0005-МК від 12.03.2008р., в тому числі: 79 477,14 грн. -заборгованості за кредитом, 12 845,45 грн. -заборгованості за відсотками, 650 грн. - комісії, 21 180,82 грн. -пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5009/2682/12, справі присвоєно номер провадження 20/72/12, судове засідання призначено на 30.07.2012р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 15.08.2012р., на 12.09.2012р. У судовому засіданні 12.09.2012р оголошено перерву до 17.09.2012р.

17.09.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (т.1 а.с.78), відповідно до якої з підстав, викладених у позовній заяві та письмовому обґрунтуванні позовних вимог, викладених у заяві №55-01/6397 від 27.07.2012р. та №55-01/7538 від 17.09.2012р. (т.1 а.с.28-29, т.2 а.с.1-2), просить стягнути з відповідача загальну суму 100259,98 грн., з яких: 79 477,14 грн. -заборгованість по простроченому кредиту, 12 845,45 грн. -заборгованість по простроченим процентам, 650 грн. -комісія, 6147,27 грн. -пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 49,87 грн. -пеня за несвоєчасне погашення комісії, 1090,25 грн. -пеня за несвоєчасне погашення процентів. Позов мотивовано, зокрема, тим, що в зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору відповідно до п.п.2.2.1, 3.1.4 було направлено вимогу про дострокове погашення кредиту в строк не пізніше 10.02.2011р. на адресу, зазначену у договорі. Неотримання відповідачем зазначеного повідомлення з причин, незалежних від банку, не є перешкодою для реалізації позивачем права звернутися до суду. Право вимоги дострокового повернення кредиту та сплати процентів передбачено ч.2 ст.1050 ЦК України. На підставі ст.549-551 ЦК України, п.п.5.2, 5.3, 5.5 договору за порушення зобов'язань відповідачу нараховано пеню. Заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить ст.22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду є позовні вимоги із зменшеним розміром, які обґрунтовано п.п.2.2.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 4.2, 4.3, 4.5 договору, ст.ст.509, 526, 546, 549-551, 610-612, 625, 1046, 1048, 1049, ч.1 ст.1050, ст.1054 ЦК України, ст.193 ГК України.

12.09.2012р. представник відповідача надав письмовий відзив на зменшений розмір позовних вимог, наданий 15.08.2012р. відзив просить не брати до уваги. Так, у відзиві зазначено, що в період з 12.03.2008р. по 18.06.2012р. (51 місяць) позичальником із метою погашення кредиту було сплачено 20 522,86 грн. Станом на 18.06.2012р. заборгованість зі сплати кредиту, яка залишилася неповернутою, становить 64 137,14 грн. Згідно з наданими позивачем доказами направлення (реєстр та поштова квитанція) позичальнику повідомлення №68-01/1218 від 09.02.2011р. про дострокове повернення кредиту в строк до 10.02.2011р., ця вимога направлена 11.02.2011р., тобто вже після спливу встановленого строку. Крім того, за час користування кредитом ПП ОСОБА_1 змінила адресу реєстрації та проживання, про що належним чином повідомила банк, надала паспорт для зняття копії щодо адреси реєстрації. Також нова адреса була зазначена в листах позичальника від 24.02.2010р. та від 10.03.2010р., з якими остання зверталася до банку та на які отримано відповіді на зазначену адресу. Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку вказане повідомлення повинно було бути повернуто на адресу Банку як не вручене за закінченням терміну зберігання. Отже, ПП ОСОБА_1 вимога про дострокове повернення кредиту отримана не була. Згідно з п.1.1 договору кредит наданий позичальнику до 07.03.2013 року. Доказів прийняття банком рішення про дострокове повернення кредиту, як то встановлено в п.2.2.1 договору, суду не надано. За таких обставин, у позичальника не виникло зобов'язання щодо дострокового погашення кредиту, тому позивач необґрунтовано включив до складу позовних вимог суму залишку за кредитом в сумі 15 340,00 грн. Із розміром розрахунку суми заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 12 845,45 грн. відповідач погодився. Заявлена до стягнення заборгованість по комісії та пені відповідачем не визнається, оскільки умовами договору не передбачена комісія за перерахування кредиту, тому і пеня за її несвоєчасну сплату нараховуватись не може. Пеню за прострочення погашення кредиту та процентів відповідач визнав частково, враховуючи приписи ч.6 ст.232 ГК України та ч.2 ст.258 ЦК України. Так, п.3.1.1 та 4.2 кредитного договору передбачені щомісячні платежі, розрахунок заборгованості здійснено станом на 18.06.2012р., отже платежі, строк сплати яких настав до 17.06.2011р., знаходяться поза межами строку позовної давності для стягнення неустойки. Тому платежі, на які може нараховуватися пеня, знаходяться в межах періоду з 18.12.2011р. по 18.06.2012р. та згідно з контррозрахунком відповідача пеня за прострочення сплати відсотків становить 286,34 грн., за прострочення погашення кредиту -306,79 грн. На підставі викладеного, відповідачем визнано загальну заборгованість в сумі 77575,72 грн.: 64 137,14 грн. -прострочена заборгованість за кредитом, 12 845,45 грн. -прострочені нараховані відсотки за користування кредитом, 306,79 грн. -пеня по кредиту, 286,34 грн. -пеня по відсоткам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2008р. між Акціонерним банком «Металург»(Банк, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №32-31-08/0005-МК (далі-договір), згідно з яким Банк видає Позичальнику кредит у сумі 100 000 грн. на строк до 07 березня 2013 року включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором, для ведення поточної підприємницької діяльності (п.п.1.1, 1.3.).

Позичальник зобов'язався: повністю погасити Банку кредит, отриманий за цим договором, у перший робочий день, наступний за днем, передбаченим у п.1.1; протягом дії договору щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 1660 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця, починаючи з квітня 2008 року; сплатити Банку відсотки за користування кредитом та комісію за управління кредитом в розмірі та порядку, визначеному у п.п.4.2-4.3 цього договору (п.п.3.1.1, 3.1.2).

Згідно з п.6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків, інших платежів, неустойки (штрафу, пені) а також відшкодування збитків.

24.12.2008р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно з якою абзац перший пункту 4.2 викладено в новій редакції.

Умовами договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний сплатити Банку відсотки за користування кредитом та комісію за управління кредитом в розмірі та порядку, визначеному у п.п.4.2-4.3 цього договору (п.3.1.2).

За пунктом 4.2 договору розмір відсотків за користування кредитом становив 16% річних, щомісячна комісія за управління кредитом -0,05% від суми кредиту.

Згідно з положеннями пункту 4.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 24.12.2008р., Позичальник щомісячно, згідно умов договору, зокрема у порядку п.4.3, сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 19,5% річних та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 0,05% від суми кредиту, зазначеної у п.1.1 цього договору.

Відповідно до п.4.3 відсотки за користування кредитом та суми комісії за управління кредитом сплачується Позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту до його повного повернення. Договірне списання грошових коштів здійснюється Банком у розмірі та в строки, які передбачені у цьому договорі для виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, комісій та інших платежів за цим договором.

Нараховані Банком відсотки та суми щомісячної комісії за управління кредитом сплачуються Позичальником не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому вони нараховані. Якщо останній день періоду сплати відсотків та суми щомісячної комісії за управління кредитом припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то позичальник сплачує зазначені відсотки та суми щомісячної комісії у перший робочий день, який слідує за періодом сплати відсотків. У разі, якщо Позичальником порушений строк погашення щомісячної частини кредиту, Банк продовжує нараховувати відсотки за користування простроченою частиною кредиту до дня погашення позичальником простроченої суми кредиту, або до дня, у який позичальник зобов'язаний повністю погасити кредит (п.4.3).

Слід зазначити, що позивачем оригінал кредитного договору №32-31-08/0005-МК від 12.03.2008р. та додаткової угоди №1 до нього від 24.12.2008р. суду для огляду не представлено. Пояснення з цього приводу викладено письмово в заяві представника позивача №55-01/7538 від 17.09.2012р., а саме: зазначено, що ненадання оригіналів обумовлено тим, що запрошені документи, які відповідно до правил зберігання оригіналів кредитних справ були передані на зберігання до сховища АТ «МетаБанк», станом на час розгляду справи не надані, причини ненадання на даний час встановлюються.

Відповідачем факт підписання сторонами кредитного договору з додатковою угодою не заперечено. Оригінали вказаних документів надані в судовому засіданні представником відповідача та оглянуті судом. Зміст наданих оригіналів вищевказаного кредитного договору і додаткової угоди є однаковим зі змістом завірених копій цих документів, наданих позивачем. Відповідачем ідентичність змісту цих документів не заперечується. Розбіжності відсутні, суперечок між сторонами з даного приводу немає.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст.1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику після укладення з Банком договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування на умовах пакету «Кредитний».

Позивач свої зобов'язання щодо видачі кредиту згідно з п.2.1.1 договору виконав, перерахувавши кошти на відкритий поточний рахунок ПП ОСОБА_1, про що свідчить меморіальний ордер №КР12040345 від 12.03.2008р., копія якого залучена до матеріалів справи (а.с.11).

Відповідно до п.3.1.1 кредитного договору Позичальник зобов'язався щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 1660 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця, починаючи з квітня 2008 року. (п.3.1.1). Датою погашення кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на позичковий рахунок (п.4.1).

У пункті 4.5 договору визначено, що погашення кредиту, сплата відсотків, комісій та інших платежів здійснюється Позичальником шляхом договірного списання Банком коштів з рахунків позичальника. Відповідно до цього договору Позичальник доручає Банку здійснювати договірне списання на користь банку грошових коштів, які становлять заборгованість Позичальника. Договірне списання здійснюється Банком у розмірі та в строки, які передбачені у цьому договорі для виконання Позичальникам своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, комісій та інших платежів за цим договором. Договірне списання грошових коштів здійснюється Банком з рахунків Позичальника, відкритих в Банку.

При цьому, пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі виникнення простроченої заборгованості по сплаті відсотків та комісії Позичальник спочатку сплачує Банку заборгованість за відсотками та комісією, потім за кредитом, а в останню чергу -неустойку (штраф, пеню) та відшкодовує збитки.

Згідно з поясненнями сторін та долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, квитанцій, меморіальних ордерів, заяв про переказ готівки, реєстрів кредитових внутрішньобанківських документів за період з 29.04.2008р. по 11.06.2009р. (погашення кредиту), за період з 07.04.2008р. -09.07.2010р. (погашення відсотків), за період з 07.04.2008р. -11.02.2010р. (погашення комісії), випискою по особовому рахунку за період з 07.09.2010р. по 27.06.2012р. (т.1 а.с.111-155, т.2 а.с. 4-150, т.3 а.с.1-29), здійснювалося часткове погашення кредиту, сплата відсотків та комісії, в тому числі шляхом договірного списання коштів з рахунку та їх самостійного перерахування ПП ОСОБА_1 На час розгляду справи повернуто кредитні кошти в загальній сумі 20 522,86 грн., останній платіж здійснено 15.06.2012р. Згідно з розрахунком позивача станом на 18.06.2012р. сума простроченої заборгованості по тілу кредиту складає 79 477,14 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача 12 845,45 грн. заборгованості по простроченим процентам, нарахованим за період з 09.01.2009р. по 10.02.2011р. та суму 650 грн. комісії за управління кредитом за період з лютого 2010р. по лютий 2011р. (розрахунок т.1 а.с.79-83).

Заявлена до стягнення сума заборгованості по тілу кредиту визнається відповідачем частково, виходячи з того, що відповідач заперечує проти наявності у нього обов'язку дострокового повернення кредиту в повному обсязі, оскільки відповідне письмове повідомлення, на яке посилається позивач, одержано не було, кінцевим терміном повернення кредиту за договором є 07 березня 2013 року включно. Згідно з умовами договору в період з 12.03.2008р. по 18.06.2012р. (51 місяць) ним повинно було бути повернуто кредитні кошти в розмірі 84 660 грн. (1660х51). Загальна сума сплачених коштів з метою погашення кредиту станом на 18.06.2012р. становить 20 522,86 грн. Таким чином, відповідачем визнається заборгованість в розмірі 64 137,14 грн. (84660 -20 522,86). Сума залишку за кредитом 15 340 грн., на думку відповідача, заявлена позивачем до стягнення необґрунтовано. Сума нарахованих позивачем прострочених відсотків в розмірі 12 845,45 грн. відповідачем визнана повністю.

Відповідно до п.п.2.2.1 кредитного договору Банк має право зупинити кредитування, прийняти рішення про дострокове погашення Позичальником кредиту (частини кредиту) та достроково стягнути суму виданого кредиту (частини кредиту), відсотків та інших платежів за цим договором, у випадках порушення Позичальником його умов, або виникнення у Позичальника простроченої заборгованості понад двох робочих днів. Про зупинення кредитування Банк повідомляє Позичальника у письмовій формі, із зазначенням причин та строків погашення кредиту, відсотків та інших платежів, виконання яких є для нього обов'язковим.

Згідно з п.3.1.4 у разі настання події, зазначеної у п.2.2.1 та отримання від Банку повідомлення про дострокове погашення кредиту (частини кредиту), позичальник зобов'язаний погасити Банку кредит (частину кредиту), сплатити відсотки та виконати інші зобов'язання щодо цього договору у строк, зазначений у письмовому повідомленні.

У розділі 7 кредитного договору зазначено, що адресою Позичальника є: 69071, АДРЕСА_2.

Позивачем надано в матеріали справи повідомлення №68-01/1218 від 09.02.2011р. (т.1 а.с.30) згідно з п.2.2.1 договору про дострокове виконання ПП ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №32-31-08/0005-МК від 12 березня 2008р., в тому числі: повернення строкової та простроченої заборгованості по кредиту, по відсоткам, комісії, у зв'язку з виникненням заборгованості за цим договором, у термін не пізніше 10.02.2011р. включно. Доказом направлення даного повідомлення є реєстр №154 та фіскальний чек №49127 від 11.02.2011р., копії яких долучено до справи (т.1 а.с.31). Адресою отримувача згідно з цих документів є адреса позичальника, вказана в кредитному договорі.

Мотивуючи заперечення щодо одержання вказаного повідомлення, відповідач вказує, що ним було змінено адресу реєстрації та проживання, про що банку було відомо. Тому, оскільки направлене на адресу АДРЕСА_2 повідомлення не було отримано, відповідач не зобов'язаний повернути всі отримані кошти достроково.

Вказані заперечення відповідача визнано судом необґрунтованими, оскільки вони є безпідставними та не звільняють ПП ОСОБА_1 від обов'язку дострокового повернення кредиту. Факт порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач не заперечує. Письмова вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором була направлена на адресу, зазначену в кредитному договорі, тому є належним повідомленням. Відповідач, в свою чергу, не надав належних доказів повідомлення Банку про зміну адреси, та необхідності направлення усієї кореспонденції за іншою адресою, яка є адресою реєстрації та постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1. Зміни до договору в частині адреси позичальника не внесено. Той факт, що у 2010 році листування між позичальником та Банком здійснювалося за вказаною адресою, на підтвердження чого надано листи (т.1 а.с.97-101), не є належним доказом, оскільки за змістом листування відповідного прохання викладено не було. Листування могло здійснюватися за тимчасовою, зручною для позичальника адресою.

Крім того, частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, слідує, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Згідно з ст.129 Конституції України, ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У даному випадку для правильного вирішення спору необхідним є встановлення факту порушення на час розгляду справи позичальником умов кредитного договору, зокрема щодо повернення позики, який має юридичне значення для виникнення підстав для дострокового повернення отриманих коштів та сплати нарахованих процентів за час користування грошовими коштами Банку.

Докази здійснення позичальником часткових оплат за кредитним договором, що містяться в матеріалах справи і наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчать про те, що починаючи з вересня 2008 року відповідач допускав порушення умов договору щодо щомісячного погашення частини кредиту, а також сплати відсотків за користування ним. Згідно з розрахунком позивача, станом на 11.02.2011р. (кінцева дата, яка встановлена у повідомленні про виконання зобов'язань) сума боргу за погашення кредиту частинами становила 43 560 грн., весь залишок суми неповернутого кредиту -86 277,14 грн., який з урахуванням часткового погашення (остання оплата 15.06.2012р.), станом на 18.06.2012р. складає 79 477,14 грн. Факт порушення зобов'язань щодо строків повернення кредиту та сплати відсотків відповідачем не заперечується.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання договірних зобов'язань не надав. Розрахунки заборгованості в цій частині відповідають умовам договору та письмовим доказам, які надані позивачем і містяться у матеріалах справи.

Заперечення відповідача стосовно відсутності у кредитному договорі умов щодо щомісячної комісії, крім одноразової оплати комісії за надання кредиту у день укладення договору в розмірі 1400 грн., є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

В абзаці 1 пункту 4.2 встановлено умову про щомісячну сплату суми комісії за управління кредитом в розмірі 0,05% від суми кредиту, що становить 50 грн. Згідно з наданим розрахунком та платіжними документами відповідачем не здійснювалася оплата комісії за управління кредитом, нарахованої за період: лютий 2010р -лютий 2011р. включно, внаслідок чого заборгованість за цей період складає 650 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 79 477,14 грн., суми 12 845 грн. 45 коп. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом та суми 650 грн. комісії за управління кредитом обґрунтованими, доведеними, відповідають умовам договору, закону, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 6147,27 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 49,87 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, 1090,25 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів. Пеня згідно з розрахунків нарахована за період з 18.12.2011р. по 18.06.2012р. включно (т.1 а.с.82 (зворот), 83).

Відповідно до ст.ст.610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору в разі порушення Позичальником строку погашення кредиту, зазначеного у п.3.1.1 або у письмовому повідомленні Банку згідно з п.п.2.1 та 3.1.4 , Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення.

У разі порушення Позичальником строку сплати відсотків та комісій, передбачених п.п.4.2, 4.3, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення. (п.5.3).

Пунктом 5.5 передбачено, що розмір пені за цим договором не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Частиною 2 ст.343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він виконаний без урахування приписів ч.6 ст.232 ГК України. Як слідує з розрахунку, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісії нарахована позивачем з 18.12.2011р. по 18.06.2012р.

За умовами п.п.3.1.1,3.1.2, 4.2,4.3 кредитного договору відповідач зобов'язався сплачувати основну заборгованість за кредитом, відсотки та комісію щомісячно, при цьому погашення кредиту частинами по 1660грн. повинно бути здійснено не пізніше передостаннього робочого місяця, а відсотків та суми щомісячної комісії за управління кредитом - не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому вони нараховані (якщо останній день періоду сплати відсотків та суми щомісячної комісії за управління кредитом припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то позичальник сплачує зазначені відсотки та суми щомісячної комісії у перший робочий день, який слідує за періодом сплати відсотків).

Як вбачається із матеріалів справи (виписки по рахунку, розрахунки) відповідач порушив зобов'язання щодо сплати кредиту вперше у вересні 2008р., а потім здійснював погашення частини кредиту нерівними сумами і в різні календарні дати, останній раз здійснив погашення 15.06.2012р. у сумі 200грн. Відсотки і комісія сплачувались також частинами, з порушенням строків.

На підставах, наведених вище, суд не може визнати розрахунок пені обґрунтованим. Зокрема, крім неправильно визначеного періоду нарахування пені, у ньому вказано загальні суми фактичної заборгованості, однак коли саме, в якій сумі відбувалося погашення у розрахунку не вказано. Із представленого розрахунку неможливо встановити строки порушення зобов'язання та його розміру. Також, як слідує із позовної заяви, пояснень та розрахунків позивача, він встановив строк дострокового погашення кредиту 10.02.2011р. і саме з цією дати припинив нарахування відсотків, щомісячної комісії. Тобто, навіть якщо брати до уваги цю дату стосовно обов'язку достроково повернути залишок кредиту, період нарахування пені повинен бути закінченим 10.08.2011р.

Умовами договору №32-31-08/005-МК сторонами не було встановлено інший порядок нарахування пені, а саме: за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Крім того, нарахування пені припинено позивачем 18.06.2012р., позов пред'явлено до суду 16.07.2012р., тобто твердження позивача у судовому засіданні про нарахування пені за шість місяців, що передують пред'явленню позову також не відповідають матеріалам справи.

Суд відповідно до ст.4-3 ГПК України створював сторонам, у тому числі позивачу, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, витребувавши докази у порядку підготовки справи до розгляду, надавав можливість надати витребувані судом нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог і заперечень, в т.ч. стосовно періоду нарахування пені, відклавши розгляд справи 30.07.2012р., 15.08.2012р., оголосивши перерву 12.09.2012р. до 17.09.2012р. і цього часу було достатньо.

Факт порушення зобов'язання відповідачем суд вважає доказаним, однак враховуючи приписи наведеного вище законодавства, оскільки позивач згідно з позовною заявою (в тому числі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) період початку нарахування пені визначив 18.12.2011р. і згідно з ст.ст.22, 83 ГПК України суд не має права вийти за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення пені за період з 18.12.2011р. по 18.06.2012р. у сумі 7287,39грн. задоволенню не підлягають При цьому суд звертає увагу, що позивач помилково ототожнює передбачений ст.258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (один рік) із періодом нарахування пені (6 місяців), встановлений приписами ч.6 ст.232 ГК України. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Відтак, частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права і стягнення штрафних санкцій, встановлюється ЦК України.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають за недоведеністю, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації фінансової політики.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. № 01-061175/2011, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК, як, зокрема, частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог); у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

При пред'явленні позову позивачем за платіжним дорученням №1797/1 від 11.07.2012р. сплачено 2 283,07 грн. судового збору (2 відсотки ціни позову). До прийняття рішення у справі позивач зменшив розмір позовних вимог до загальної суми 100 259,98 грн., два відсотки від якої складає 2005,20 грн., та просить вирішити питання про повернення судового збору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне заяву позивача про повернення частини судового збору задовольнити, повернути із державного бюджету судовий збір у розмірі переплаченої суми 277 грн. 87 коп.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1 859 грн. 45 коп. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69037, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «МетаБанк»(69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 30, код ЄДРПОУ 20496061, р/р№29092648740 в АТ «Мета банк», МФО 313582) суму 79 477 (сімдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 14 коп. заборгованості по простроченому кредиту, суму 12 845 (дванадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 45 коп. заборгованості по простроченим процентам, 650 (шістсот п'ятдесят) грн.. заборгованості по нарахованій комісії за управління кредитом, 1 859 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 45 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Публічному акціонерному товариству «МетаБанк»(69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 30, код ЄДРПОУ 20496061) із державного бюджету України суму 277 (двісті сімдесят сім) грн. 87 коп. переплаченого судового збору (згідно з платіжним дорученням №1797/1 від 11.07.2012р.).

Рішення складено у повному обсязі 21.09.2012р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.