Рішення № 26127079, 19.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/10037-2012

19.09.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАВА», м.Київ, ЄДРПОУ 36684971

до відповідача: Приватного підприємства «Гольдінський м’ясокомбінат», м.Київ, ЄДРПОУ 37063360

про стягнення 1086,50 грн.

суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТАВА», м.Київ, звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Гольдінський м’ясокомбінат», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 1016,16 грн., пені в розмірі 70,34 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором поставки №375 від 04.10.2011р. в частині проведення оплати придбаного товару.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не представив. Одночасно, за висновками суду, Приватне підприємство «Гольдінський м’ясокомбінат»було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступного.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 02068 м.Київ, вул.Княжий Затон, буд.11-а, поверх 1.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 24.07.2012р., 15.08.2012р., 05.09.2012р.

Проте, направлена судом поштова кореспонденція була повернута поштовими відділеннями з позначкою «За зазначеною адресою не проживає».

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пле?нуму Вищого господарського с?уду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. П?ленуму Вищого господарськог?о суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення Приватного підприємства «Гольдін?ський м’ясокомбінат» про час і місце розгляду справи.

Одночасно, суд зазначає, що ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 19.09.2012р. не з’явилися, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Одночасно, судом також враховано закінчення встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України процесуальних строків розгляду справи та відсутність клопотань учасників судового процесу про їх продовження, що з урахуванням часу поштового обігу фактично виключає можливість подальшого відкладення розгляду справи та повідомлення сторін про час та місце судових засідань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ст.266 зазначеного Кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 04.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТАВА»(постачальник) та Приватним підприємством «Гольдінський м’ясокомбінат» (покупець) був укладений договір поставки №375.

За змістом п.п.1.1, 1.2 вказаного договору постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) та/або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця, та є невід’ємними частинами договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 3.2 зазначеного правочину встановлено, що загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару відповідно до умов договору. Продавець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом (але не пізніше) 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

У п.8.5 договору №375 від 04.10.2011р. сторонами узгоджено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт поставки відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов’язку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на виконання умов договору №375 від 04.10.2011р. на підставі видаткової накладної №0000000414 від 19.10.2011р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1016,16 грн. Вказана видаткова накладна підписана та скріплена печаткою та штампом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАВА»та Приватного підприємства «Гольдінський м’ясокомбінат». Факт постачання позивачем відповідачу товару на зазначену суму також відображений у товарно-транспортних накладних.

З боку відповідача факт отримання Приватним підприємством «Гольдінський м’ясокомбінат»товару на суму 1016,16 грн. на виконання умов договору №375 від 04.10.2011р. не спростовано, доказів повернення позивачу товару до матеріалів справи не представлено.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт постачання відповідачу товару на суму 1016,16 грн. за договором №375 від 04.10.2011р.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалося вище, у п.3.2 договору №375 від 04.10.2011р. встановлено, що продавець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом (але не пізніше) 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Таким чином, враховуючи дату постачання позивачем продукції за видатковою накладною №0000000414 від 19.10.2011р., приймаючи до уваги передбачений договором строк оплати придбаного товару, судом встановлено, що відповідач був зобов’язаний оплатити товар в сумі 1016,16 грн. в строк до 03.11.2011р.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Приватним підприємством «Гольдінський м’ясокомбінат» взяті на себе за договором №375 від 04.10.2011р. зобов’язання не виконані, грошові кошти в сумі 1016,16 грн. на рахунок позивача не перераховані. Наявність заборгованості відповідача у визначеному розмірі на момент розгляду справи підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАВА», яка підписана директором та головним бухгалтером товариства.

Ухвалами від 24.07.2012р., 15.08.2012р., 05.09.2012р. відповідача було зобов’яза?но надати докази часткової чи повної оплати Приватним підприємством «Гольдінський м’ясокомбінат»визначеної позивачем заборгованості. Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем витребуваних судом документів до матеріалів справи не представлено, тверджень позивача щодо наявності заборгованості за товар в сумі 1016,16 грн. за договором №375 від 04.10.201р. не спростовано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором поставки продукції виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Гольдінський м’ясокомбінат»на користь позивача основного боргу в сумі 1016,16 грн. підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 вказаного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом п.5.3 договору №375 від 04.10.2011р. у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

За таких обставин, на підставі умов договору позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача пеню за період з 04.11.2011р. по 17.04.2012р. у розмірі 70,34 грн.

Наразі, з огляду на те, що при розрахунку пені, який проведено судом, її сума виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 70,34 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАВА», м.Київ до Приватного підприємства «Гольдінський м’ясокомбінат», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 1016,16 грн., пені в розмірі 70,34 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Гольдінський м’ясокомбінат» (02068 м.Київ, вул.Княжий затон, буд.11-А, поверх 1, ЄДРПОУ 37063360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАВА»(01054 м.Київ, вул.Гоголівська, буд.8, ЄДРПОУ 36684971) основний борг в сумі 1016,16 грн., пеню в розмірі 70,34 грн., судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.09.2012р.

Суддя М.О.Любченко