Рішення № 26126892, 25.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.12 р. Справа № 5006/47/54/2012(5017/1371/2012)

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вулиця Фрунзе, будинок № 40; код ЄДРПОУ - 20602681)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні відповідача - ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1);

- на стороні позивача? - ОСОБА_2 (33023, АДРЕСА_2).

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 157,77 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 4243 від 29.12.2011

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариств?о «Украї?нська пожежно-страхова компа?нія» звернулося до господарського суд?у Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з приватного? акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 157,77 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АЗ № 048-010/0185708 від 18.03.2011; довідку інспектора ДПС ВДАІ Оболонського району в місті Києві від 23.03.2011; розгорнуту довідку УДАІ ГУМВС в місті Києві про дорожньо-транспортну пригоду від 23.03.2011; заяву-повідомлення ОСОБА_2 про страховий випадок від 23.03.2011; акт огляду транспортного засобу від 31.03.2011; ремонтну калькуляцію № 11/03-AZ32; звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту № 11/03- AZ32 від 01.04.2011; акт виконаних робіт № РС-0020969 від 04.04.2011; страховий акт № СТ/11/66 від 06.04.2011; заяву ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 06.04.2011; платіжне доручення № 350 від 12.04.2011; постанову Оболонського районного суду міста Києва від 05.05.2011 відносно ОСОБА_1; регресну вимогу на адресу відповідача від 27.07.2011; витяг МТСБУ.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 6, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статтею 993 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 травня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 року зазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, будинок № 111.

10 липня 2012 року справа надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 11 липня 2012 року справу прийнято до провадження, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи при підготовці справи до розгляду, судом проведено такі дії:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2;

- витребувано з Оболонського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила, однак надано клопотання про відкладення розгляду справи на вересень 2012 року до якого додано належно завірена копії виписки з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статут ПрАТ «Міська страхова компанія».

Дослідивши зміст клопотання, господарський суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, частиною першою статті 69 ГПК України визначено, що спір може бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

По-друге, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, і суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

По-третє, неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на правильну кваліфікацію спірних правовідносин та не може вважатися підставою для зволікання із вирішення спору.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду від 11 липня 2012 року в частині надання письмових пояснень щодо обставин справи не виконали.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

18 березня 2011 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АЗ № 048-010/0185708 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків «ДТП», «ПДТО», «ІВП», «викрадення». Пунктом 5 Договору страхування вигодонабувачем визначено - ПАТ «Профінбанк». Згідно з пунктом 20 Договору страхування строк його дії визначений з 00 год. 00 хв. 21 березня 2011 року до 24 год. 00 хв. 20 березня 2012 року (а.с. 16-18), тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 23 березня 2011 року автомобіль марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, був застрахований.

23 березня 2011 року на перехресті проспекту Московського - проспекту Г. Сталінграду в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Volkswagen T4», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження.

З довідки інспектора ДПС ВДАІ Оболонського району в місті Києві прапорщика міліції ОСОБА_4 від 23 березня 2011 року вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження заднього бамперу та заднього державного номерного знаку (а.с. 36).

Крім того, з розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду, виданої УДАІ ГУМВС України в місті Києві від 23 березня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 23 березня 2011 року за участю автомобіля марки «Volkswagen T4», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_5 та автомобіля марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 37).

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2011 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 38).

23 березня 2011 року на адресу позивача від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про настання страхового випадку за участю автомобіля марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 13).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, проведено оцінювання пошкоджень автомобіля та складено звіт № 11/03-AZ32.

Згідно ремонтної калькуляції № 11/03-AZ32 від 31 березня 2011 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 6 431,08 гривень з урахуванням ПДВ (а.с. 29-31).

Відповідно до висновку звіту № 11/03-AZ32 про оцінку вартості відновлювального ремонту від 01 квітня 2011 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 8884/09 від 03.09.2009) вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок пошкодження транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді становить 6 431,08 гривень з урахуванням ПДВ (а.с. 19-27).

З акту виконаних робіт № РС-0020969 від 04 квітня 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачено за ремонт автомобіля марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1 - 6 417,77 гривень (а.с. 35).

06 квітня 2011 року до позивача звернулась застрахована особа - ОСОБА_2, із заявою на виплату страхового відшкодування, яке просив здійснити на рахунок отримувача - ПАТ «Профінбанк» (а.с. 15).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до страхового акту (аварійний сертифікат) № СТ/11/66 від 06 квітня 2011 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, на виконання умов Договору страхування становить 6 157,77 гривень (а.с. 12).

На підставі повідомлення ОСОБА_2 про подію із застрахованим автомобілем від 23 березня 2011 року, висновку звіту № 11/03-AZ32 про оцінку вартості відновлювального ремонту від 01 квітня 2011 року, сформованого страхового акту (аварійного сертифікату) № СТ/11/66 від 06 квітня 2011 року, заяви на виплату страхованого відшкодування від 06 квітня 2011 року, позивач на виконання умов Договору страхування, виплатив на рахунок ПАТ «Профінбанк» (як прохав у своїй заяві ОСОБА_2.) страхове відшкодування у розмірі 6 157,77 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 350 від 12 квітня 2011 року (а.с. 10).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, сталася саме з вини ОСОБА_1, який не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «SEAT Leon», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність ОСОБА_5 - власника автомобіля марки «Volkswagen T4», державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (23.03.2011) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВЕ № 6392180, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 1 000,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Volkswagen T4», державний номерний знак НОМЕР_2, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Volkswagen T4», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву від 27 липня 2011 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 157,77 гривень з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 9). Відповідач отримав регресну вимогу з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Як стверджує позивач, заяву відповідача залишено без відповіді та виконання, і іншого відповідачем не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 157,77 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Volkswagen T4», державний номерний знак НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані збитки за участі застрахованого ним автомобіля, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 157,77 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин, приписів закону дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська? пожежно-страхова компанія», задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вулиця Фрунзе, будинок № 40; рахунок № 26503000000054 в ПАТ «Фольксбанк» в місті Києві, МФО - 325213, код ЄДРПОУ - 20602681) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 157,77 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 7 767 (сім тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 27 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 25.07.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2012.

Суддя Фурсова С.М.