Рішення № 26126792, 13.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.12 р. Справа № 5006/12/153/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення 1301,88грн.

від Прокурора: Русланова А.М. - посвідчення.

за участю представників сторін:

від позивача: Слєпов Д.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1217,92грн., витрат за послуги орендодавця в сумі 22,78грн. та пені в сумі 61,18грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №474-Ж від 30.10.2004р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 1217,92грн. та заборгованість за послуги орендодавця в сумі 22,78грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 61,18гр. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди завдає шкоди інтересам державі в тому числі місцевому бюджету та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться в комунальній власності.

Представник Управління міського майна Маріупольської міської ради надав письмові пояснення по справі, де зазначає, що відповідачем після подання позовної заяви до суду було сплачено суму боргу у розмірі 1217,92грн. та борг за послуги орендодавця в сумі 22,78грн., у зв'язку із чим позивач просить суд припинити провадження по справі в цій частинні та стягнути з відповідача пеню в сумі 61,18грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/32228 від 31.08.2012р., яке було отримано відповідачем 28.08.2012р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив :

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 30 жовтня 2004р. було укладено договір №474-Ж на довгострокову оренду нежитлового приміщення.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 43,7кв.м., що дорівнює 15/1000 чистину будинку А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення №61, кімнати № 6, 9, 11 та 1/3 кімнат №7, 8, 14, 15, цокольний поверх для використання під офіс.

Відповідно до умов п.2.1. договору вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням настає на підставі договору та свідоцтва на право довгострокової оренди нежитлових приміщень комунальної власності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі зазначеного нежитлового приміщення.

За приписами п.4.2. договору Орендар зобов'язаний щомісячно та в повному обсязі сплачувати Одержувачу орендну плату та плату за послуги обслуговування, вартість яких складає 4,37грн. щомісячно

За вказане у п.1.1. договору приміщення Орендар сплачує оренду плату за перший місяць у розмірі 256,29грн. з розрахунку 5,86грн. за 1 кв.м. та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше 20 числа поточного місяця, з урахуванням індексу інфляції. (п.5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата проваджується щомісячно. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату у бухгалтерії управління міського майна. Рахунки на оплату видають Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Відповідно до вимог п.7.3. договору у разі порушення терміну сплати орендної плати з Орендаря за вимогою Орендодавця стягується пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення..

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 22.10.2014р. (п.8.1. договору). Договір підписано обома сторонами.

09 листопада 2004р. до укладеного договору між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення №4049, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 43,7кв.м., що знаходиться на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_1.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає: за оренду приміщення - 1217,92грн. за послуги орендодавця - 22,78грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора Приморського району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполя до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 5.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця враховуючи індекс інфляції.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом розгляду справи сплатив заборгованість по орендній платі в сумі 1217,92грн. та за послуги орендодавця в сумі 22,78грн., що підтверджується наданими представником позивача виписками з банку з рахунку, а саме випискою з банку від 07.09.2012р. на суму 22,78грн., від 07.09.2012р. на суму 617,99грн., від 10.09.2012р. на суму 600,00грн., у зв'язку із чим суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь суми боргу по орендній платі у розмірі 1217,92грн. та за послуги орендодавця в сумі 22,78грн. відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення пені в сумі 61,18грн. на підставі умов пунктів 7.3 договору суд зазначає наступне

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 61,18грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та таким що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог передбачених ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1217,92грн., витрат за послуги орендодавця в сумі 22,78грн. та пені в сумі 61,18грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ІН НОМЕР_1) заборгованості з орендної плати в сумі 1217,92грн. та витрат за послуги орендодавця в сумі 22,78грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (87549, АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (утримувач - місцевий бюджет Жовтневого району м. Маріуполя, р/р №33213871700052, код ЄДРПОУ 34686694 в ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401) пеню в сумі 61,18грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (87549, АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.09.2012р.

Суддя Тоцький С.В.